КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
27.07.09 р. № 13/279
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Мазур Л. М.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
за участю:
від позивача: Мицько Р.М. –представник за дов. №162/10 від 26.12.2008 року,
від відповідача: Левицька А.В., представник за дов №913/384 від 16.06.2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року,
у справі №13/279 (суддя Босий В.П.),
за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України», м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»,
м. Гадяч Полтавської області,
про стягнення 601 560,00 грн., -
встановив:
04.08.2008 року дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»(відповідач) про стягнення 601 560,00 грн. (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 позов дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»про стягнення 601 506,00 грн. задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»601 560,00 грн. штрафу, 6 016,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 69-71).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт неповного виконання відповідачем умов договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, №04/01-847 від 28.12.2001 року (у редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2006 року до вищевказаного договору) в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна, та правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 601 560,00 грн. за недовиконання плану відновлення та розвитку майна, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599, 611, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України, а також умовами договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, №04/01-847 від 28.12.2001 року (у редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2006 року до вищевказаного договору) задовольнив позов.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, відкрите акціонерне товариство «Гадячгаз», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що договір про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, №04/01-847 від 28.12.2001 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства України. Скаржник, посилаючись на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», п. п. 1.2, 5.1 статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ст. ст. 4, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», стверджує, що ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не мала права передавати в оренду (користування) газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, оскільки ці об’єкти забезпечують життєдіяльність держави в цілому і тому не можуть бути об’єктом оренди. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивач не мав права укладати договір на користування державним майном, яке не підлягає приватизації, оскільки не є власником цього майна і не може бути орендодавцем в розумінні ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
На думку скаржника, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»уклала вищезазначений договір поза межами своєї дієздатності з підстав відсутності попереднього дозволу на його укладення з боку вищого органу управління товариством, що свідчить про нікчемність такого правочину. Також відповідач стверджує, що вказаний договір укладено з порушенням вимог ст. 75 ГК України та Закону України від 21.09.2006 року №185-V «Про управління об’єктами державної власності», що забороняють безоплатну передачу об’єктів в користування суб’єктів господарювання. Для підтвердження своїх висновків, 09.02.2009 року відповідачем було направлено до господарського суду Полтавської області зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору, яку ухвалою місцевого господарського суду від 13.02.2009 року було повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Проте дана ухвала, як стверджує відповідач, була направлена йому лише 03.03.2009 року, в той час як рішення у даній справі прийнято ще 19.02.2009 року, що є грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 63 ГПК України і позбавило скаржника права на повторне звернення з позовом після усунення допущеного порушення чи оскарження даної ухвали.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та, керуючись ст. 756 ЦК України, зазначає, що договір від 28.12.2001 року №04/01-847 не є договором оренди в розумінні вищезазначеної статті, а тому її положення та положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до спірних правовідносин застосовуватись не можуть. Одночасно, позивач звертає увагу суду на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Угодою про використання державного майна, яке не підлягає приватизації від 04.02.1998 року №76, укладеною між Фондом державного майна України та НАК «Нафтогаз України», та Угодою про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, від 28.12.2001 року №14/1127, укладеною між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України», позивач мав достатньо повноважень на укладання договору. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що договір укладено у відповідності до норм чинного законодавства України, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду, прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2009 року у справі №13/279 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року у справі №13/279 розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідача.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2009 року розгляд апеляційної скарги у справі №13/279 призначено здійснити у складі колегії суддів: Арикової О.В. –головуючої судді, суддів Разіної Т.І. та Жук Г.А.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2009 року у справі №13/279 розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 відкладався у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів у справі.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року розгляд апеляційної скарги у справі №13/279 призначено здійснити у складі колегії суддів: Арикової О.В. –головуючої судді; суддів Мазур Л.М. та Жук Г.А.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року у справі №13/279 розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз»на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 відкладався у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів у справі.
