КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.06.09 р. № 03/246
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Федорчук Р. В (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Єрмак Л.В.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 25.06.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року
у справі № 03/246 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3
до Черкаської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно –будівельна інспекція України в особі інспекції державного архітектурно – будівельного контролю в Черкаській області
про визнання права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року по справі № 03/246 в задоволенні позову суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 до Черкаської міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно –будівельна інспекція України в особі інспекції державного архітектурно –будівельного контролю в Черкаській області про визнання права власності на нерухоме майно, відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року по справі № 03/246 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Третя особа заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 01-05/509 від 28.05.2009 року, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилався на порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, в оскаржуваному рішенні як зазначає позивач неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та викладені висновки в рішенні не відповідають обставинам справи, що є на думку позивача безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року, відповідно до ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Заступник голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду ухвалою від 09.06.2009 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду справи № 03/246.
Представник позивача надав пояснення суду та підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області таким, що підлягає скасуванню.
Представник третьої особи надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду вважає законним та таким, що має бути залишеним без змін.
Представник відповідача в судове засідання 25.06.2009 року не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки представник відповідача про причини неявки у судове засідання 25.06.2009 року суд не повідомив, а про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів спарви та було встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Тавріка ЛТД»03.12.2002 було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу будівлі (а.с. 7).
За умовами даного договору позивач купив частину комплексу будівель, а саме: ремонтний бокс, битовки під літерами «Е, е, е1», площею 47,0 кв.м., частину кафе-магазину під літ. Б-2, площею 32, 8 кв.м., що розташовані по вул. Сурікова, 4 у м. Черкаси.
09.12.2004 між позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Тавріка ЛТД»було знову укладено договір купівлі-продажу (а.с. 8).
Відповідно до п. 3 договору купівлі –продажу від 09.12.2004 року позивач купив нежитлові будівлі, а саме: склад «Д-1»площею 252, 3 кв.м., склади СТО літ «А-1», а, а1, приміщення з № 2-18 по № 2-23 загальною площею 438,3 кв.м., що знаходяться за адресою –вул. Сурікова, 4, м. Черкаси.
Вказані вище приміщення зареєстровані КП «Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації»13.12.2004 року на підставі права власності за позивачкою, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 5810758 (а.с. 9).
З матеріалів справи також вбачається, що 10.06.2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди, за яким відповідач на підставі рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007 року № 4-246 надає, позивач приймає в строкове платне користування земельні ділянки, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, які знаходяться по вул. Сурікова, 4 (а.с. 10 –15).
За умовами даного договору, позивачу в оренду передано земельні ділянки загальною площею 3 050 кв.м., з них: 2 364 кв.м. під складськими приміщеннями та ремонтним боксом, а 686 кв.м. залишилось у спільному користуванні з Черкаською міською радою під кафе-магазином (а.с. 10).
В позовній заяві позивач зазначає, що з часу придбання за договорами купівлі продажу нерухомого майна, позивачем було здійснено самочинне будівництво споруд та об'єктів нерухомого майна за адресою: вул. Сурікова, 4 у м. Черкаси, а саме:
- літера а3 приміщення 25 площею 5,6 кв.м. та приміщення 24 площею 1,3 кв.м., загальною площею 6,9 кв.м., до складу «А2 -1»;
- літера б приміщення 1-3 площею 6,5 кв.м., приміщення 1-4 площею 3,5 кв.м. та приміщення 1-6 площею 1,2 кв.м., загальною площею 11, 2 кв.м. до кафе-магазину (частина) «Б-2»;
- літера д приміщення 6 площею 14,2 кв.м. до складу «Д-1»;
- перепланування до складу з підвалом літер Д-1 приміщення 1 площею 5,8 кв.м.; приміщення 2 площею 54,9 кв.м.; приміщення 3 площею 64,3 кв.м.; приміщення 4 площею 64,5 кв.м. та приміщення 5 площею 48,8 кв.м., загальна площа 252,50 кв.м.;
- кафе-магазину (частина) будівлі літер Б-2 приміщення 1-5 площею 26,6 кв.м.;
- підвал ремонтного боксу літ. е' - 1 приміщення 1 –4 площею 36,3 кв.м.;
- цокольний поверх літ. е-1 приміщення 1,2 площею 9,6 кв. м.
Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо задоволення позовних вимог про визнання права власності на самочинне будівництво посилається на технічний висновок Черкаської філії «Державного науково –дослідного і проектно –вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»про фізичний стан будівельних конструкцій добудов теплогенераторних літер а3; літер б, добудови літер д, складу літер Д-І та кафе –магазину будівлі літер Б-2 з якого вбачається, що технічний стан зазначених добудов добрий та відповідає діючим будівельним нормативам (а.с. 18).
Згідно з технічним висновком про капітальність будівлі ремонтного боксу, битовок по вул. Сурікова, 4 в м. Черкаси добудови до ремонтного боксу літ. е’-1, цокольного поверху літ. е-1 основні конструктивні елементи будівлі виконано у відповідності з діючими нормативами і ступінь їх зносу 0-5%, що забезпечує надійність в експлуатації будівлі.
В обґрунтування своїх доводів позивач також посилається на ст. 376 ЦК України за якою можна визнати за рішенням суду право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
На підставі вищевикладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги та визнати право власності на самочинні добудови по вул. Сурікова, 4 у м. Черкаси.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року таким, що має бути залишено без змін, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», прийняття закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
На закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними стандартами, будівельними нормами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання. На об'єкті виробничого призначення, де встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних та санітарних норм.
На підставі акта готовності об'єкта до експлуатації інспекція державного архітектурно-будівельного контролю протягом двох робочих днів від дати його підписання видає замовнику або уповноваженій ним особі свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією свідоцтва.
Свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Свідоцтво є підставою для оформлення права власності на об’єкти будівництва.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З матеріалів справи не вбачається, що суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 в установленому законом порядку отримала земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що СПД ФО ОСОБА_3 не отримувала в користування в порядку, встановленому Земельним кодексом України, земельної ділянки, на якій розташовані спірні самочинно збудовані нерухомі об'єкти, ні під час самовільного будівництва, ні після його завершення, що є підставою для відмови СПД ФО ОСОБА_3 в позові про визнання за нею права власності на спірне майно.
З даним висновком погоджується в своїй постанові Вищий господарський суд України від 03.04.2008 року по справі № 25/27-07(30/43-07(7/230) «Про визнання права власності на нерухоме майно».
Крім того, при дослідженні матеріалів справи як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції було встановлено, що у позивача на час розгляду справи відсутні відомості та документи складені Черкаським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації, які би підтвердили розміри та місцезнаходження на спірній земельній ділянці самочинно збудованих об'єктів нерухомості.
Подані позивачем технічні висновки про стан самочинно збудованих об'єктів, виконані без наявності проектно-кошторисної документації, не можна прийняти їх в якості належних та об'єктивних доказів по справі.
Таким чином, суд першої інстанції на думку колегії суддів апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником позивача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року по справі № 03/246 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року у справі № 03/246 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.03.2009 року у справі № 03/246 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 03/246 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Федорчук Р. В
Судді:
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.