Справа № 2-а-404
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2009 року смт.Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Витвицького В.В.
секретаря судового засідання Коваль В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рожнятів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОР ДПС ОДДЗ УДАІ УМВС в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
постановою серії ВО № 012220 по справі про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2009 року позивачку визнано винуватою у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та піддано штрафу у сумі 340 грн.
Вважаючи дану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в якому зіслалась на те, що 18 серпня 2009 року вона здійснювала керування транспортним засобом марки «Тойота-Ленд-Крузер», реєстраційний номер НОМЕР_1, в с.Тошипілка Козівського району Тернопільської області. Однак не могла, в населеному пункті рухатися з такою швидкістю, а саме 109 км/год., яка зазначена в постанові, оскільки є не дуже досвідченим водієм і завжди дотримується Правил дорожнього руху України. Вищезгадану постанову та фото автомобіля вона отримала рекомендованим листом 28 серпня 2009 року, а тому не могла у встановлений законом десятиденний термін оскаржити її в суді. Оскільки в порушення ст.ст.256, 258 КпАП України не був складений протокол про адміністративне правопорушення вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2009 року Серія ВО №012220 про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу є незаконною. Так, прилад «Візир» не є спеціальним технічним засобом працюючим в автоматичному режимі, а тому складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов’язковим, а постанова повинна виноситись з участю особи, яка вчинила адмінправопорушення, що не було виконано інспектором Тернопільського взводу ДПС Юник Р.А.
В судове засідання позивачка не з’явилася, однак до суду подала заяву в якій позов підтримала та просить справу розглянути в її відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, однак представник управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області Кренців Р.В. подав суду заяву в якій зазначив, що посадова особа, яка склала постанову про накладення адміністративного стягнення на позивачку в судове засідання не прибуде, в зв’язку з чим просить справу розглянути при наявних у справі доказах, інших доказів надати суду не може. Справу просить розглянути у його відсутності в порядку письмового провадження.
Сторони в судове засідання не зявилися, направили суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, із постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 18 серпня 2009 року, приблизно о 9 год. 53 хв., ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Тойота-Ленд-Крузер», реєстраційний номер НОМЕР_1, в с.Тошипілка Козівського району Тернопільської області на 114 км. + 850 м. а/д Стрий –Тернопіль-Кіровоград-Знамянка, перевищила встановлену швидкість руху в населеному пункті на 49 км./год., тобто рухалася зі швидкістю 109 км /год., швидкість вимірювалась приладом «Візир» №0711191. Постанова винесена в результаті фіксації порушень засобом фото та відео фіксації «Візир» № 0711191 і зазначеною постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення за ст. 122 ч. 1 КпАП України у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із фотознімка, долученого до постанови про адміністративне правопорушення, не вбачається, що зафіксована на ньому швидкість руху автомобіля позивачки відбулася саме в населеному пункті.
Факт перевищення швидкості руху будь-якими іншими доказами об'єктивно не підтверджується.
Із долученого фотознімка не вбачається, яким саме приладом фіксувалася швидкість руху автомобіля позивачки. Всупереч вимогам ст. 141 КпАП України не зазначено, в якому режимі працював такий прилад, не зазначено способу його використання: патрульний чи стаціонарний.
Всупереч Закону України "Про метрологію і метрологічну діяльність" не зазначено реквізитів документів про допуск даного вимірювального приладу до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляру приладу. Це прямі вимоги зазначеного Закону щодо вимірів, результати яких використовуються як докази або проводяться за замовленням суду чи правоохоронних органів.
В оспорюваній постанові не зазначено, хто саме проводив фотофіксацію, чи мала ця особа допуск до використання застосованого приладу відео-, фотозйомки. Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 13.11.2006 року N 1111) до використання спеціальних засобів допускаються співробітниками, що вивчили інструкції до приладів і здали залік за правилами їхнього використання.
Всупереч вимогам розпорядження т. в. о. Міністра внутрішніх справ України від 21 травня 2009 року N 466 в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено, на якій відстані від початку в'їзду в населений пункт задокументовано порушення Правил дорожнього руху. До постанови не долучено знімків службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості, з якого проводилося вимірювання швидкості руху радіолокаційним вимірювачем "Візир".
У відповідності до п. 5 ст. 10 Закону України « Про міліцію» від 20. 12. 1990 року, працівники міліції у випадку виявлення адміністративного правопорушення зобов’язані припиняти таке правопорушення.
Аналіз вказаної норми Закону та вимог Закону України «Про дорожній рух» дає підстави вважати, що при виявленні правопорушення працівником ДАІ, він зобов’язаний зупинити автомобіль правопорушника, скласти протокол про адміністративне правопорушення, забезпечивши при цьому права особи, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема : знайомитися з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката чи фахівця в галузі права .
При винесенні постанови не дотримано загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст.33, 280 КпАП України, позивачці не роз’яснено її права, передбачені ст.63 Конституцією України, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а постанова винесена у відсутності позивачки,чим порушено вимоги ст.ст.278, 279 КпАП України.
Згідно частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачем в ході попереднього та судового розгляду не надано заперечень проти позову і не доведено правомірність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України ОСОБА_1
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Тому суд вважає адміністративний позов підставним та обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Зазначене являється підставою для скасування постанови від 18 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та закриття провадження в справі відповідно до ст. 247 п. 1 КпАП України.
На підставі ст. 247 п.1 КпАП України та керуючись ст.ст. 158, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задоволити.
Скасувати постанову серії ВО № 012220 від 18 серпня 2009 року інспектора ОР ДПС ОДДЗ УДАІ УМВС України в Тернопільській області Юника Р.А. в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КпАП України.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: