Копія                                                          

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-1032/2009 р.     Головуючий в 1 інстанції  

    Полівод С.В.

Категорія 27                     Доповідач апеляційної    

                                            інстанції  Володіна Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2009 року  колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

головуючого   - Володіної Л.В.,

суддів        - Колбіної Т.П., Зотова В.С.,

при секретарі – Петренко Г.Г.

за участю     - позивача ОСОБА_1.

              - представника позивача ОСОБА_1. –

                ОСОБА_2,

•   представника відповідача ОСОБА_3 –

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та упущеної вигоди,  

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та вточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача 23100 грн. за договором позики та упущену вигоду у сумі 10397,84 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 10.03.2006 року відповідач взяв у нього в борг гроші у сумі 3000 доларів США, що еквівалентно 15000 грн. на довірі, без укладення договору у письмовій формі. Відповідач зобов’язався повернути суму боргу після продажу свого автомобіля „Форд-Транзит”. На початку 2007 року ОСОБА_3 продав свій автомобіль, але гроші не повернув. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу та упущену вигоду у сумі 10397,84 грн., яку він отримав би уклавши договір банківського вкладу.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 липня 2009 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, скасовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту на автомобілі „Форд-Транзит” державний номер НОМЕР_1 та АЗЛК-2141201 державний номер НОМЕР_2, та з під арешту вказані автомобілі звільнено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та скасуванні заходів по забезпеченню позову скасувати, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення осіб, які з’явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що форма договору позики грошей порушена, доказі продажу відповідачем автомобіля відсутні, а тому для позивача час вимагати повернення грошей не настав.

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України я кщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, що 10 березня 2006 року між сторонами укладений усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1. у борг гроші у сумі  3000 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами,  не підлягають доказуванню.  

Доводи відповідача про повернення боргу в порушення ч.1 ст.60 ЦПК України суду не доведені, позивачем факт повернення боргу не визнається.

Судом при ухваленні рішення не враховані доводи відповідача про те, що строк повернення боргу сторонами не обговорювався, а тому висновок суду про те, що не настав час вимагати виконання зобов’язання суперечить вимогам ст.1049 ЦК України.

Крім того, приймаючи до уваги доводи відповідача щодо недодержання письмової форми договору суд не врахував, що відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання форми договору  не тягне його недійсність.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за договором позики у сумі 23994 грн., що еквівалентно  3000 доларів США, на час ухвалення рішення по курсу НБУ 7,998 грн. за 1 долар США (3000$ Ч 7,998грн.).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди у сумі 10397 грн. 84 коп., колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України позивач не надав суду доказів, які підтверджують заподіяння йому збитків (упущеної вигоди), у розумінні ст.22 ЦК України, в зв’язку з неповерненням ОСОБА_3 суми боргу за договором позики, а також не довів, що вказана ним упущена вигода являлася для нього очікуваною, а не передбачуваною.  

У відповідності до  ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Колегія суддів не розглядає питання про скасування судом заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на транспортні засоби „Форд-Транзит” державний номер НОМЕР_1 та АЗЛК-2141201 державний номер НОМЕР_2, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 18 березня 2009 року вказані засоби забезпечення позову скасовані та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку в банку ЗАТ „Альфа-Банк” у розмірі 32233,36 грн. Зазначена   ухвала позивачем у встановленому законом порядку не оскаржена.

Керуючись ст.ст.  533, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 липня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та упущеної вигоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23994 грн. В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 239 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 269 грн. 94 коп.

Рішення   апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня  набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                 /підпис/             Л.В. Володіна

Судді:                     /підпис/             Т.П. Колбіна

                        /підпис/             В.С. Зотов

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя                             Л.В. Володіна