Справа № 314/2419/16-ц

Провадження № 2/314/30/2017

У Х В А Л А

іменем України

07.04.17 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про прийняття уточненої позовної заяви,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

3-ї особи ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про повернення майна у власність.

В судовому засіданні після розгляду справи по суті представник позивача надав суду уточнену позовну заяву.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти прийняття уточненої позовної заяви, так як в ній позивач змінив підставу позову.

Вислухавши клопотання, думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову,

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.02.16 звернувся до суду з позовом на підставі ст.ст. 216, 236, 238 ЦК України, в якому він просив повернути у його власність майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки.

07.04.2017 представник позивача звернувся до суду з клопотанням прийняти уточнену позовну заяву, в якій позивач посилається на ст. 387 ЦК України і вже просить суд витребувати майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки з володіння відповідача.

Аналізуючи обидва позови, суд приходить до висновку, що позивач змінив підставу позову, отже такий позов повинен розглядатися самостійно і не може бути пред’явлений в порядку уточнених позовних вимог відповідно до ст. 31 ЦПК України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах “Осман проти Сполученого королівства” від 28.10.1998 року та “Круз проти Польщі” від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За таких обставин, у прийнятті уточненого позову слід відмовити, так як позивачем змінена підстава позову.

При цьому позивачу необхідно роз’яснити, що відмова у прийнятті до розгляду вказаної заяви не є перешкодою для звернення до суду у загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 31, 168 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику позивача у прийнятті уточненої позовної заяви.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про повернення майна у власність.

Ухвала скарженню не підлягає.

Суддя : В. О. Кіяшко

07.04.2017