Справа № 2а-823/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 р. м.Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Сьорі С.І., при секретарі Головньовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, зобов»язання нараховувати щомісячну соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області про визнання неправомірними дій, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, зобов»язання нараховувати щомісячну соціальну допомогу.
В позовній заяві вказує, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протягом 2006-2007 р.р. таку допомогу взагалі йому не нараховували і не виплачували, в 2008-2009 роках виплатили у неповному обсязі, чим порушили його законні права. На підставі рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, 22 травня 2008 року та приписів частини 2 статті 152 Конституції України, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та нараховувати і здійснювати доплату позивачу до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2006, 2007, 2008 року, січень-червень 2009 року з урахуванням індексу інфляції.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, при цьому завчасно надав суду заяву в якій свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а справу розглядати без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з»явився. надавши суду заперечення, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і набрало чинності з моменту його прийняття, зворотної сили немає, тому і перерахунок пенсії з 01.01.2006 року здійснити неможливо, оскільки дія даного рішення на правовідносини з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року не поширюється. Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена. Ст. 110 Закону України "Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 р. №3367-IV встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто пільги по нарахуванню до пенсії надбавки у 2006 р. запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі.
На час підписання Закону України "Про соціальний захист дітей війни" нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалось виходячи з розміру 19 грн.91 коп., що було визначено постановою Кабінету Міністрів від 03.01.2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", до якої постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.2002 р.,№ 1350 від 27.08.2003 р., № 895 від 13.07.2004 р.,№ 996 від 04.08.2004р. вносилися зміни. Частиною 1 ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Отже, застосовувати величину мінімальної пенсії за цим Законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни не можна, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" надання пенсійних пільг дітям війни було призупинено. ОСОБА_3 прийняття закону, за яким би можливо провести належні виплати у 2006-2007 р.р. не відбулося, то відповідно не передбачалися і кошти для виплати надбавок бюджетним законодавством.
З 1 січня 2008 року відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На даний час питання встановлення підвищення до пенсій "дітям війни" врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до якої підвищення встановлюється з 22.05.2008 року в розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008р.- 48,20 грн., з 01.10.2000 р.- 49,80 грн..
Крім того, кошти на виплату надбавки дітям війни, передбачені Законами України про державний бюджет на відповідний рік, то і відповідно відповідачем по справі повинно бути Держказначейство.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з»явилися та подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням серії АБ №619658 від 21.11.2002 року.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст..6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить із того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4 – зп зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з нормами діючого законодавства, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, а після 15.03.2006 року передбачені нею виплати не запроваджені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2007 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог статті 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року номер 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів частини 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Тобто відповідач саме з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з вимогами ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно нараховувати та здійснювати позивачу відповідну доплату.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2008 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Як встановлено судом, з 01.01.2008 року позивачу відповідачем було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до розміру встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд констатує, що до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційним судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року, з урахуванням підпункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів, а тому вимоги позивача щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2009 рік, то суд приходить до наступних висновків.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до ст.42 Закону України Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Ст..54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто у 2009 році територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
ОСОБА_3 України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області обґрунтовував свої заперечення також і тим, що в даному спорі належним відповідачем є Державне казначейство України, однак суд визнає їх такими, що не заслуговують на увагу та відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача ОСОБА_1 суд вважає, що саме ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.
Суд також не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а позивач направив позовну заяву до суду в 2009 році.
Із змісту позовної заяви за письмових заперечень представника відповідача проти позову вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо не нарахування та відмови у в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по червень 2009 року включно з проведенням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій, стягнення невиплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, зобов»язання нараховувати щомісячну соціальну допомогу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука.
Зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 1 січня 2009 року по червень 2009 року включно з урахування встановленого індексу інфляції.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів, починаючи з дня складання постанови у повному обсязі, тобто з 06.10.2009 року.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського адміністративного апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі двадцяти днів з дня подання заяви про її апеляційне оскарження, з одночасни поданням опії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду або на протязі десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, починаючи з дня складання постанови у повному обсязі, тобто з 06.10.2009 року.
Суддя: