ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.10.2009  року                                                                      Справа № 11/170

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Журавльової Л.І.

                                                  Семендяєвої І.В.

                                                           

секретар

судового засідання:                      Антонова І.В.

за участю представників:

від позивача:                               -Кустовськой О.С., головний спеціаліст –

юрисконсульт, дов. №18-01-00011 від 08.01.09;

від відповідача:                                -Гущин О.Г., юрисконсульт, дов. б/н від 15.09.09;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу:                    Відкритого акціонерного товариства „Юність”,

м. Краснодон Луганської області

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від                                        10.08.09

по справі                              №11/170 (суддя –Москаленко М.О.)

за позовом                              Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Луганській області, м. Луганськ

до відповідача                    Відкритого акціонерного товариства „Юність”,

м. Краснодон Луганської області

про                                         стягнення 132629 грн. 44 коп.  

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ (далі за текстом – позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 16.06.09 №10-01-03670 з вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Юність”, м. Краснодон Луганської області (далі за текстом –ВАТ „Юність”, відповідач), в дохід держави збитків у сумі 132629 грн.          44 коп., завданих в результаті незаконного списання державного майна.

Позовні вимоги мотивовані фактом порушення відповідачем у справі вимог Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.99 №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за №414/3707. За доводами позивача відповідачем без будь-яких правових підстав було здійснене списання обладнання мобілізаційного плану, що знаходилося на балансі відповідача та не увійшло до статутного фонду останнього в процесі приватизації. Відповідно до Порядку  визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 позивачем було визначено розмір заподіяних державному майну збитків, які склали 132629 грн. 44 коп. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.09 у даній справі позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь держави в особі позивача стягнуті збитки у розмірі 132629 грн. 44 коп.; а також з відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі 1326 грн. 29 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

          Дане рішення мотивоване наступним:

-положеннями ст. 16, ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України;  ч. 2 ст. 217, ст. 224 Господарського кодексу України; ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України; п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.99 №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за №414/3707; п.п. 4, 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.05.00 за №288/4509; п. 2 Порядку  визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116;

-позивачем сума спричинених державному майну збитків, виходячи з документально підтвердженої балансової вартості знищеного майна, є обґрунтованою, розмір збитків позивачем визначений правильно, з урахуванням фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.08.09 б/н, у якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що, на його думку,  оскаржуване рішення господарського суду Луганської області винесено з порушенням норм матеріального права та господарським судом Луганської області при його прийнятті в повній мірі не були з’ясовані обставини, що мають значення для справи.  

Позивач надав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 21.09.09 №10-01-05817 та додаткові пояснення до відзиву від 12.10.09 №10-01-06343, в яких висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення законним й обґрунтованим та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Юність”, м. Краснодон Луганської області, від 25.08.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Єжова С.С., суддя -  Журавльова Л.І., суддя -  Семендяєва І.В.

          У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Єжову С.С. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №11/170 та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.

Ухвалою від 02.09.09 судова колегія Луганського апеляційного господарського суду порушила апеляційне провадження у даній справі та розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170 призначила на 22.09.09 об 11 годині 30 хвилин.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.09.09 було оголошено перерву до 13.10.09 о 10 годині 30 хвилин.

          Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, Державне підприємство завод “Юність” було перетворене у відкрите акціонерне товариство на підставі наказу Фонду державного майна України від 27.06.96 №53-АТ відповідно до Указу Президента України від 19.03.96 №194/96. Наказом Фонду державного майна України затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу “Юність” станом на 01.04.96 та статут Відкритого акціонерного товариства “Юність”.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу “Юність” станом на 01.04.96 (з додатками) та зведеною відомістю об’єктів заводу “Юність” станом на 01.04.96, які не підлягають приватизації, вартість обладнання мобілізаційного плану (згідно з переліком у додатку №4 до акту оцінки) була виключена із вартості цілісного майнового комплексу заводу “Юність”.

Згідно з листом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 10.12.07 №5-3/7987 всі накопичені цінності мобілізаційного резерву, які зберігались на ВАТ “Юність”, розброньовано та реалізовано  в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.05 №286-р.  

За даними Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, на балансі відповідача  станом на 07.02.08 повинні були знаходитися 3 об’єкти цивільної оборони, 512 одиниць обладнання мобілізаційного резерву, пайовий внесок до галузевого фонду економічного розвитку ПММ м. Москва.

Листом №1118/459 від 12.11.07 (а.с. 48) відповідач повідомив позивача про те, що державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ “Юність”, але залишилось на балансі, було списано відповідачем згідно відповідних актів списання основних засобів у 2000 році - 7 одиниць, у 2001 році - 107 одиниць, у 2004 році - 1 одиниця,  у 2005 році - 32 одиниці, у 2006 році - 8 одиниць у зв’язку з тим, що вказане обладнання було фізично зношене та морально застаріле.  

Відповідачем до матеріалів справи надані картки обліку основних засобів ВАТ “Юність”, приймальні акти та акти на списання основних засобів за листопад, грудень 2005 року, червень, липень, листопад 2006 року.  Вказані у актах на списання основні засоби є обладнанням мобілізаційного плану, що не увійшло до статутного фонду відповідача у процесі приватизації, проте знаходилося на балансі останнього.

Перелік державного майна, списаного у 2005 –2006 роках, наданий відповідачем до матеріалів справи (а.с. 67-68).

07.02.08 позивачем було проведено перевірку стану утримання, збереження та використання майна, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства “Юність”, але залишилось на його балансі (а.с. 20). За результатами вказаної перевірки було встановлено, що обладнання у кількості 40 одиниць списаного у 2005-2006 роках, яке було задіяно для виконання завдань мобілізаційного плану, було списано з балансу відповідача без дозволу позивача, який є органом управління вказаним майном, яке не увійшло до статутного фонду відповідача.

З посиланням на Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (далі за тестом –Порядок) позивачем було визначено розмір заподіяних державному майну збитків, які за розрахунком позивача склали 146412 грн. 38 коп.

20.02.08 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1-3/427       (а.с. 18) з вимогою про відшкодування завданих державі збитків у розмірі 146412 грн. 38 коп.

Відповіддю  №285/190 від 11.03.2008 відповідач факт спричинення збитків в результаті списання державного майна визнав, проте не погодився із сумою збитків та зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки у розмірі 13782 грн. 94 коп. Розраховуючи розмір збитків, відповідач виходив з того, що  амортизаційні відрахування  (первісна балансова вартість за вирахуванням балансової залишкової вартості) складають 144179 грн. 95 коп., а тому балансова вартість державного майна на дату встановлення факту знищення матеріальних цінностей (як  це зазначено  у п. 2 Порядку) є остаточною вартістю списаного майна і становить згідно актів на списання 5581 грн.    04 коп.

Збитки були відшкодовані відповідачем на користь держави у сумі 13782 грн. 94 коп., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою (а.с. 7)

Стаття 386 Цивільного кодексу України регламентує засади захисту права власності, а саме:

-Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності;

          -власник,   який   має   підстави   передбачати  можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

          -власник,  права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

              Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до п. 4 наказу Фонду державного майна України від 19.05.99 №908/68, яким затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за №414/3707 (далі за текстом - Положення) господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1.4 вказаного вище Положення відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває  на їх балансі, визначається главою 29 розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності та  главою 51 розділу І Книги 5 Цивільного кодексу України – щодо правових наслідків порушення зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі,   знищення (псування) матеріальних   цінностей   визначається  за  балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів  інфляції, які щомісячно  визначає  Мінстат,  відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

