Справа 2а-1724/2009 р.                                                

                          П О С Т А Н О В А

                                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                                                                

19  жовтня 2009 року                                                 смт. Іваничі

              Суддя   Іваничівського районного суду Волинської області Нєвєров І.М.

  розглянувши в порядку письмового провадження в селищі Іваничі справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Іваничівської районної державної адміністрації  про визнання дій відповідача неправомірними,  перерахунок та виплату недоплачених сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

                            В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим,  що вона є матір’ю малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і здійснює  за нею догляд.  З січня 2008 року вона отримувала вказану  державну допомогу дочку. Однак, щомісячна грошова допомога  їй виплачувалась не в повному розмірі,  хоча повинна була виплачуватися щомісячно  у такому розмірі:  з 1 січня 2008 троку – 526 грн., з  1 квітня  2008 року - 538 грн., з  1 липня 2008 року – 540 грн., з 1 жовтня 2008 року – 557 грн.    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. про зупинення на 2007 рік дії статей законів України щодо встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Позивач просить визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Іваничівської райдержадміністрації у перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у виплаті заборгованості, виходячи  з розміру прожиткового мінімуму  для дітей віком 6 років. Також зобов’язати Іваничівське УПСЗН  зробити перерахунок розміру та виплатити  державну допомогу, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму  для дітей віком  до 6 років  за період з січня 2008 року до досягнення дитиною трирічного віку.

Від управління праці та соціального захисту населення надійшло заперечення, в якому  позов не визнано  в   зв’язку  з тим,  що відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідно субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму , встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабміном України . Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України. Згідно ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальнодоступні потреби, розміри і цільове спрямування цих видатків. Як вбачається із ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних призначень. Управління при використанні коштів державного бюджету на виконання соціальних програм як Головний розпорядник керується виключно нормами чинного законодавства. Тому допомога позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена та виплачена вірно.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Мною встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження  НОМЕР_1,  тобто є особою, на яку поширюється дія статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р., та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом. Згідно ст. 43 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Дію статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» зупинено пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007» від 19 грудня 2006 року. Статтею 56 Закону «Про державний бюджет України на 2007»  встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»   здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.                 Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.        

Дію статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» зупинено підпунктом 12 пункту 25 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VІ. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційним положення підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р.   в частині зупинення на 2008 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.                 Відповідно  до рішення Конституційного Суду України  від 27 листопада 2008 року  № 26-рп/2008 року по справі № 1-37/2008  (про збалансованість бюджету) Конституційний суд  виходить із правових позицій, висловлених ним, зокрема у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп 2007 рік та  рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Ці позиції  полягають у тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів. Цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом  інших законів України. Законом  про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних  причин це створює  протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини та громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

Згідно до ст.150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення , які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними  і не можуть бути оскаржені.  

Ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.      Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.         При цьому ст. 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Суд  вважає, що відповідач зобов’язаний  нарахувати та виплатити позивачу допомогу відповідно  до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з розрахунку,  встановленого законом на відповідний рік прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно із ст.99 КАС України для звернення до адміністративного  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, в суді встановлено факт неправомірних дій щодо призначення  і виплати допомоги по догляду за  дитиною позивачу, належної згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом  України  про визнання неконституційними положення Закону, що зупиняв дію зазначеної норми.

Виходячи  із встановленого, суд задовольняє  адміністративний позов частково і визнає дії відповідача – суб’єкта владних повноважень – неправомірними і зобов’язує нарахувати та виплатити суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з січня 2008 року  до досягнення дитиною трирічного віку.

Крім того, з Державного бюджету України   на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ч.2 ст. 11, ст. ст. 122 ч. 3, 159-163 КАС України  ст.ст. 22, 152 Конституції України, Законом України "Про Конституційний Суд України",  Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. ,  Законом України «Про державний бюджет України на 2007» від 19 грудня 2006 року,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-У1, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 року , Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року, Рішенням Конституційного Суду України  від 27 листопада 2008 року  № 26-рп/2008, суд,

П О С Т А Н О В И В :

  Позов задовольнити повністю.

  Визнати неправомірними  дії Управління праці та соціального захисту населення  Іваничівської районної державної адміністрації  по нарахуванню та виплаті  ОСОБА_1 допомоги по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Зобов’ язати Управління праці та соціального захисту населення  Іваничівської районної державної адміністрації  нарахувати та виплатити ОСОБА_1  державну  допомогу по догляду за дитиною  до досягнення  нею трирічного віку  на дочку Домініку, 08.02.2008 року народження відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму  для дітей віком  до 6 років.  

Стягнути з Державного бюджету України   на користь позивача   3 грн. 40 коп. судових витрат.

    Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду   через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

                                Суддя                                                        І.М. Нєвєров