ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.10.2009  року                                                            Справа № 16/121

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Журавльової Л.І.

                                                  Семендяєвої І.В.

                                                  

секретар судового засідання:            Антонова І.В.

за участю представників:

від позивача:                              -Самойлова Г.В., юрисконсульт станції Основа

Південної залізниці, дов. №645 від 01.12.08;

від відповідача:                              -Зелик С.С., провідний юрисконсульт,

дов. №02-09 від 03.03.09;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Статутного територіально-галузевого об’єднання „Південна

                                        залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу

                                        Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків

на рішення

господарського суду          Луганської області

від                                        03.08.09

по справі                              №16/121 (суддя –Шеліхіна Р.М.)

за позовом:                              Статутного територіально-галузевого об’єднання „Південна

                                        залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу

                                        Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків

до відповідача:                    Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика

                                        „Слов’яносербська”, смт. Лозівське, Слов’яносербський район

                                        Луганської області

про                                        стягнення 10380 грн. 00 коп.

                                                            В С Т А Н О В И В:          

          У травні 2009 року  Статутне територіально-галузеве об’єднання „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків (далі за текстом –СТГО „Південна залізниця”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №ДН-2-06/149  від 15.05.09 з вимогами про стягнення з Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика „Слов’яносербська”, смт. Лозівське, Слов’яносербський район Луганської області (далі за текстом –ДП „ГЗФ „Слов’яносербська”, відповідач), штрафних санкцій за неправильно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 10380 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.08.09 у справі №16/121 позов задоволений частково, а саме:  з відповідача на користь позивача стягнуто штраф у сумі 2000 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 103 грн. 80 коп., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.;            у задоволенні решти позову відмовлено.

Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

-положеннями  ст. 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 33, 34, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України; ст. 118 Статуту залізниць України;        п.п. 3.4, 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 №644;    

-вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній є такою, що підтверджена матеріалами справи, але до стягнення підлягає 2000 грн. 00 коп. штрафу, оскільки господарський суд має право за своєю ініціативою зменшити суму штрафу з врахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.08.09 у справі №16/121, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 18.08.09 №ДН-2-06/253, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що на його думку:

-оскаржуване рішення господарського суду Луганської області підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 233, ч. 5 ст. 306, п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 118 Статуту залізниць України;

-судом першої інстанції в порушення п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в тексті оскаржуваного рішення не зазначено, в чому полягає винятковість обставин даної справи та правовідносин, що склались між сторонами, які могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Суд першої інстанції не врахував те, що штрафна санкція, передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України, є превентивним засобом охорони законних прав та інтересів залізниці, оскільки правильне зазначення відправником в перевізних документах маси вантажу є запорукою забезпечення безпеки руху на залізниці, дотримання технічних вимог при виконанні виробничо-технологічних операцій з навантаженим рухомим складом, а наслідки такого правопорушення відповідача для позивача та оточуючих можуть виразитись у значних майнових та немайнових втратах. Дані обставини дають підстави для здійснення висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права;

-апелянт зазначає, що норма ст. 233 Господарського кодексу України ставить у обов’язок при застосуванні зменшення розміру санкцій брати до уваги: ступень виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Такі обставини взагалі не були предметом дослідження та оцінки під час судового розгляду даного спору у суді першої інстанції, що свідчить про безпідставне застосування судом зменшення розміру санкцій згідно ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених в його апеляційній скарзі, за відзивом від 30.09.09 №441, який подав до Луганського апеляційного господарського суду, та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Статутного територіально-галузевого об’єднання „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків, від 18.08.09 №ДН-2-06/253 на рішення господарського суду Луганської області від 03.08.09 у справі №16/121 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя -  Парамонова Т.Ф., суддя -  Семендяєва І.В.

          У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю     Єжову С.С. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №16/121 та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.

          У зв’язку з відрядженням судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.10.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Парамонову Т.Ф. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №16/121 та введено до складу цієї колегії суддю Журавльову Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи,  08 грудня 2008 року на станцію призначення –Лиман Південної залізниці зі станції Слов’яносербськ Донецької залізниці за накладною №51386114 від 06.12.08 прибули вагони за №№ 60437282, 63470868, 60505526, 65705063 з вантажем „вугілля кам’яне І класу 0-100мм”.

