Справа №1-477/09 26.01.2010 26.01.2010 26.01.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-76/10 Головуючий у 1-й інстанції: Щербина С.В.

Категорія: ст. 187 ч.2 КК України Доповідач: Царюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Царюка В.В.

суддів : Войтовського С.А., Гребенюк В.І.

за участю прокурора Максимішина О.Л., захисника ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2

26 січня 2010 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2009 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 135 грн. та 3000 моральної шкоди.

В порядку додаткової матеріальної відповідальності за шкоду спричинений неповнолітнім постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 67 грн. 50 коп. та 1500 моральної шкоди.

Згідно вироку, 16.05.2009 року, біля 01 години 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на перехресті вулиць Будьоного та Лягіна в м. Миколаєві, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3, напали на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, застосувавши до останнього фізичне насилля не небезпечне для життя та здоров’я, яке виразилось у тому, що ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 удар шматком шиферу, місцезнаходження якого в ході досудового слідства не встановлено, від чого ОСОБА_5 впав на землю.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стали наносити ОСОБА_5 де – кілька ударів в різні частини тулуба і голови, завдавши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому 10 ребра, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, крововиливи, ссадна в області обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Всього ОСОБА_5 було нанесено не менш 3 ударів від чого останній втратив свідомість.

В результаті зазначених злочинних дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заволоділи майном яке належить потерпілому ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон «Самсунг» вартістю 2000 грн. в якому знаходилась сім-картка оператора «Лайф» вартістю 25 грн. та сім-картка оператора «Київстар» вартістю 30 грн., гаманець вартістю 80 грн., в якому знаходилось водійське посвідчення на ім’я ОСОБА_5, талон реєстрації на автомобіль ВАЗ-2104, талон попередження на ім’я ОСОБА_5, кредитна картка «Дельта Банк» які матеріальної цінності не мають, заподіявши ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 2135 грн..

З місця злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зникли, викраденим майном розпорядились на свій розсуд.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить змінити вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2009 року призначивши ОСОБА_3 більш м’яке покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що зазначений вирок в частині призначеного покарання підлягає зміні, оскільки не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого ОСОБА_3 та є занадто суворим для нього. На думку апелянта суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_3 визнав свою вину, сприяв встановленню істини у справі, в ході судового розгляду справи не одноразово приносив свої вибачення постраждалому. Таким чином апелянт вважає, що перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Відносно ОСОБА_4 вирок не оскаржував ся.

Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала свою апеляцію та просила звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, законного представника засудженого, яка також вважала, що її син може бути виправлений без ізоляції від суспільства, прокурора, який вважав, що апеляція не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 підтверджується викладеними у вироку доказами і фактично ніким не оспорюється. Його дії судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_3 призначено саме з урахуванням тих обставин, на які посилається захисник у своїй апеляції, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про можливість призначення його з застосуванням ст.. 69 КК України, тобто нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.187 КК України. Більш того, саме з урахуванням даних про особу цього засудженого та його відношення до вчиненого і щиросердечного каяття суд призначив йому покарання менш суворе ніж іншому співучаснику злочину.

Все це свідчить, на думку колегії суддів, про те, що суд до покарання кожному засудженому підходив індивідуально і реально брав до уваги усі дані про особу кожного з них.

Між тим, обставини вчинення злочину та роль у цьому ОСОБА_3 не дають підстав для його звільнення від відбування призначеного судом покарання, оскільки метою покарання є необхідність як у перевихованні засудженого так і у попередженні вчинення ним нових злочинів. Реальна міра покарання ОСОБА_3, на думку колегії суддів, у даному випадку є саме такою.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2009 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 на цей вирок - залишити без задоволення.

Головуючий :

Судді :