Справа 2-а-2308/09/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Желєзного І.В,
при секретарі Кирпічовій О.О.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області про визнання протоколу про адміністративне правопорушення не чинним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 по накладенню на неї адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, позивачка просила визнати не чинним протокол про адміністративне правопорушення та скасувати постанову серії АІ №044997 по справі про адміністративне правопорушення від 29.08.2009 року. Позивачка при цьому заперечила наявність з її боку правопорушення 29.08.2009 року та вказала на незаконність винесення інспектором постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності оскільки за викладених в постанові обставин дорожній знак 3.21 „В’їзд заборонено”, за порушення вимог якого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивачку, був встановлений з порушенням норм та стандартів застосування дорожніх знаків.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, у зв’язку з тим, що перед ділянкою дороги (розгалуженням доріг) де був встановлений знак 3.21 "В’їзд заборонено" не було встановлено попередній знак 3.21 з табличкою 7.1.1. „Відстань до об’єкта”, які б вказували відстань до ділянки, на яку заборонено в’їзд, та заздалегідь попереджали водіїв про наявну заборону.
Відповідач - інспектор ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ старший прапорщик міліції ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії АІ №041258 від 29.08.2009 року; постанову серії АІ №044997 по справі про адміністративне правопорушення від 29.08.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2009 року позивачка була зупинена інспектором ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ старшим прапорщиком міліціїОСОБА_2, який склав відносно неї протокол за порушення останньою ПДР. Після цього інспектор ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ старший прапорщик міліції ОСОБА_2 відносно позивачки виніс постанову про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 29.08.2009 року ОСОБА_1керувала автомобілем на 44 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ не виконала вимоги знаку „В’їзд заборонено” та виїхала на смугу з одностороннім рухом, чим порушила вимоги п. 3.21 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачці адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
При розгляді справи встановлено, що позивачка не визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення та не доведенням інспектором ДПС протилежного, належними доказами.
Ст. 6 Конвенції про дорожні знаки та сигнали передбачено, що знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно змогли розпізнати водії, для яких вони призначені. Крім того, відповідно до п. 10.1.1 Національного стандарту України ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» (надалі ДСТУ 4100-2002) дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Також, відповідно до ДСТУ 4100-2002 у разі установлення знака 3.21 „В’їзд заборонено” на ділянці дороги між перехрестями, на початку ділянки повинен бути установлений попередній знак 3.21 „В’їзд заборонено” з табличкою 7.1.1 „Відстань до об’єкта”.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивачки не були зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачкою правил дорожнього руху та невідповідність її пояснень дійсним обставинам справи.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано жодних доказів вини позивачки.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація спеціальними засобами та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, дії посадової особи ДПС Переяслав-Хмельницького ВДПС УДАІ по притягненню до адміністративної відповідальності позивачки не відповідають вимогам законодавства щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому фіксуються ознаки наявного, на думку особи, що його складає, правопорушення та інші суттєві обставини, що мають значення для вирішення справи по суті та згідно зі ст. 284 КУпАП за таким протоколом може бути прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення, застосування заходів впливу чи закриття провадження по справі, та подібний протокол не є правовим актом індивідуальної дії, безпосередньо не впливає на права та обов’язки особи та КУпАП не передбачена можливість оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, - в такому випадку визнати протокол про адміністративне правопорушення не чинним можливо лише при встановленні суттєвих недоліків щодо його форми, реквізитів порядку заповнення чи наявності в ньому підробок. За таких обставин позовна вимога про визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ №041258 від 29.08.2009 року не чинним – не підлягає задоволенню через законодавчу неможливість визнання подібного документу не чинним по суті викладених в ньому відомостей та відсутність суттєвих порушень в частині форми вказаного протоколу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ №044997 від 29.08.2009 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП – закрити.
В частині визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ №041258 від 29.08.2009 року не чинним – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ: