КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.-14.08.09 р.                                                                                          № 17/19          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Рудченка С.Г.,

                                        В.Ю. Шевченко,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від прокуратури: не з’явились,

від позивача: Дудченко Г.І. –представник за довіреністю,

                     Панченко О.М. –представник за довіреністю,  

від відповідача: Теймуразян Л.Ф. –представник за довіреністю,

від третьої особи: не з’явились,

розглянувши апеляційне подання Першого заступника прокурора Сумської області на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 р.

у справі          №17/19 (суддя Коршенко Ю.О.)

за позовом          Прокурора Сумської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,

до                    Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», м. Полтава,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

                    Глинська сільська рада, Сумська обл., Роменський р-н, с. Глинськ,

про                    стягнення 25 259 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сумської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ВАТ «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» про стягнення з відповідача на користь Глинської сільської ради 25 259 грн. шкоди, заподіяної незаконним забрудненням навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Сумської області звернувся з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційного подання.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційного подання з підстав, наведених у відзиві.

Від третьої особи надійшло клопотання від 28.07.2009 р. №01-17/121                     (вх.№ 2-05/3126 від 31.07.2009 р.) про розгляд справу без участі її представників.

05.08.2009 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 14.08.2009 р. на 10-00 год. для підготовки повного тексту постанови.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційне подання, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що прокурором було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом. Але з таким висновком колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Сумській області було проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства на дільницях НГВУ «Полтаванафтогаз», які розташовані на території Роменського району, за наслідками якої було складено Акт перевірки                        від 26.-27.09.2007 р. (далі –Акт), відповідно до якого на дільниці проммайданчика УППГ-1 Андріяшівського родовища НГВУ «Полтаванафтогаз»було виявлено забруднення земельної ділянки нафтопродуктами.

Харківським державним гідроекологічним відділенням «ГІДРОЕК»Інституту «УкрНДІІНТВ»станом на грудень 2007 р. було виготовлено Методики Звітом про виконання науково-дослідної роботи за темою «Виконання інженерно-екологічних вишукувань на проммайданчику УПГГК-1 Андріяшівського родовища (с. Глинськ Роменського району Сумської області) та обладнання свердловин для визначення об’ємів забруднення і дослідного зниження рівня рідких вуглеводів у ґрунтових водах» (далі –Методики), у якому було визначено ступінь та об’єм забрудненості ґрунтів нафтопродуктами на спірній земельній ділянці.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, на підставі акту перевірки від 26.-27.09.2007 р. та вищеназваного Звіту, позивачем було здійснено Розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земель сільськогосподарського призначення нафтопродуктами на території Глинської сільської ради Роменського району біля факельного амбару УППГ-1 Андріяшівського газоконденсаторного родовища НГВУ «Полтаванафтогаз», у відповідності до якого розмір шкоди становить 25 259 грн.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(далі –Закону), тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Види порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які настає відповідальність, передбачені у ч. 2. вказаної статті.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону).

Положеннями ст. 69 Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Джерелом підвищеної небезпеки, ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, ч. 5 ст. 1187 ЦК передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підвищена небезпека в розумінні статті 1187 ЦК є об’єктивною категорією, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об’єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Особливі правила ст. 1187 ЦК діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об’єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554, до видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відноситься видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів); добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.

При експлуатації господарських та інших об’єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків             (ч. 1 ст. 66 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», забруднення земель –це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Визначення розміру шкоди, заподіяної відповідачем, здійснювалося у відповідності до Звіту визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171, з урахуванням змін та доповнень, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. №149 (далі –Звіт).

Згідно п. 3.1. Методики, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Відповідно до п. 3.3. Методики, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності до п. 3.4. Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Згідно п. 3.6. Методики, у випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.

Згідно п. 4.1. Методики, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного  законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно наявність таких фактів як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт заподіяння відповідачем шкоди, шляхом забруднення навколишнього природного середовища, а саме забруднення земель нафтопродуктами на території Глинської сільської ради Роменського району Сумської області, підтверджується Актом Державної екологічної інспекції про перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.-27.09.2007 р., та складеним відповідно до п. 3.6. Методики Харківського державного гідроекологічного відділення «ГІДРОЕК», на підставі яких було визначено розмір заподіяної шкоди.

При цьому, факт забруднення спірної земельної ділянки нафтопродуктами, що є порушенням чинного природоохоронного законодавства, відповідачем не оспорюється.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 25 259 грн. шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища.

Вирішуючи питання застосування строків позовної давності, судова колегія виходить з наступного.

Позовна давність, згідно ст. 256 ЦК, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила                (ст. 261 ЦК). У відповідності до положень ст. 267 ЦК, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Місцевим господарським судом застосування строків позовної давності було здійснено за клопотанням відповідача, яке міститься у відзиві на апеляційну скаргу. При цьому суд першої інстанції обґрунтував це тим, що факт забруднення землі нафтопродуктами на дільницях НГВУ «Полтаванафтогаз»було встановлено актом перевірки від 15.06.2004 р. Даний висновок місцевого господарського суду, не відповідає обставинам справи.

Перебіг строку позовної давності у спорах, пов’язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акта –з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства був складений.  

Як було встановлено судовою колегією, акт перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було складено                            26.-27.09.2007 р. У вказаному акті було зазначено, що «підприємством (відповідачем) з 2004 року (акт перевірки від 15.06.2004 р.) не виконуються приписи по визначенню ступенів та об’ємів забруднення землі та ґрунтових вод в районі УППГ-1. Тому при невиконанні цих вимог Державною екологічною інспекцією в Сумській області буде розглядатися питання щодо винесення рішення про тимчасову призупинку експлуатації Андріяшівського родовища НГВУ «Полтаванафтогаз». Таким чином, актом перевірки від 26.-27.09.2007 р. було встановлено тільки факт невиконання відповідачем з 2004 р. приписів по визначенню ступенів та об’ємів забруднення землі та ґрунтових вод в районі УППГ-1.

За таких обставин, строк позовної давності почався з дня складання акту перевірки від 26.-27.09.2007 р., на підставі якого було визначено розмір заподіяної шкоди.

Окрім того, судом першої інстанції не було встановлено, коли саме прокурору, який згідно ст. 29 ГПК України бере участь у справі за його позовом та несе обов’язки і користується правами сторони, стало відомо про порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне подання підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду, прийняте з порушенням чинного законодавства, підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційне подання Першого заступника прокурора Сумської області на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 р. по справі  №17/19 –задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2009 р. по справі  №17/19 –скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»на користь Глинської сільської ради Роменського району Сумської області 25 259 грн. шкоди, заподіяної незаконним забрудненням навколишнього природного середовища.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз»в доход Державного бюджету України 378,89 грн. державного мита

6.           Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Полтавської області.

7.          Матеріали справи №17/19 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          С.Г. Рудченко

                                                                                                    Шевченка В.Ю.

Дата відправки  17.08.09