КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.07.09 р. № 09-04/623
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Федорчук Р. В (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання Єрмак Л.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.07.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Шевченка» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року
у справі № 09-04/623 (суддя –Н.М. Курченко)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Шевченка»
до обласного об’єднання колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Виконавчий комітет Черкаської міської ради
2. Черкаська міська рада
про визнання недійсною відмови у погодженні меж відведення земельної ділянки та зобов’язання погодити межі відведення земельної ділянки,
в с т а н о в и в :
Господарський суд Черкаської області з урахуванням уточнених позовних вимог 07.05.2009 року прийняв по справі № 09-04/623 рішення яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ім. Шевченка»до обласного об’єднання колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Черкаської міської ради та Черкаська міська рада про визнання недійсною відмови у погодженні меж відведення земельної ділянки та зобов’язання погодити межі відведення земельної ділянки, відмовив повністю.
Відмовляючи в задоволені позову господарський суд Черкаської області виходив з того, що під торговельний об’єкт, який належить позивачу, земельна ділянка не відводилась, об’єкт знаходиться на земельній ділянці, відведеній під єдиний майновий комплекс – ринок, який відповідно до ст. 181 ЦК України є неподільним, оскільки у разі його поділу на окремі торговельні об’єкти з відведенням під них земельних ділянок, він може втратити своє цільове призначення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року по справі № 09-04/623 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що відсутність погодження відповідачем меж земельної ділянки перешкоджає позивачу у здійсненні гарантованого законодавством права на отримання земельної ділянки в оренду.
Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 115 від 12.06.2009 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та такими, що має бути залишеним без змін.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області, вважає необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області вважає законним, обґрунтованим та таким, що має буди залишено без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представники третіх осіб про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 23.07.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 05.02.2002 року у справі № 02/717, яке набрало законної сили, визнано право власності ТОВ «імені Шевченка»на приміщення магазину «Флора»площею 22,9 кв.м, розташованого в місті Черкаси по вул. Гоголя, 274 та виселено підприємця Островського Олега Анатолійовича із даного приміщення (а.с. 13 –14).
На підставі даного рішення комунальне підприємство «Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації»22.05.2008 року зареєструвало право власності на приміщення по вул. Гоголя, 274 в м. Черкаси за позивачем (а.с. 15).
19.02.2007 року провідним спеціалістом Черкаського міжрайонного відділу облдержземінспекції одноособово без участі представників підконтрольної організації та землекористувача складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства директором ТОВ «імені Шевченка», у якому вказується на те, що 19.02.2007 року виявлений факт порушення земельного законодавства, а саме ст.ст. 125, 126 ЗК України, яке полягає у відсутності оформлення права користування земельною ділянкою площею 23 кв.м по вул. Гоголя, 274, на якій розташований магазин, який належить ТОВ імені Шевченка, на підставі інвентарної картки № 623 від 30.05.2001 року з інвентарної справи ЧОБТІ (а.с. 22).
19.02.2007 року директору ТОВ «імені Шевченка»направлений припис № 007722 з вимогою в 30-ти денний термін усунути вказане вище порушення, про що письмово повідомити Черкаський міжрайонний відділ облдержкомземінспекції про виконану роботу (а.с. 23).
06.04.2007 року заступником начальника Черкаського міського управління земельних ресурсів прийнята постанова № 61 про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою директора ТОВ «імені Шевченка»визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання припису від 19.02.2007 року № 007722 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. (а.с. 21).
Після застосування санкцій, позивач замовив виготовлення технічної документації на встановлення меж, земельного сервітуту площею 376 кв.м на право проходу та проїзду до доріг загального користування, який проходить по земельній ділянці обласного об'єднання колгоспних ринків на користь ТОВ «імені Шевченка».
З викопійовки із плану міста з показом земельної ділянки площею 23 кв.м по вул. Гоголя, 274, де розміщено приміщення магазину позивача, вбачається, що вказане приміщення знаходиться у складі будівлі, частина якої належить іншим особам, яка розміщується в центральній частині ринку Черкаського обласного об'єднання колгоспних ринків.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив розглянути технічну документацію та надати згоду на вилучення із землекористування земельної ділянки площею 33 кв.м на користь ТОВ «імені Шевченка».
Відповідач розглянувши заяву позивача, 26.11.2008 року направив позивачу листа № 237 яким відмовив позивачу у вилучені земельної ділянки з тих підстав, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.02.1997 року № 85 земельна ділянка загальною площею 2,9868 га надана відповідачу в постійне користування та видано Державний акт на право постійного користування землею (а.с. 12).
