КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.08.09 р.                                                                                          № 5/044-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Корсакової Г.В.,

                                        Рудченка С.Г.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від прокуратури: не з’явились,

від позивача: Смірнова І.В. –представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 –представник за довіреністю,

розглянувши апеляційне подання Прокурора м. Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009 р. (підписане 12.06.2009 р.)

у справі          №5/044-09 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом          Прокурора м. Біла Церква, в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради

до                    Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

про                    стягнення 410 364 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Біла Церква, в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 410364 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2009 р. (підписане 12.06.2009 р.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 20 000 грн. неустойки, 4 103,64 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Прокурор м. Біла Церква звернувся з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник прокуратури в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційного подання.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційного подання з підстав, наведених у відзиві.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційне подання, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню повністю, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківської міської ради від 24.04.2008 р. №739 було затверджено перелік об’єктів комунальної власності, які підлягають способом викупу, до якого було включено частину нежитлового приміщення №41 площею 339,6 по вул. Фастівській, 29, (покупець –                          ФОП ОСОБА_4.).

07.10.2008 р. між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі –позивач) та ФОП ОСОБА_4 (далі –відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №27 (далі –договір), який цього ж дня був нотаріально посвідчений.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність покупцю нежиле приміщення №41 в житловому будинку, загальною площею 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28, а покупець зобов’язується прийняти майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти перереєстрацію об’єкта приватизації в Білоцерківському МБТІ.

Ціна продажу, згідно п. 1.2. договору, становить 2 051 820 грн., з урахуванням ПДВ.

За майно, що продається за цим договором, покупець повинен сплатити продавцю плату у розмірі –2 051 820 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може продовжений продавцем ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менш як 50 відсотків від ціни продажу об’єкта (п. 2.1. договору).

Право володіння, користування і розпорядження об’єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного майна. Передача майна продавцем і прийняття майна покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами, після сплати покупцем повної вартості придбаного об’єкта приватизації (п. 3.1., 3.2. договору).

Покупець зобов’язаний оплатити придбане майно на умовах цього договору (п.4.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору, після закінчення встановлених строків сплати за об’єкт приватизації невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з покупця з нарахуванням пені.

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору (п. 6.3.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов’язання по сплаті ціни об’єкту продажу за договором від 07.10.2008 р. №27.

Договір купівлі-продажу від 07.10.2008 р. №27 було розірвано на підставі постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. №21/005-09, у зв’язку з невиконанням ФОП ОСОБА_4 умов вказаного договору, а саме щодо сплати повної вартості придбаного об’єкту приватизації.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Ст. 627 ЦК України передбачає свободу договору, тобто сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог законодавства. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Згідно ч. 1 ст. 638, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Договір купівлі-продажу, згідно ч. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об’єкт приватизації. Покупець зобов’язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об’єкта.

Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно положень ст. 549 ЦК, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України (далі –ГК) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», покупці, що не сплатили за об’єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. № 846 «Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації», установлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України «Про приватизацію державного майна»строк коштів за об’єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об’єкт.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем порушено його договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за придбаний об’єкт приватизації у строк, визначений договором, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача передбаченої законодавством неустойки за порушення строку оплати за об’єкт приватизації в розмірі 410364 грн. є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Однак, суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за придбаний об’єкт приватизації, зменшив неустойку до 20 000 грн., обґрунтовуючи це тим, що               ФОП ОСОБА_4 вживала можливі від неї заходи щодо недопущення порушення договірних зобов’язань щодо сплати грошових коштів за придбаний об’єкт приватизації, але у зв’язку з економічною кризою та кризою в банківській системі України уникнути порушення договірних зобов’язань не змогла. Такий висновок місцевого господарського суду, на думку судової колегії є помилковим з наступних підстав.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, з урахуванням інтересів боржника.

Аналогічні положення містяться і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 624, ч. 1 ст. 625 ЦК, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що до укладання спірного договору відповідач звернулась 29.09.2008 р. до ЗАТ «Альфа-Банк»щодо оформлення кредиту для придбання комерційної нерухомості за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28. Згідно довідки Відділення «Білоцерківське»ЗАТ «Альфа-Банк»від 03.02.2009 р. №2, ФОП ОСОБА_4 було відмовлено в отриманні кредиту.

Після укладання спірного договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_4 зверталась до АКІБ «УкрСиббанк»та АКБ «Укрсоцбанк»

З довідки Відділення №17 АКІБ «УкрСиббанк» від 27.11.2008 р.                            №35-21-35-38/4116 вбачається, що 30.10.2008 р. відділенням була прийнята заява від ФОП ОСОБА_4 на отримання кредиту на придбання комерційної нерухомості за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28, відповідачу було повідомлено, що у зв’язку зі складною ситуацією на фінансовому ринку України, АКІБ «УкрСиббанк»тимчасово призупинив надання кредитів, отримана на розгляд заявка буде розглянута відповідно до кредитних процедур банку після отримання відповідного рішення керівництва банку про відновлення програм кредитування.

З довідок Центрального відділення Київської обласної філії                                АКБ «Укрсоцбанк»від 27.11.2008 р. №38-32/298 та від 26.02.2009 р. №68-05-11 слідує, що ФОП ОСОБА_4 були надані копії документів щодо можливості надання кредитних коштів для купівлі нежитлового приміщення №41 за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28 згідно договору купівлі-продажу №27 від 07.10.2008 р. Також банком зазначено, що дана інформація не є гарантійним листом на отримання кредиту в АКБ «Укрсоцбанк».

Таким чином, вищевказані довідки банківських установ не можуть вважатися гарантіями отримання відповідачем кредиту на погашення вартості спірного об’єкту приватизації.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк зобов’язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Наявні в матеріалах справи довідки Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції та Декларація про доходи ФОП ОСОБА_4 за 2008 р. не підтверджують факт, що відповідач здатна була отримати кредит та погасити його у встановленому порядку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Окрім того, відповідач здійснює підприємницьку діяльність, згідно ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, самостійно і на власний ризик.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку з повною несплатою в установлений Законом України «Про приватизацію державного майна» строк коштів за об’єкт приватизації, і яка нарахована на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. №846.

Також, судовою колегією було встановлено, що судом першої інстанції при зменшенні розміру неустойки було помилково застосовано ст. 82 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційне подання підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційне подання Прокурора м. Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009 р. у справі №5/044-09 –задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 28.05.2009 р. у справі №5/044-09 –скасувати частково.

3.          Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради неустойку в розмірі 410 364 грн.

5.          Пункти 4, 5 рішення залишити без змін.

6.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 2051,82 грн. суми державного мита за апеляційний розгляд справи.

7.          Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

8.          Матеріали справи №5/044-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          Г.В. Корсакова

                                                                                                    С.Г. Рудченко

Дата відправки  19.08.09