В судовому засіданні 27.07.2009 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
28.12.2001 року між позивачем (компанія) та відповідачем (користувач) був укладений договір про користування державним майном, яке не підлягає приватизації №04/01-847 (а.с. 11-19). Згідно з п. 1.1. договору компанія надає, а користувач приймає у тимчасове користування на умовах, визначених договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані НАК «Нафтогаз України»у користування згідно з переліком (додаток №3 до постанови від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що отримані від користування майном доходи належать користувачу, за винятком відрахувань на розвиток майна в розмірах, встановлених у п. 5.2. договору, та амортизаційних відрахувань, що нараховуються на відновлення майна користувачем за встановленими нормативами.
Пункт 5.2. вищевказаного договору визначає, що відрахування на розвиток майна здійснюється у розмірі, що складає 50% чистого прибутку, отриманого від використання майна користувачем протягом року, і який залишається після сплати податків та обов’язкових зборів, але не менше 4% його залишкової вартості, акумулюються на окремому рахунку, який створюється користувачем.
Протоколом узгодження розбіжностей від 17.02.2002 року викладено в новій редакції п. п. 5.2., 1.3., 4.4.17. договору №04/01-847 від 28.12.2001 року (а.с. 20).
Додатковою угодою №1 від 11.12.2002 року ст. 5 (пункти 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. та 5.5.) договору №04/01-847 від 28.12.2001 року викладено в новій редакції (а.с. 22-23).
27.12.2006 року сторонами була підписана додаткова угода №2, якою договір №04/01-847 від 28.12.2001 року був викладений в новій редакції (а.с. 26-33).
Відповідно до п. 4.4.6. додаткової угоди №2 користувач зобов’язаний вести відокремлений аналітичний облік технічної та іншої необхідної для експлуатації документації на майно відповідно до рекомендацій компанії.
Пунктом 5.2. додаткової угоди №2 передбачено, що відрахування на відновлення та розвиток майна здійснюється користувачем протягом року в розмірі 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.
Пункт 5.3. додаткової угоди №2 встановлює, що компанія надає право користувачу використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та розвитку майна, за формою, що додається (додаток 3 до договору), погодженими компанією. Відрахування, зазначені в п. 5.2. договору, спрямовуються виключно на відновлення та розвиток майна.
Згідно з п. 6.4. додаткової угоди №2 у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна, користувач сплачує на користь компанії штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з урахуванням раніше сплачених відповідно до цього пункту штрафів та враховуючи індекс інфляції.
Як стверджується позивачем, відповідно до плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації, на 2007 рік відповідач зобов’язаний був здійснити відрахування у сумі 315 480,00 грн. Однак згідно звіту про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, за 2007 рік (а.с. 24-25) відповідач здійснив відрахування на виконання плану, лише у розмірі 14 700,00 грн. Решту витрат було здійснено позапланово, а тому не зараховані як виконання плану.
Так, внаслідок невиконання умов договору в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна сума, яка не була використана за призначенням становить 300 780,00 грн.
07.05.2008 року компанія звернулась до користувача з претензією №31/10-4593 (а.с. 9-10), в якій викладено вимоги про сплату штрафу у розмірі 601 560,00 грн.
Підставами для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій стало те, що, на переконання позивача, відповідач не виконав умови договору №04/01-847 від 28.12.2001 року в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 601 560,00 грн. штрафу, зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2001 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №04/01-847 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані позивачеві згідно з переліком (додаток №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»).
Факт отримання майна відповідачем в користування, яке визначено згідно умов договору, сторонами не заперечується, а також підтверджується актом приймання-передачі у користування майна, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі підприємства по газопостачанню та газифікації (а.с. 34),
Додатковою угодою №2 від 27.12.2006 року до договору сторони виклали текст договору в іншій редакції.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4.4.4. договору відповідач зобов’язувався розробляти та до 20 грудня року, що передує звітному, або у інший письмово узгоджений з позивачем термін, подавати на погодження позивача технічно обґрунтований річний план відновлення та розвитку майна в межах відрахувань, передбачених п. 5.2. договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що відрахування на відновлення та розвиток майна здійснюються користувачем протягом року в розмірі 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.