    Рз = [(Бв - А) х Iінф. + ПДВ + Азб] х 2,

    де Рз -  розмір  збитків  (у  карбованцях);  Бв  -  балансова  вартість на  момент  встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних  цінностей (у карбованцях); А - амортизаційні відрахування (у карбованцях); Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених  Мінстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на добавлену вартість (у  карбованцях);  Азб  - розмір акцизного збору (у карбованцях).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.                     У відповідності з приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті  порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Підставою для відшкодування збитків (шкоди) є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає, що:

-оскільки балансова вартість з вирахуванням амортизаційних відрахувань менша за 50 відсотків від балансової вартості, то позивач взяв за основу для розрахунку збитків суму, яка дорівнює 50 відсотків від балансової вартості, а саме –72089 грн. 98 коп. ВАТ „Юність” взяло за основу для визначення збитків суму, яка дорівнює балансовій вартості цінностей з вирахуванням амортизаційних відрахувань, а саме –5581 грн. 04 коп.;

-відповідно до відповіді на претензію від 11.03.08 №285/190 ВАТ „Юність” визнало збитки у сумі 13782 грн. 94 коп., які воно добровільно і сплатило;

-таким чином, з ВАТ „Юність” підлягає стягненню сума збитків, які завдані державі в результаті незаконного списання державного майна, що дорівнює різниці між сумою за претензією регіонального відділення від 20.02.08 №1-3/427 та сумою за відповіддю на претензію від 11.03.08 №285/190 ВАТ „Юність”, а саме –132629 грн. 44 коп.

Судова колегія зазначає, що позивач, розраховуючи заявлені до відшкодування збитки, не дотримався вимог п. 2 Порядку, та помилково при здійсненні розрахунку збитків взяв за основу розмір 50% від первісної  балансової  вартості списаних цінностей, які, як усно пояснив у судовому засіданні (13.10.09) представник відповідача, були знищені після складання актів на їх списання.

За даними відповідача балансова залишкова вартість спірних матеріальних цінностей (обладнання) у кількості 40 одиниць склала 5581 грн. 04 коп., що не оспорюється та не спростовано позивачем та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням залишкової балансової вартості незаконно списаних та знищених відповідачем 40 одиниць обладнання без згоди позивача та відповідно до п. 2 Порядку за визначеною формулою державі останнім заподіяно збитки у сумі 13782 грн. 94 коп., які були відшкодовані ним на користь держави у повному обсязі 27.06.08 за платіжним дорученням №891, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою      (а.с 7).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності та необґрунтованості вимог позивача, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

          Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що стороні, на корить якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита, тому, витрати по сплаті державного мита у розмірі 663 грн. 15 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ.

          Питання про державне мито за позовом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати у встановленому законодавством порядку.

          У зв’язку з тим, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачена сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, то Відкритому акціонерному товариству „Юність”, пр-т. 60 річчя СРСР, буд. 40, м. Краснодон Луганської області, 94400, ідентифікаційний код №14312766, слід повернути з Державного бюджету України помилково сплачені при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані за платіжним дорученням №855 від 26.08.09, яке знаходиться у матеріалах справи №11/170.

             У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Юність”, м. Краснодон Луганської області, від 25.08.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170 задовольнити.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 10.08.09 у справі №11/170 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, буд. 3„а”, м. Луганськ, 91016, ідентифікаційний код №13398493, на користь Відкритого акціонерного товариства  „Юність”, пр-т. 60 річчя СРСР, буд. 40, м. Краснодон Луганської області, 94400, ідентифікаційний код №14312766, витрати по сплаті державного мита у розмірі 663 грн. 15 коп. за апеляційною скаргою.  

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

6.Повернути Відкритому акціонерному товариству „Юність”, пр-т. 60 річчя СРСР, буд. 40, м. Краснодон Луганської області, 94400, ідентифікаційний код №14312766, з Державного бюджету України помилково сплачені при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані за платіжним дорученням №855 від 26.08.09, яке знаходиться у матеріалах справи №11/170.

Підставою повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова

Суддя                                                                                          І.В. Семендяєва