ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

07.10.09                                                                                           Справа  № 15/74

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                       Бонк Т.Б.,

                                                  Марко Р.І.,

при секретарі   Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржників (позивачів) –       з”явилися,

відповідача -  не з»явився,

розглянув апеляційну скаргу:

1. Підприємця ОСОБА_2, с.Постійне Костопільського району

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроенергоінвест», м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2009 року, суддя Коломис В.В.,  у справі    № 15/74

за позовом:

1. Підприємця ОСОБА_2, с.Постійне Костопільського району

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроенергоінвест», м.Рівне

до відповідача  приватного сільськогосподарського підприємства «Надія», с.Злазне Костопільського району

про визнання договору оренди та договору суборенди діючими та усунення перешкод в користуванні орендним майном,

                                                      в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Рівненської області від 31.07.2009 року відмовлено в позові  підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроенергоінвест»до приватного сільськогосподарського підприємства «Надія» про визнання діючими договору оренди  АЗС за №1, укладеного 31.10.06р. між КСП "Надія" та ТОВ "Компанія "Агроенергоінвест"  та договору суборенди АЗС за №012/1, укладеного 12.12.07 р. між ТОВ "Компанія  "Агроенергоінвест" та приватним підприємцем  ОСОБА_3, а також усунення перешкод в користуванні орендним майном.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачами не доведено наявність в спірному випадку підстав відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України для визнання спірних договорів діючими, оскільки не доведено виконання сторонами вимог спірного договору оренди та не доведено ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору.  Крім того, судом зазначено, що вимога про визнання договору оренди АЗС №1 від 31.10.06р. та договору суборенди №012/1 від 12.12.07р. діючими не відповідає способам захисту прав, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України.

В апеляційній скарзі  скаржники (позивачі) просять рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що підставою для подання даного позову є невизнання новим керівником відповідача факту укладення спірного договору оренди та намагання будь-яким чином повернути орендоване майно.

Скаржник покликається на те, що згідно вимог ч.2 ст.220 ЦК України при досягненні сторонами  істотних умов договору та часткового його виконання, що наявне в спірному випадку, але одна із сторін відмовляється від його нотаріального посвідчення, суд вправі визнати такий договір дійсним. Скаржник пояснює ухилення орендодавця від нотаріального посвідчення спірного договору при його укладенні  відсутністю в останнього правовстановлюючих документів на орендоване приміщення.

Скаржник не погоджується з висновком суду про  систематичне невиконання скаржником-2 зобов»язань щодо сплати орендної плати, оскільки матеріалами справи підтверджується здійснення орендарем витрат на будівництво під»їзної дороги та поставка орендодавцю нафтопродуктів, вартість яких згідно п.4.3 та п.10.4 спірного договору оренди орендодавець погодився зарахувати  у вартість орендної плати.

Скаржник також не погоджується з висновком місцевого суду щодо порушення скаржником-2 зобов»язань за спірним договором оренди в частині передачі орендованого об»єкта в суборенду без отримання згоди орендодавця, оскільки умовами спірного договору оренди не передбачено жодних обмежень для орендаря стосовно передачі об»єкта в суборенду  іншим суб»єктам господарювання.

Скаржник вважає правильним обраний ним спосіб захисту в спірному випадку, оскільки за змістом ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України одним із способів захисту визначено припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

В судове засідання представники відповідача не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе  розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржників, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2006 р. між приватним сільськогосподарським підприємством «Надія»(орендодавець) та ТОВ "Компанія "Агроенергоінвест"(орендар) укладено договір оренди АЗС за №1 (а.с.5-6), за умовами п.1.1 якого відповідач зобов'язувався  передати ТОВ "Компанія "Агроенергоінвест" у тимчасове платне володіння та користування пункт (об'єкт) роздачі паливно-мастильних матеріалів через роздаточні колонки з прилеглою до неї територією (земельною ділянкою) (скорочена назва АЗС) на умовах та порядку  у відповідності до умов договору.

У відповідності до п.3, договору 16 січня 2007 р. між ТОВ "Компанія "Агроенергоінвест" та відповідачем  підписано акт прийому-передачі майна АЗС в оренду відповідно до умов договору оренди АЗС №1 від 31.10.06 р. (а.с.7).

Відповідно до п.4.1 договору термін оренди складає: початок - з моменту  передачі майна в оренду згідно з актом приймання-передачі; кінець - через 36 (тридцять шість) календарних місяців з моменту передачі за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.4.2 договору за користування орендованим майном встановлена орендна плата в розмірі 1500,00 грн. з ПДВ, яка підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок орендодавця в терміни до 15  числа кожного місяця наступного за розрахунковим. При цьому, можливі інші варіанти і шляхи  проведення взаєморозрахунків між сторонами, не заборонені чинним законодавством (п.4.3. договору).

12 грудня 2007 р. між ТОВ "Компанія "Агроенергоінвест" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди вищезазначеної АЗС (а.с.8-10).

За актом прийому-передачі від 12 грудня 2007 р. (а.с.11), майно АЗС передано позивачем -2 в суборенду позивачу-1, а згідно додатку №2 до договору суборенди від 05.12.08 р. (а.с.13), термін дії договору суборенди встановлено до 31 жовтня 2009 р., суборендна плата встановлена в розмірі 1700,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори  та інші правочини, а згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладається у письмовій формі. При цьому, договір найму будівлі  або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст.793 ЦК України).  

Відповідно до  ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що для  визнання  договору оренди АЗС №1 від 31.10.06 р. та  договору суборенди вищезазначеної АЗС від 12 грудня 2007 р.  дійсним правочинами необхідно виконання всіх умов встановлених ч.2 ст.220 ЦК України, зокрема, досягнення згоди по всіх істотних умовах договору, повне або часткове виконання договору та ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.

Проте, позивачами не доведено ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору оренди, оскільки не подано доказів ні звернення з пропозицією нотаріального посвідчення договору оренди, ні відмови відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, ні інших належних доказів такого ухилення.

Покликання скаржників на те, що пропозиція нотаріального посвідчення договору оренди була надана відповідачу в усному порядку та відхилена останнім з підстав відсутності правовстановлюючих документів на орендоване приміщення, не може бути прийнято апеляційним судом в якості належних доказів, оскільки згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скаржниками також не подано належних доказів повного чи часткового виконання договору оренди. Зокрема, умовами п.9.1 договору оренди передбачено, що такий розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли орендар систематично порушує  умови договору і свої зобов'язання терміном більше 3 (трьох) місяців.

Відповідно до ч.1 ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2008р., відповідач у відповідності до п.9.1 договору в зв’язку з систематичним порушенням умов договору терміном більше чим три місяці, зокрема, несплатою в повному обсязі орендної плати за договором та передачі майна в суборенду без письмової згоди власника майна, повідомив позивача-2 про розірвання в односторонньому порядку договору оренди та необхідність повернення орендованого майна (а.с.59-62). Зазначені дії відповідача відповідають приписам ч.1 ст.525, ч.1 ст.782, п.2 ч.1 ст.783 ЦК України.

Покликання скаржників на відсутність в спірному договорі обмежень щодо надання орендованого приміщення в суборенду судом до уваги не приймається, оскільки обов»язковість такої згоди передбачено ч.1 ст.774 ЦК України.

Покликання скаржників на відсутність заборгованості по сплаті орендної плати в зв»язку із  здійсненням орендарем витрат на будівництво під»їзної дороги та поставка орендодавцю нафтопродуктів, вартіть яких згідно п.4.3 та п.10.4 спірного договору оренди орендодавець погодився зарахувати  у вартість орендної плати, судом до уваги також не приймається, оскільки відповідач заперечує дійсність вказаного договору. Правочин, у разі якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин) є недійсним. (ч.2 ст.215 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, сама вимога про визнання договору оренди АЗС №1 від 31.10.06р. та договору суборенди №012/1 від 12.12.07р. діючими не відповідає способам захисту прав, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України.

Щодо  договору суборенди АЗС за №012/1, укладеного позивачами 12.12.07р., останній є недійсним, оскільки укладений на підставі нікчемного договору оренди АЗС за № 1 від 31.10.06р.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроенергоінвест»щодо визнання діючими договору оренди  АЗС за №1 від 31.10.06р. та договору суборенди АЗС за №012/1 від 12.12.07 р., а також усунення перешкод в користуванні орендним майном, оскільки позивачами не доведено наявність в спірному випадку визначених ч.2 ст.220 ЦК України підстав для визнання цих договорів діючими.

З вищенаведеного доводи скаржників про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,                          

                                                              постановив:

рішення господарського суду Рівненської області від 31.07.2009 року в справі за номером 15/74 залишити без змін, а апеляційні скарги  підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроенергоінвест» –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко