Справа №2-311/09

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                                  іменем України

15 жовтня 2009 року  Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:            

                                                 головуючого судді -  І.А. Смаль

                                                 при секретарі – І.В. Шуляр

               з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Сосниця   цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Хлоп»юк ОСОБА_2  про відшкодування шкоди,-

                                                              В С Т А Н О В И В:

 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хлоп»юк І.Л. про відшкодування шкоди, мотивуючи позов тим, що з відповідачкою 04.12.2008 року був укладений трудовий договір та 01.12.2008 року договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність . 31 травня 2009 року в приміщенні магазину де працювала Хлоп»юк І.Л. була проведена ревізія і  встановлена недостача в сумі двадцять одна тисяча п'ятнадцять гривень сім копійок (21015,07 грн.).  Крім  відповідача в приміщенні магазину  працювало ще 5 продавців, та з кожною з них  був підписаний договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Після встановлення факту недостачі вона  звільнила відповідачку відповідно до п.2 ст..41 Кодексу законів про працю України, а саме винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Вона просить стягнути з відповідачки 3502,51 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги ,в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того ,пояснила ,що  вона орендувала частину приміщення магазину «Маркет», іншу частину приміщення орендував інший підприємець.  В неї працювало шість продавців, з  кожним із яких вона уклала договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.  В іншому відділі працювало двоє продавців.  Вхід в приміщення магазину був спільний  і приміщення магазину закривали разом ,як продавці її відділу ,так і продавець іншого відділу. Ключі від приміщення магазину також були і в неї. Всі продавці магазину були присутні при проведенні інвентаризації. Інвентаризація проводилася працівниками Сосницької райспоживспілки і акт про результат інвентаризації складався працівником Сосницької райспоживспілки  на підставі даних бухгалтерського обліку ,оскільки  бухгалтерський облік вели працівники Сосницької райспоживспілки   на підставі договору про співпрацю ,який був укладений з Сосницькою райспожспілкою. Оскільки при інвентаризації була виявлена нестача в сумі 21015 ,07 грн., то з відповідачку вона просить стягнути шосту частину (працювало шість продавців).

            Відповідачка в судовому засіданні  позов не визнала в зв»язку з його безпідставністю, в своїх поясненнях посилаючись на те, що вона не допускала нестачі. Крім того , пояснила, що  з 04.12.2008 року вона працювала продавцем в магазині «Маркет» на підставі укладеного з позивачем трудового договору. Також з нею був укладений договір про повну  матеріальну відповідальність.   Крім неї працювало ще п»ять продавців .  В  іншій частині приміщення магазину  знаходився горілчаний відділ, де працювало два продавця. До приміщення магазину та складу ,де зберігався товар, крім них мали доступ і сторонні люди (працівники райспоживспілки), а також продавці іншого відділу. В магазині не було охоронника, відсутні контрольні замки  на вхідних дверях. Про це вони неодноразово говорили ОСОБА_1

                 Заслухавши пояснення сторін  та дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає що  позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних міркувань.

     В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2008 року був  укладений трудовий договір між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Хлоп»юк  ОСОБА_2, згідно якого відповідачка зобов’язана виконувати роботу продавця товарів.(а.с.8-9)

04.12.2008 року був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та відповідачкою. (а.с.10)

Відповідно до п.п 3,4 даного договору у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до діючого законодавства. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

З договору про співпрацю ,укладеного між Сосницькою районною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  04.12.2008 року  вбачається, що  Сосницька районна спілка споживчих товариств надала підприємцю  в оренду частину приміщення магазину «Маркет» .(а.с.14-15).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що в результаті інвентаризації ,яка була проведена  02.06.2009 року  була встановлена нестача товаро-матеріальних цінностей  в сумі 21015,07 грн. (а.с.11,16-73).Оскільки  в магазині «Маркет » працювало шість продавців ,то суму нестачі вона поділа порівну на кожного з них ,визначивши таким чином розмір завданої шкоди кожного із продавців.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники  несуть  матеріальну  відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються  шляхом встановлення відповідальності  тільки  за  пряму  дійсну шкоду,  лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови,  коли така шкода заподіяна підприємству,  установі,  організації    винними протиправними  діями  (бездіяльністю)  працівника.

Як вбачаться з матеріалів справи та  підтверджується показами самих сторін в магазині «Маркет» ФОП ОСОБА_1 працювало шість продавців  і  з кожним з них був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до ст.135-1 КЗпП України.

Ст.135-3 КЗпП України передбачає, що розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини ,виду і межі матеріальної відповідальності.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» звертає увагу на те, що при розгляді справи про відшкодування шкоди необхідно з»ясувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір;якими неправомірними діями її заподіяно і чи входило в функції працівника обов»язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди;в чому полягає його вина, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду;чи були створені умови, які  забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними та інше.

          Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані, оскільки позивачка не надала жодних доказів, які б підтверджували вину відповідачку у заподіяні шкоди ,не зазначає якими неправомірними діями відповідачки була заподіяна шкода, розмір шкоди  взагалі не обґрунтований (адже тільки у випадку ,коли укладається договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, як це передбачено ст..135-2 КЗпП України, не потрібно розмежовувати  матеріальну відповідальність кожного працівника.)

    Слід звернути увагу на ту обставину, що на основі договору повна матеріальна відповідальність можлива тільки за збереження майна та інших цінностей ,переданих працівникові.

            Відповідно до ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

             Ст..138 КЗпП України також передбачено  ,що для покладання  на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст..130 КЗпП України.

              Таким чином,суд оцінивши в сукупності надані сторонами докази, вважає за  необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки посилання позивачки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.      

              Керуючись ст.ст.130,131,134,135-1 КЗпП України, ст..215 ЦПК України,суд,-

                                                                  В И Р І Ш И В:        

                  У задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Хлоп»юк ОСОБА_2 про відшкодування шкоди  відмовити    .

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Сосницький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернігівської області через Сосницький районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                         І.А.Смаль