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 30.05.1997 року серії ЧР 24-143, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89 земельна ділянка належить відповідачу у складі інших земельних ділянок, наданих відповідачу у постійне користування під існуючу виробничу базу, існуючий магазин та ринки, відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25 лютого 1997 року № 85 (а.с. 80 –81). Із плану зовнішніх меж землекористування вбачається, що це одна ділянка загальною площею 2,9868 га, у тому числі спільне користування 0,0453 (а.с. 82).
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року таким, що має бути залишено без змін, виходячи з таких підстав.
Як вже зазначалось вище позивач на підставі рішення господарського суду від 05.02.2002 року набув права власності на приміщення магазину «Флора»площею 22,9 кв.м у будівлі, яка належить також іншим особам. Отже об'єкт права власності позивача є складовою частиною будівлі, що є спільною власністю, у тому числі відповідача.
Матеріалами справи також встановлено, що будівля розташована на земельній ділянці, наданій відповідачу у постійне користування під ринок, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 30.05.1997 року (а.с. 80 –81). Дана земельна ділянка у державному земельному кадастрі обліковується за відповідачем, який в установленому порядку декларує та сплачує земельний податок.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Таким чином, у обласного об’єднання колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою значно раніше чим встановлено та зареєстровано право власності ТОВ «ім. Шевченка»на приміщення магазину.
За цільовим призначенням та фактичним використанням об'єкт права власності позивача –є торговельним об'єктом, який позивачем переданий за договором оренди від 01.01.2008 року (а.с. 26) фізичній особі –підприємцю Парій О.О., для провадження торговельної діяльності і яка здійснюється на належному відповідачу об'єкту тобто центральному ринку.
З матеріалів справи також вбачається, що територія центрального ринку облаштована, заасфальтована, загороджена, на ній розташовані належні відповідачу та іншим господарюючим суб'єктам, які здійснюють торговельну діяльність та торговельне обслуговування населення на ринках, торговельні об'єкти. Для обслуговування ринку відповідачем проведені комунікації та побудовані загального користування санітарні приміщення, адміністративні приміщення, функціонують відповідні служби ринку, що здійснюють його обслуговування. До складу Центрального ринку відповідача входять усі види майна, призначеного для здійснення торговельної діяльності та торговельного обслуговування населення на ринку, включаючи земельну ділянку, відведену для цієї мети, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, товарно-матеріальні цінності.
Відповідно до п.п. 2, 3 параграфу І Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року, ринок –це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі –продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є суб'єктом господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади земельній ділянці, зареєстрований в установленому порядку, основним завданням якого є надання послуг у сфері торговельної діяльності продавцям та покупцям товарів, являється єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення торговельної діяльності на ринку.
Із змісту ст. 191 ЦК України вбачається, що до єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховуючи вищевикладене прийшла до висновку, що єдиний майновий комплекс –ринок в розумінні ст. 183 ЦК України є неподільним, оскільки у разі його поділу на окремі торговельні об'єкти з відведенням під них земельних ділянок, він може втратити своє цільове призначення, а отже встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) під об'єкт позивача за вищевказаних обставин є неможливим.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачем були подані суду докази чи наведені будь –які підстави для примусового припинення відповідачем права користування земельною ділянкою. Також, суд не знайшов підстав для вилучення земельної ділянки у відповідача у примусовому порядку передбаченому ЗК України.
Відповідно до п. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь –яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду доводи відповідача щодо відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог вважає обґрунтованими та такими, що не суперечать чинному законодавству, а відтак відмову відповідача у погодженні позивачу меж земельної ділянки під магазин на території ринку колегія суддів вважає правомірною.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також, вважає безпідставними посилання позивача на те, що органи державного контролю за використанням та охороною земель вимагають від позивача оформлення права на земельну ділянку, оскільки правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель врегульовані спеціальним Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є:
- забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;
- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;
- запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;
- забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
З врахуванням змісту вказаних норм закону, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що при здійсненні державного контролю за використанням землі під ринком в першу чергу повинен був перевірятись землекористувач, тобто відповідач. Однак відповідач, як землекористувач, не був повідомлений про перевірки та наявність приписів стосовно порушень земельного законодавства на відведеній йому земельній ділянці.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, позивач в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтував належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року по справі № 09-04/623 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Шевченка»на рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі № 09-04/623 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.05.2009 року у справі № 09-04/623 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 09-04/623 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Федорчук Р. В
Судді:
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.