ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 р.   Справа № 14/109   

за позовом         ПП ОСОБА_3  

                           АДРЕСА_1, Надвірнянський район,

                           Івано-Франківська область, 78411;

до відповідача  Каміннецької сільської ради  

                           вул. Мазепи, 4а, с.Камінне, Надвірнянський район,

                           Івано-Франківська область, 78411;

Представники:

Від позивача:  ОСОБА_3, підприємець, свідоцтво  В00 № 455 679 від 07.09.09

Від позивача: ОСОБА_4, представник, довіреність № 2238 від 13.07.09

Від відповідача:  Яремчук М.Є., представник, довіреність № б/н від 07.09.09

Від відповідача:  Олійник Р.П., секретар с/р, довіреність № б/н від 07.09.09

Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання договору оренди від 01.09.08 дійсним та стягнення коштів в сумі 6 136,00грн.

    Ухвалою суду від 08.09.09 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору у справі.

    В судовому засіданні 02.10.09 оголошено перерву до 06.10.09.

  Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на договір від 01.09.08, а саме: п.4.1, котрим передбачено термін дії договору до 01.09.09, просить стягнути з відповідача кошти в сумі 6 136,00грн.

   Відповідач надав суду відзив (№2-22/98 від 04.09.09), в котрому проти позову заперчує. Свою правову позицію мотивує наступним:

-укладеними між сторонами договорами оренди від 01.09.08 та 01.04.09, відповідно до яких орендна плата становила 50,00грн. в місяць (по договору від 01.09.08), а згодом - 250,00грн. (по договору від 01.04.09);

-припиненням договору оренди від 01.09.08, у зв"язку з укладенням нового договору від 01.04.09;

-ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено загальні умови виконання зобов"язання;

-договором оренди нежитлового приміщення від 05.06.09, укладеним між Камінецькою сільською радою та фізичною особою ОСОБА_7 строком до 31.12.09.

   Позивач  використав своє право надане йому ст.22 ГПК України, а саме:   подав заяви про  уточнення позовних вимог (б/н від 17.09.09 та б/н від 22.09.09), просить визнати дійсним дію договору оренди від 01.04.09 до 31.12.09 та стягнути з відповідача 6 136,00грн.

    Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

      Відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву (№2-22/104 від 30.09.09), вказує, що договір оренди від 01.04.09 є розірваним та те, що відповідач відповідно до вимог ст.188 Господарського кодексу України надіслав позивачу пропозицію про розірвання договору.

    Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

    Між сторонами 01.09.08  укладено договір оренди.

   Позивач в засіданні суду нагосив на те, що відповідно до п.2.1 зазначеного вище договору, позивач (орендатор) оплачує сільській раді готівкою 50,00грн., в дану суму входить оплата за використання електроенергії.

  В зв"язку із збільшенням плати за енергоносії відповідач ініціював збільшення орендної плати до 250,00грн. на місяць.

  Як наслідок сторони підписали нову редакцію договору оренди (01.04.09), відповідно до якого орендна плата складає 250,00грн. в місяць.

  Як вбачається з довідки Камінецької сільської ради №439-2118 від 06.08.09 та квитанцій,  позивач на проводив належну оплату, що передбачена п.2.2 договору оренди від 01.04.09.

    Відповідач в засіданні суду наголосив, що позивачем порушено ще ряд зобов"язань взятих на себе за договром, про що свідчать листи Надвірнянського районного відділу внутрішніх справ, котрі прийшли на адресу відповідача (№760 від 29.01.09, №789 від 02.02.09 та №1263 від 17.02.09) з повідомленням про порушення режиму роботи сільської дискотеки, яка працювала понад норму та на дискотеці перебували неповнолітні.

  Під час проведення вечорів відпочинку виявлено порушення режиму роботи вечорів відпочинку та їх проведення не орендарем, а ОСОБА_8, що підтверджується актами від 08.01.09, 31.01.09, 25.04.09,  01.05.09, що знаходяться в матеріалах справи і є додатками до відзиву на позовну заяву.   

    Згідно акту від 10.11.08 встанорвлено, що під час проведення вечора відпочинку вибито вхідні (внутрішні) двері, що є також порушенням умов договору, а саме: бережного ставлення до майна орендованого приміщення.

    Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і виходить з наступних підстав.

    Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

   У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

     Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Керуючись  п.5.1 договору оренди від 01.04.09, відповідач  достроково розірвав  вказаний договір.

     Частиною 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами своїх зобов"язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

     Нормою ст. 782 Цивільного кодексу України встановлено право наймодавця відмовитися від договору найму  і вимагати  повернення  речі,  якщо  наймач  не  вносить  плату   за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У  разі  відмови  наймодавця  від договору найму договір є розірваним з моменту одержання  наймачем  повідомлення  наймодавця про відмову від договору.

   Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець  має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач   користується   річчю   всупереч   договору    або призначенню речі; наймач  без  дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач   своєю   недбалою   поведінкою   створює   загрозу пошкодження речі; наймач  не  приступив  до  проведення капітального ремонту речі,  якщо  обов'язок   проведення   капітального   ремонту   був покладений на наймача.

  Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови

від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору.

    Приписами ст. 291 ГКУ встановлено умови припинення договору оренди - на вимогу однієї  із  сторін  договір  оренди  може  бути  достроково розірваний з  підстав,  передбачених  Цивільним  кодексом  України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 кодексу.

   Статтею 188 ГКУ встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором (п.2).

   Оскільки, позивач не виконував взяті на себе за договором зобов"язання, відповідач в порядку ст.188 ГКУ надіслав  пропозицію про розірвання договору.

   Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

  Проте, письмової угоди про розірвання договору не було, але позивач (орендар) передав відповідачу майно.

    З огляду на п.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору  найму  оформляється відповідним   документом   (актом),  який  підписується  сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

   За таких підстав, суд вважає, що об"єкт оренди позивачем повернуто, про що складено акти прийому-передачі від 02.06.09 та 05.06.09, отже договір оренди  від 01.04.09 є припиненим.

    Щодо вимоги позивача про визнання дійсним договору оренди від 01.09.09, суд доводить до відома, що даний договір прининений у зв"язку з укладенням нового договору від 01.04.09.

  Як наслідок, 05.06.09 укладено договір оренди нежитлового приміщення між Камінецькою сільською радою та фізичною особою ОСОБА_7 строком до 31.12.09.

  Суд  керується правилами ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, тобто оцінює наведені сторонами обставини за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

  За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам закону.

    Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

    Досліджуючи вказані обставини та оцінюючи подані сторонами докази на їх підтвердження, з урахуванням вимог наведеного законодавства, суд  не вбачає підстав для задоволення позову.

    Судові витрати відповідно до  ст.49 ГПК України слід залишити за позивачем.

   Керуючись ст. 124 Конституції України, ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.509,526,611,629,782,783,795 Цивільного кодексу України, ст.188,291 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

     Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

            Суддя                                                        Булка В.І.

                                                                              Рішення підписане 19.10.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В.