Справа № 2-885/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2009 року  Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді С.К.Медвецького

                     при секретарі У.Ю.Ратушняк

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ ДВС Гайсинського РУЮ про звільнення майна з під арешту та визнання права власності, -

встановив:

    08.10.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом.

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що в 2005 році за власні кошти придбала відеокамеру «SONY VIDEO H18», у 2008 році придбала телевізор «SONY», однак 04.09.2009 року державним виконавцем ВДВС Гайсинського районного управління юстиції накладено арешт на це майно, оскільки вважав, що воно є власністю відповідача. Просила виключити відеокамеру «SONY VIDEO H18» та телевізор «SONY» з акта опису й арешту майна від 04.09.2009 року та визнати за нею право приватної власності на це майно.

    Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав, пояснив, що майно на яке накладено арешт є власністю ОСОБА_1, тому не заперечував проти задоволення позову.

    Представник державної виконавчої служби Гайсинського РУЮ ОСОБА_3 вимоги позову визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Поясненнями сторін та матеріалами справи беззаперечно доведено, що у 2005 році позивачка за власні кошти придбала відеокамеру «SONY VIDEO H18», у 2008 році - телевізор «SONY» (а.с. 6).  

Відповідно до акта опису й арешту майна від 04.09.2009 року складеного державним виконавцем Гайсинського РУЮ ОСОБА_5 складено опис і арештовано майно, зокрема відеокамеру «SONY VIDEO H18» та телевізор «SONY», яке належить ОСОБА_1 (а.с. 8, 9).    

    Спірні правовідносини регламентуються ст. 316 ЦК України відповідно до якої правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осі; ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.                 Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна

з-під арешту.                                        

Оскільки накладено арешт на відеокамеру «SONY VIDEO H18», телевізор «SONY», що належить ОСОБА_1, то з метою захисту прав позивачки необхідно виключити з акта опису й арешту майна ОСОБА_2 відеокамеру «SONY VIDEO H18», телевізор «SONY» та визнати заОСОБА_1 право приватної власності на відеокамеру «SONY VIDEO H18», телевізор «SONY», загальною вартістю 1 000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

    Позов задовольнити повністю.                                 Виключити з акта опису й арешту майна від 04.09.2009 року складеного державним виконавцем Гайсинського РУЮ відеокамеру «SONY VIDEO H18», телевізор «SONY», загальною вартістю 1 000 грн.

    Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на  відеокамеру «SONY VIDEO H18», телевізор «SONY», загальною вартістю 1 000 грн.         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.                                            

Суддя