Справа 2-436/124/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2012 р.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мірошниченко Н.В.,

при секретарі Протас І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи:УМВС України в Дніпропетровській області в особі Відділу паспортної та міграційної роботи Самарського районного відділу внутрішніх справ, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, усунення перешкоду здійсненні права власності і користування житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку,

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради, Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Самарського РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області про вселення,-

В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи:УМВС України в Дніпропетровській області в особі Відділу паспортної та міграційної роботи Самарського районного відділу внутрішніх справ, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, усунення перешкоду здійсненні права власності і користування житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Ухвалою судді від 24.10.2011 року відкрито провадження (а.с.16 т.І).

Ухвалою судді від 04.11.2011 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради.

31 жовтня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради, Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Самарського РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області про вселення.

Ухвалою судді від 02.11.2011 року відкрито провадження (а.с.26 т.ІІ).

Ухвалою судді від 23.12.2011 року справу № 2-2074/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи:УМВС України в Дніпропетровській області в особі Відділу паспортної та міграційної роботи Самарського районного відділу внутрішніх справ, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, усунення перешкоду здійсненні права власності і користування житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку та справу № 2-2118/11 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради, Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Самарського РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області про вселення об'єднано в одне провадження (а.с.68 т.І ).

В позовній заяві та у судовому засіданні позивач та представники позивача (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 13.12.2011 року) посилаються на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА№ 0713474 від 05.06.1999р. № 2-279 ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1. На прохання своєї онучки ОСОБА_5 вона дозволила останній стати на реєстраційний облік, оскільки ОСОБА_5 ніде на реєстраційному обліку не перебувала. З жовтня 2007 року ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_3 з дозволу позивача поселилися у вищевказаному будинку. З дозволу позивача (за первісним позовом) 14 лютого 2008 року ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою будинок АДРЕСА_1. Після народження другої дитини, відповідачі (за первісним позовом) прийняли рішення за власним бажанням залишити домоволодіння та разом зі своїми малолітніми дітьми 24.08.2010 року виїхали на постійне проживання в інше жиле приміщення, а саме в будинок АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що останні в зазначеному домоволодінні з 24 серпня 2010 року не проживають та особистих речей в будинку не мають, позивач, її представник зазначили, що відповідачі втратили право на користування зазначеним житловим приміщенням, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с.3-6, 51-54 т.І)

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали позовні вимоги та, посилаючись на ті самі підстави, просили їх задовольнити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

У своїй позовній заяві та у судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх представники вказували, що вона та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 28.04.2007 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №135. За згодою ОСОБА_1 вона з чоловіком а потім і їх діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1. Після народження дочки у серпні 2010 року, для отримання допомоги на деякий час, вони прийняли рішення тимчасово переїхати до матері ОСОБА_2 ОСОБА_7, яка проживає в будинку АДРЕСА_3. Окремі їхні речі та їх дітей залишались у спірному будинку. У грудні 2010 року маючи намір повернутися на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 отримали відмову ОСОБА_1 З грудня 2010 року вимушені проживати в орендованому помешканні за адресою: АДРЕСА_2 за усною згодою власника будинку. Вважають, що встановлення права проживання не порушують майнових, немайнових, житлових прав та інтересів, а також прав власності ОСОБА_1 Власного житла не мають. Мирно вирішити питання не вдається, тому й звернулися до суду про їх вселення.

У судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі вселивши їх в будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 та її представник заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачі за зустрічним позовом не були позбавлені можливості входження до спірного будинку.

Представники третьої особи Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явилися, направили до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Просили прийняти рішення в інтересах дітей (а.с.115 т.ІІ).

Представники третьої особи УМВС України в Дніпропетровській області в особі Відділу паспортної та міграційної роботи Самарського районного відділу внутрішніх справ в судове засідання не з'явилися, направили до суду клопотання про розгляд справи без участі представника(а.с.97 т.ІІ).

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10., ОСОБА_11. дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.3, 4 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА№ 0713474 від 05.06.1999р. № 2-279 ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.8-12).

В судовому засіданні сторонами визнано, що з дозволу ОСОБА_1 за вищевказаною адресою були зареєстровані як члени сім'ї ОСОБА_1 її онучка ОСОБА_2, пізніше, чоловік останньої - ОСОБА_3 (а.с.11, 12, 24, 25 т.ІІ, а.с.32 т.І).

З жовтня 2007 року ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_1 поселилися у вищевказаному будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася дитина- ОСОБА_4 (а.с.13 т.ІІ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася друга дитина -ОСОБА_5 (а.с.14 т.ІІ).

До серпня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільне господарство та мали спільний бюджет (а.с.108,116-120,136-139 т.ІІ).

Після народження дочки у серпні 2010 року, для отримання допомоги на деякий час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли рішення тимчасово переїхати до матері ОСОБА_2 ОСОБА_7, яка проживає в будинку АДРЕСА_3, що визнано сторонами по справі.

У грудні 2011 між сторонами по справі виникло непорозуміння щодо визначення порядку користування будинком та у лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності (а.с.105 т.ІІ). У вересні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про вселення та встановлення права користування жилим будинком (а.с.103-104 т.ІІ). Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.106 т.ІІ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка проживає в будинку АДРЕСА_3 показала суду, що її дочка ОСОБА_2 разом з дітьми переїхала до неї у серпні 2010 року тимчасово, оскільки народилася друга дитина та її дочки необхідна була допомога.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що сім'я ОСОБА_2- його друзі. У грудні 2010 року він особисто на своєму автомобілі привіз ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дітей до будинку АДРЕСА_1, але їх не впустили до будинку та вони повернулися (а.с.74, 75 т.ІІ).

З грудня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх діти проживають в орендованому помешканні за адресою: АДРЕСА_2 за усною згодою власника будинку. Згідно Акту обстеження умов проживання від 07.11.2011 Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради, сім'ї ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 рекомендовано вирішити питання щодо опалення будинку (а.с.55).

Іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх діти - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 не мають.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_10., ОСОБА_11. оскільки пояснення свідків, допитаних з боку сторони позивача за первісним позовом, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 допитаних за клопотанням відповідачів за первісним позовом.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950р.), кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України (ЦК України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і вправі вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов'язує.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно ч.2, ч.4 ст.3, Сімейного кодексу України (СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як встановлено ст. 64 Житлового кодексу України (ЖК України) члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

Відповідно до п.4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх малолітні діти набули права користування спірним житлом, як члени сім'ї ОСОБА_1

З серпня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх малолітні діти у спірному будинку не проживають, що визнано сторонами в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у грудні 2010 року маючи намір повернутися у будинок АДРЕСА_1 отримали відмову та звернулися до суду і до теперішнього часу їм чиняться перешкоди в користуванні вищевказаним житловим будинком, про що свідчить зайнята ОСОБА_1 та її представником в судовому засіданні позиція.

За таких обставин, норми ч.2 ст. 405 ЦК України застосуванню не підлягають.

За ст. 47 Конституції України та ст.9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Конвенції «Про права дитини від 20 листопада 1989 року», підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, набрала чинності для України 27.09.1991 року (далі по тексту -Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У відповідності до Преамбули Закону України «Про охорону дитинства»(далі по тексту -Закон) цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

За статтею 1 Закону охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. За ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

За статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселилися до спірного будинку в установленому законом порядку та набули разом із малолітніми дітьми прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 про вселення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.8 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод»(1950р.), ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні", Сімейним кодексом України, ст.ст. 9, 64, 65, 156 Житлового кодексу України, 405 Цивільного кодексу України ст.ст.3,7, 11, 15, 57, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа:УМВС України в Дніпропетровській області в особі Відділу паспортної та міграційної роботи Самарського районного відділу внутрішніх справ про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, усунення перешкоду здійсненні права власності і користування житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку -відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради, Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Самарського РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області про вселення -задовольнити.

Вселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинок АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.В.Мірошниченко