          У згаданій накладній зазначено вантажоотримувача –Зміївська ТЕС та вантажовідправника –Державне підприємство „Луганськвугілля”, правонаступником якого є відповідач у даній справі.

          На станції Лиман по заявці вантажоодержувача було здійснено переважування вагонів на вагонних вагах Зміївської ТЕС, що приписані до станції Лиман СТГО „Південна залізниця”, та було встановлено, що згідно накладної №51386114 у вагоні №65705063 вага нетто –69000 кг, тара з бруса 21700 кг, що не відповідає дійсності, а фактична встановлена вага нетто за результатами переважування –65900 кг, тара з бруса 21700 кг.

          За вказаними обставинами був складений акт загальної форми ГУ 23 від 08.12.08 №174 та комерційний акт форми ГУ 22 від 08.12.08 №АА 058286/351.

          Згідно комерційного акту №АА 058286/351 у вагоні №65705063 менше вказаного у перевізному документі на 3100 кг.

          У вказаному акті загальної форми та комерційному акті зазначено, що вагон №65705063 в технічному та комерційному відношенні справний, вантаж без виїмок та слідів втрати.

          Комерційний акт підписаний начальником станції, двома прийомоздатчиками та представником вантажоотримувача.

          Матеріали справи документів щодо оскарження комерційного акту від 08 грудня 2008 року №№АА 058286/351 не містять.

          Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 (далі за текстом - Статут залізниць) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка складається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст. 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності іменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 №334.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються удень вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.00, у графі комплекту перевізних документів „Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.

Згідно п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, комерційний акт №АА 058286/351 від 08.12.08 укладено у день вивантаження вантажу (08.12.08).

Згідно із ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У даному випадку у накладній №51386114 провізна плата вказана у розмірі 2076 грн.     00 коп., що при загальному розрахунку складає суму штрафу у розмірі 10380 грн.   00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Таким чином, матеріалами даної справи та позивачем доведено наявність правових підстав для покладення на відповідача передбаченої ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць відповідальності у вигляді сплати штрафу.

          Водночас, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків з боку відповідача у зв’язку з неправильним зазначенням останнім у вказаній накладній маси вантажу як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії перегляду справи у суді апеляційної інстанції.

          Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, зменшуючи розмір суми штрафу, суд першої інстанції вказав про наявність певних обставин, підтверджуючих винятковість обставин, що склались по даній справі, зокрема, обставини спору, ступень виконання зобов’язання боржником.

          Що стосується конкретного розміру штрафу, який стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача, тобто, у даному випадку він склав 2000 грн. 00 коп., то це є правом суду його встановити на власний розсуд, оскільки наведені положення ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не обмежують таке право суду.

          З урахуванням викладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.08.09 у справі №16/121 не вбачає, а тому залишає його без змін.

За таких обставин, доводи апелянта судовою колегією залишаються поза увагою.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги (позивача у справі) –Статутне територіально-галузеве об’єднання „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків.

          Статутному територіально-галузевому об’єднанню „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень,     вул. Червоноармійська, буд. 7, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код №01072763, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 90 коп., перераховане за платіжним дорученням від 19.08.09 №788, яке знаходиться у матеріалах справи №16/121.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Статутного територіально-галузевого об’єднання „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків, від 18.08.09 №ДН-2-06/253 на рішення господарського суду Луганської області від 03.08.09 у справі №16/121 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.08.09 у справі №16/121 залишити без змін.

          3.Повернути Статутному територіально-галузевому об’єднанню „Південна залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, вул. Червоноармійська, буд. 7, м. Харків, 61052,  ідентифікаційний код №01072763, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 90 коп., перераховане за платіжним дорученням від 19.08.09 №788, яке знаходиться у матеріалах справи №16/121.

Підставою повернення зайве сплаченого державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         Л.І. Журавльова

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва