КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в розмірі 440 грн. з 01.07.2007р.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 року позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду у місті Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права.
У судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином, в апеляційній скарзі апелянт просив розглядати справу у відсутність його представника, причини неявки в судове засідання позивача суду невідомі.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, що сторонами не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м. Білій Церкві, яке згідно постанови KMУкраїни № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою KMУкраїни від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні спору суд 1-ої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням яких визначається розмір мінімальної заробітної плати.
Дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів, які б обмежували застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набула з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень, з 01 жовтня 2007 року – 460 грн.
З урахуванням всього наведеного суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах позовних вимог, прийшов до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів, переглядаючи постанову суду І-ої інстанції в межах апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дії відповідача з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві відмовити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.09.2009 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
03 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві відмовити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2008 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: