ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

      Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Владимиренко С.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача  - Осипенко Д.О.

від відповідача –Бойко Н.М., Самойленко К.В., Кость І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством “УкрЕнергоЗбут” заявлено позов до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання частково недійсними актів приймання-передачі природного газу та визнання права власності на природний газ.

На обгрунтування позову ЗАТ “Укртрансгаз” посилається на укладені контракти та угоду з відповідачем, за якими ним було закуплено та передано відповідачу для транспортування 418 млн. куб. м. природного газу, з яких                  113 млн. куб. м. за вказівками Дочірньої компанії  “Укртрансгаз”  НАК “Нафтогаз України” передано споживачам, а 305 млн. куб. м. залишилися невикористаними в газотранспортній системі відповідача.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 12.07.2000, залишеним без змін постановою арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002, визнано право власності позивача на природний газ в кількості 305 млн. куб. м., який було ним поставлено до газотранспортної системи відповідача та зобов’язано відповідача поставити природний газ у кількості 305 млн. куб. м. споживачам ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” за його вказівками. В частині визнання недійсними частково актів приймання-передачі природного газу провадження у справі припинено, оскільки ці позовні вимоги не підлягають розгляду в арбітражних судах.

Судові рішення вмотивовані доведеністю позовних вимог, зокрема наданими суду  контрактами, угодою та актами приймання-передачі природного газу, якими безспірно встановлено про те, що позивачем до газотранспортної системи відповідача передано 418 млн. куб. м. газу. За вказівкою позивача, споживачам передано 113 млн. куб. м. газу. Залишок невикористаного позивачем газу, що є власністю позивача і знаходиться у розпорядженні відповідача становить 305 млн. куб. м.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2003 рішення арбітражного суду м. Києва від 12.07.2000, постанову арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова Вищого господарського суду України вмотивована тим, що передача позивачем 418 млн. куб. м. природного газу відповідачу здійснена на підставі чотирьох актів приймання-передачі. Цими ж актами підтверджено не лише загальна кількість прийнятого відповідачем природного газу але і те, що цей  газ був транспортований споживачам та використаний останніми у тому ж об’ємі.

Щодо твердження позивача про залишок у газотранспортній системі відповідача газу в кількості 305 млн. куб. м., то Вищий господарський суд України зазначив, що позивач був зобов’язаний укласти з відповідачем договір на закачування до підземних сховищ та зберігання природного газу, який надійшов до газотранспортної системи і не був реалізований. Такий договір між сторонами не  укладався і залишки нереалізованого газу з метою його зберігання в підземні сховища не закачувалися.

Закрите акціонерне товариство “УкрЕнергоЗбут” звернулося із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2003 за нововиявленими обставинами.

На обгрунтування заяви зазначено, що скасовуючи ухвалені у справі рішення про задоволення позову, Вищий господарський суд України виходив з того, що весь поставлений відповідачу природний газ було передано споживачам за вказівкою позивача і ними спожито.

Між тим, вказує заявник, в процесі розгляду спору доведено про те, що  споживачам ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” було передано лише 113 млн. куб. м. газу, що підтверджено  відповідними актами приймання-передачі, оформленими відповідно до умов договору. Щодо залишку газу у кількості 305 млн. куб. м. газу, то ця кількість газу не була розподілена між споживачами і залишилася у газотранспортній системі відповідача. Відомостей про те, що вказана кількість газу передана безпосередньо споживачам позивача відповідач судам не надавав.

На запити народних депутатів України НАК “Нафтогаз України” повідомив про те, що спірний обсяг природного газу у кількості  305 млн. куб. м. не був спожитий споживачами ЗАТ “Укренергозбут”.

З листа НАК “Нафтогаз України” від 14.04.2006 за № 6/1-516-180 вбачається про те, що природний газ ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” взагалі не був розподілений, оскільки заявник не надавав розподіли природного газу у листопаді-грудні 1999 року. Обсяги газу, який ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” отримало за зовнішньоекономічними контрактами, були використані наведеними у листі конкретними підприємствами-постачальниками та споживачами, при цьому ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” з пропозицією розподілу газу зазначеним підприємствам до НАК “Нафтогаз України” та їх дочірніх компаній не звертався.

Крім того, у листі повідомляється, що за результатами поставок газу у грудні-листопаді 1999 року склалася ситуація, за якої споживачі відмовилися від передбачених у плановому розподілі поставок газу через ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” і оформили акти приймання-передачі газу з іншими постачальниками.

Відповідно до п.3.2 статуту НАК “Нафтогаз України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 “Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, предметом діяльності НАК “Нафтогаз України”, зокрема є розподіли природного газу.

Як вбачається з цього ж таки листа НАК “Нафтогаз України”, споживачі та постачальники, що зазначені у наведеному переліку підприємств, отримали у листопаді та грудні 1999 року 305 млн. куб. м. природного газу, що був поставлений в Україну ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” та переданий ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.

Наведені обставини існували на час розгляду справи, однак не були відомі заявникові.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ЗАТ “Укренергозбут” підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно трьохсторонніх актів  приймання-передачі, до газотранспортної системи відповідача позивачем  передано природний газ, придбаний ним за зовнішньоекономічними контрактами у кількості 418 млн. куб. м.

Споживачам, згідно актів прийому-передачі, підписаними відповідно до умов договору від 21.09.1999, позивачем, споживачами та Управлінням магістральних газопроводів “Донбастрансгаз”, що безпосередньо здійснювало транспортування, облік та передачу газу, передано у грудні 1999 року та січні 2000 року 113 мільйонів куб. м. газу.

Умовами договору за № 32-99/8/3-440/1 від 21.09.1999, який укладено сторонами у справі, передбачено, що місячний об’єм газу, що передається позивачем відповідачу на пунктах прийому-передачі газу, оформлюється актами прийому-передачі, які уповноважені представники позивача та відповідача складають до 5-го числа наступного за звітним місяця.

Позивач залучає представників постачальників газу до складання актів прийому-передачі .

Заміри газу здійснюються контрольно-вимірювальними приладами, встановленими на газовимірювальних і газорозподільчих станціях та у споживачів.

Транспортування газу споживачам покладено на відповідача. Облік поставленого (спожитого) споживачами газу фіксується позивачем, відповідачем та споживачами.

Доказами про те, що споживачем, відповідачем, за вказівкою позивача або іншим споживачам, за узгодженням з позивачем (відповідно до п.3.3 договору) було здійснено транспортування та реальну передачу газу є акти приймання-передачі, підписані уповноваженими особами позивача, відповідача та споживачів.

Позивачем надано суду зазначені акти приймання-передачі природного газу споживачам на обсяг газу в 113 млн. куб. м.

Відповідні акти про те, що споживачам позивача було передано весь обсяг газу 418 млн. куб. м., що був переданий ДК “Укртрансгаз”, в матеріалах справи відсутні.

Обставини, на які посилається заявник, мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Встановлення факту про те, що 305 млн. куб. м. газу поставлені ЗАТ “УкрЕнергоЗбут” до газотранспортної системі відповідача, не розподілені і не спожиті споживачами заявника, має істотне значення для справи, оскільки позивачем заявлялися вимоги про зобов’язання відповідача поставити споживачам позивача вказаний обсяг газу.

У відповідності до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Судова колегія вважає, що наведені заявником обставини є нововиявленими, існували на момент прийняття постанови Вищим господарським судом України від 25.07.2003, однак не були відомі заявникові та ці обставини мають істотне значення для справи.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Закритого акціонерного товариства “УкрЕнергоЗбут” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2003 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25.07.2003 скасувати.

Рішення арбітражного суду м. Києва від 12.07.2000, постанову арбітражного суду м. Києва від 02.11.2000 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 залишити в силі.

Головуючий                                                                               Л.Невдашенко

Судді:                                                                                          С. Владимиренко

                                                                                                     Н.Дунаєвська

дп