Відповідно до п. 5.3 договору позивач надає право відповідачеві використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та розвитку майна, за формою, що додається (додаток 3 до цього договору), погодженими позивачем. Відрахування, зазначені у п. 5.2., спрямовуються виключно на відновлення та розвиток майна.
Позивачем в суді апеляційної інстанції надано копію плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації на 2007 рік, підготовленого відповідачем та затвердженого позивачем, згідно якого передбачено 315 480,00 грн. на відновлення та розвиток майна.
Також, факт планування витрат на розвиток та відновлення майна на рівні 315 480,00 грн. підтверджується звітом відповідача про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації за 2007 рік (а.с. 24-25).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зі звіту відповідача про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації за 2007 рік вбачається, що останнім на виконання п. 5.2. договору здійснено витрат на суму 14 700,00 грн.
Тобто, сума, яка не була використана відповідачем відповідно до статті 5 договору, становить 300 780,00 грн.
Згідно з п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до пункту 6.4. договору у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з урахуванням раніше сплачених відповідно до цього пункту штрафів та враховуючи індекс інфляції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Позивачем за невиконання відповідачем умов договору в 2007 році нараховано 601 560,00 грн. штрафу (300 780,00 грн недовиконаної частини плану у дократному розмірі).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
07.05.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №31/10-4593, в якій викладено вимоги про сплату штрафу у розмірі 601 560,00 грн. Матеріали справи не містять відомостей про реагування відповідачем не вказану претензію.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України як на підтвердження належного виконання плану розвитку та відновлення майна в 2007 році, так і на підтвердження сплати позивачеві штрафу за таке неналежне виконання. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 601 560,00 грн. штрафу в повному обсязі –законним та обґрунтованим.
Також, місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання відповідача на те, що ним здійснювались витрати на відновлення та ремонт майна, з огляду на наступне.
Пунктом 4.4.1. договору встановлено, що відповідач зобов’язаний забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки, а відповідно до п. 4.4.11. відповідач зобов’язаний проводити профілактичні роботи з метою попередження та оперативної ліквідації можливих аварійних ситуацій, що можуть виникнути під час експлуатації майна.
Враховуючи наведені положення договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що витрати, які не були передбачені планом, не зараховуються як його виконання, а позапланові витрати зараховуються у разі проведення відповідачем невідкладних аварійно-відновлювальних робіт з метою недопущення або усунення аварійно-небезпечних ситуацій.
Посилання відповідача на те, що позивач не мав права укладати з ним договір оренди державного майна, оскільки не мав права розпоряджатись державним майном як власник такого майна, судом апеляційної інстанції відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору, плата за користування відповідачем державним майном для забезпечення постачання та розподілу природного газу умовами договору не визначена та не передбачена, а тому до правовідносин, які виникли між сторонами при укладенні даного договору, не можна застосовувати положення глави 58 Цивільного кодексу України про найм (оренду) та Закону України «Про оренду державного майна».
Крім цього, з укладено між сторонами договору вбачається, що підставою для його підписання стала постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно зазначеної постанови засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами Компанії є держава в особі Мінпаливенерго - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна; юридичні особи різних форм власності та громадяни, що набули права власності на акції Компанії в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.
Пунктом 6.2. статуту НАК «Нафтогаз України»встановлено, що Компанія є власником, зокрема, майна, в тому числі коштів, переданих їй акціонерами у власність.
З огляду на наведені положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 та статуту НАК «Нафтогаз України» (засновник позивача у справі відповідно до п. 1.4. статуту позивача), позивач у справі мав повноваження для передання відповідачеві майна у користування.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз» на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі №13/279 залишити без змін.
3. Справу №13/279 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Мазур Л. М.
Дата відправки 30.07.09