ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 р. | № 2/664 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів | Кота О.В. Владимиренко С.В. Шевчук С.Р. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" |
на рішення господарського суду Житомирської області від 13 липня 2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року у справі №2/664 |
за позовом | Агропромислового підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Астрея" (далі –Підприємство) |
До | Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" (далі - Товариство) |
про | Стягнення 242 833,54грн. |
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Таргонський І.М.;
встановив:
Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Тимошенко О.М.) від 13 липня 2006 року у справі №2/664 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 197 356,79грн. заборгованості, 24970,82 грн. інфляційних, 9045,38 грн. 3% річних та судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року (Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення нарахованих санкцій, оскільки ними при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в стягненні інфляційних та річних відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 1 січня 2005 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №19/85-07 відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити соду кальциновану м.б ГОСТ 5100-85 на умовах цього Договору, в асортименті, кількості та за ціною, зазначених в видаткових накладних, що є невід’ємною частиною Договору.
Задовольняючи позовні вимоги в стягненні 197 361,76грн. заборгованості, господарські суди виходили з того, що позивачем на протязі 2003-2004 років поставлено продукцію на суму 5 154 761,76грн, що підтверджено видатковими накладними, а оплачено продукцію на суму 4 957 400 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.
Проте, з вказаними доводами погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями Договору чітко передбачені умови оплати. Так, згідно п.3.2 Договору, підставою для платежу є рахунок-фактура, що виставляється Продавцем Покупцю.
Отже, враховуючи норми зазначених статей та умови Договору господарському суду необхідно встановити які є сплаченими виставлені позивачем рахунки-фактури. І як наслідок, на суми, за несплаченими рахунками-фактурами можливо нарахувати інфляційні та річні.
Вказані обставини господарським судом не недосліджені.
Крім того, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не визначив правову природу спірних правовідносин, не дав належної юридичної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, які підтверджують чи спростовують нараховані позивачем суму боргу, інфляційних, річних, а тому дійшов хибного висновку про можливість задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Рішення господарських судів вищевказаним вимогам не відповідають.
Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, якщо поданих сторонами доказів недостатньо, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.
Проте, господарські суди необхідні документи і матеріали для правильного вирішення спору не витребували, надані сторонами докази не дослідили, обмежившись загальними висновками.
Приймаючи оскаржувані рішення і постанову, господарські суди зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 13 липня 2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року у справі №2/664 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук