Справа № 11-449/2009 р.                           Головуючий у І інстанції Іванюк І.І..

Категорія ст.ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК           Доповідач  Білобров В.Д.

    У Х В А Л А

                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 серпня 2009 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

    Головуючого             Салая Г.А.

     суддів                         Білоброва В.Д., Зенченко Т.С.

    з участю прокурора  Сороки Г.В.

                         адвоката                     ОСОБА_1

                 засудженої                 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року.

Цим вироком  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Могильов, Республіки Білорусії, громадянка України, по національності циганка, освіта 2 класи, не одружена, не працююча, жителька АДРЕСА_1, раніше судима:

1) 01.09.1989 року Носівським районним судом, Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.3, 46-1 КК України на 2 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 27.11.1989 року Конотопським міським судом Сумської області, за ст. ст. 140 ч.3, 17, 140 ч.3, 42, 43 КК України на 3 року позбавлення волі з конфіскацією майна;

3) 29.11.1990 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.3, 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 08.08.1994 року Носівським районним судом, Чернігівської області за ст. ст. 141 ч.3, 140 ч.3, 42, 45 КК України на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією майна, з іспитовим строком на 3 роки;

5) 07.06.1995 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.3,42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

6) 26.07.1995 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

7) 18.10.1995 року Броварським районним судом Київської області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

8) 29.01.1997 року Жмеринським районним судом Вінницької області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі;

9) 16.10.1997 року Жмеринським районним судом Вінницької області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

10) 28.07.1998 року Жмеринським районним судом Вінницької області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

11) 26.11.1998 року Жмеринським районним судом Вінницької області за ст. ст. 140 ч.3, 42 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

12) 11.07.2001 року Носівським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.4, 44 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

13) 21.11.2001 року Носівським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч.3, 42 ч.3  КК України до 5 років позбавлення волі;

14) 28.03.2002 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч.3, 42, ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі;

15) 12.03.2008 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнено від покарання з іспитовим строком на 2 роки;

16) 10.04.2009 року Носівським районним судом за ст. 162 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

17) 16.04.2008 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч.3, 70 КК України на 5 років позбавлення волі.

засуджена за ст. ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2009 року остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення комплексної хімічно-товарознавчої експертизи 1318,36 грн.

Питання щодо речових доказів вирішене відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, засуджена ОСОБА_2. раніше неодноразово судима, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не стала і знову скоїла злочин.

Так 13.02.2009 року близько 15 години ОСОБА_2, повторно, з метою вчинення крадіжки, прибула до господарства ОСОБА_3, що розташоване в АДРЕСА_2, проникла в середину житлового будинку, де таємно без дозволу власниці взяла та поклала до кишені своєї куртки, згідно висновку комплексної хімічно-товарознавчої експертизи № 10-27/19/15-5 від 07.04.2009 року, ювелірні вироби з вмістом золота, що належить ОСОБА_3: ланцюжок вагою 2,136 г, вартістю 538,27 грн.; підвіску вагою 0,406 г, вартістю 102,31 грн.;  каблучку вагою 1,816 г, вартістю 406,78 грн., а також, каблучку вагою 5,493 г, вартістю 1200 грн.; каблучку зі вставкою вагою 2,770 г, вартістю 650 грн.; каблучку зі вставкою вагою 1,926 г, вартістю 500 грн.; пару сережок вагою 2,750 г, вартістю 700 грн.; а всього на загальну суму 4097,36 грн.. В цей час до будинку повернулась ОСОБА_3, яка затримала ОСОБА_2, тобто ОСОБА_2 не довела злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, не вчинивши всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.  

В апеляції засуджена ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним з наступних підстав. Вона не вчиняла даного злочину. ЇЇ обшук проходив без санкції прокурора, у відсутності понятих. На золотих прикрасах, які вилучили у неї, були відсутні відбитки її пальців, що свідчить про сфабрикування справи. З боку працівників міліції на неї здійснювався моральний тиск. Просить врахувати пом’якшуючи вину обставини: те, що вона являється багатодітною матір’ю, хворіє на туберкульоз. Просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2 та адвоката, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, думку прокурора,  який  вважав за  необхідне  залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винною себе у вчиненні даного злочину не визнала та пояснила, що 13 лютого 2009 року вона була в м. Бобровиця з метою набути продукти харчування. Йшла по центральній вулиці, а потім зійшла на другу вулицю. Підійшла до одного із господарств, зайшла у веранду, яка була відчинена, у будинок не заходила. Під’їхала молода дівчина. Вона знаходилася у веранді і туди зайшла ця дівчина. Побачивши її, не випустила з веранди, а сама викликала міліцію. Коли приїхала міліція, вона чекала на вулиці, так як господарка передивлялась, що зникло з будинку. Потім підійшли до неї і почали її обшукувати. Господарка положила в її кишеню зжатий кулак і підклала золоті вироби. Так її зробили злодійкою. Ніякого золота в будинку не брала. Крадіжку золотих виробів вона не вчиняла.  

Не дивлячись на таку позицію засудженої, її вина в інкримінованому злочині, за який її засуджено підтверджується показами потерпілої, свідків та іншими матеріалами справи.

Так допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 13 лютого 2009 року до 14 години коли вона повернулася додому, то побачила, що двері відкриті, хоча вони були закриті на ключ, перед дверима стояла жінка циганської національності. Вона намагалася втекти з будинку, говорила, що вона ходить і просить милостиню. Вона побачила, що в будинку на підлозі мокрі сліди від взуття, тоді вона зрозуміла, що циганка хотіла скоїти крадіжку чи вже скоїла. Тоді вона покликала сусіда ОСОБА_4, щоб вона не втекла і повідомила міліцію. Коли приїхали працівники міліції, то вони зайшли в будинок, оглянули. Було встановлено, що було викрадено належні їй золоті вироби. Тоді працівниками міліції було прийнято рішення оглянути кишені верхнього одягу циганки. При цьому в кишені куртки ОСОБА_2 було виявлено всі її вироби із золота. ОСОБА_2 кричала, що не брала золото, їй його підкинули.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 13 лютого 2009 року до неї звернулись працівники міліції і запросили її понятою при огляді будинку в період з 15 год. 40 хв. По 16 год. 25 хв. В ході огляду було встановлено, що до будинку ОСОБА_3 проникла циганка. При її обшуку у неї були виявлені золоті вироби. Було складено відповідний протокол. В ході обшуку ОСОБА_2 кричала, що золота не брала, їй його підкинули.

Аналогічні покази на досудовому слідстві дав і свідок ОСОБА_4 ( а.с. 32).

Крім цього вина ОСОБА_2 підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 13.02.2009 року, з якого вбачається, що з будинку АДРЕСА_2 з кімнати зникли золоті речі: чотири персні, ланцюжок з підвіскою та пара сережок, дані вироби вилучили в ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_3 пояснила, що золоті вироби були викрадені з її будинку ( а.с. 4-5);

- поясненнями ОСОБА_2, де вона вказала, що крадіжку золотих виробів вчинила вона.

Кваліфікація дій засудженої за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України є правильною, оскільки вона вчинила замах на таємне викрадення чужого майна, повторно,  поєднане з проникненням у приміщення, але злочин не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Перевіркою справи не встановлено даних, які б могли свідчити про те, що на ОСОБА_2 чинився будь-який тиск з боку працівників міліції, показання вона давала добровільно.

Не встановлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які згідно закону тягнуть скасування вироку.

За викладених обставин, доводи наведенні у апеляції на обґрунтування того, що вирок суду є незаконним не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Покарання, яке призначено засудженій  відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують її особу, та всім обставинам справи і є справедливим.

Підстав для скасування вироку суду колегія суддів не знаходить.                        

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

                                           У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року щодо ОСОБА_2 – залишити без зміни.              

                                              Судді        

Салай Г.А.                       Білобров В.Д.                                 Зенченко Т.С.