ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-3076/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                 судді Оніщука М.І.

при секретарях:             Сливка А.В., Блажівському С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” про визнання частково несправедливими та недійсними положень договору, зміну умов договору, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати несправедливими положення пунктів 2.1, 3.2, 3.4, 4.6, 5.3, 5.4 кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем; змінити положення пункту 2.1 вказаного договору виклавши його в наступній редакції: „Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 328250,00 грн. з оплатою по процентній ставці 12% річних.”; змінити положення пунту 3.2 вказаного договору виклавши його в такій редакції: „Позичальник зобов’язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 14.12.2026 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов’язується щомісяця в термін з 1 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 3334,16 грн. У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами.”; визнати недійсними положення пунктів 3.4, 5.3, 5.4 вказаного договору; змінити положення пункту 4.6 вказаного договору виклавши його в такій редакції: „Процентна ставка за користування кредитними ресурсами підлягає зміні залежно від зміни облікової ставки НБУ. В цьому випадку банк вправі змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника не пізніше ніж за 7 днів. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.”; зобов’язати відповідача зробити перерахунок платежів, здійснених позивачем; стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначила, що не може сплачувати платежі по кредиту, оскільки кредит в доларах США, курс долара США збільшився по відношеню національної валюти, проте доходи її сім’ї скоротилися в зв’язку з світовою фінансовою кризою. Крім того, пункти укладеного кредитного договору є несправедливими і тому вони підлягають зміні або визнанню недійсними. Більш того, кредитний договір укладений з порушенням законодавства України про захист прав споживачів.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позов з викладених в ньому підстав та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що укладений договір відповідає вимогам чинного законодавства України, позивач була ознайомлена зі всіма умовами кредитування до укладення договору, фактом отримання кредиту та виконанням своїх зобов’язань позивач підтверджувала свою згоду з вказаними умовами. Крім того, позивач до моменту зміни її фінансового стану не зверталась до банку з проханням про роз’яснення умов договору або їх зміну.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 91-06-И/09, згідно якого позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності було надано кредитні ресурси в сумі 65000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 12% річних.

Кредитні ресурси надані позивачу для придбання однокімнатної квартири загальною площею 25,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року позичальник зобов’язується повністю повернути кредитні ресурси до 14 грудня 2026 року. Позичальник зобов’язується щомісяця здійснювати погашення заборгованості щомісячними ануїтетними платежами, розмір яких складає 724,65 доларів США.

29 грудня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року, згідно якої розмір щомісячного ануїтетного платежу зменшився до 660,23 доларів США.

02 березня 2009 року позивач звернулась до банку з заявою про можливість фіксування курсу долара США до гривні на момент підписання кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року, в зв’язку з погіршенням її фінансового стану.

У відповідь на вказане звернення, відповідач зазначив, що згідно діючих в банку процедур було вирішено пролонгувати на 120 місяців строк дії кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року, а також зменшено процентну ставку до 11,0% річних.

16 березня 2009 року позивач звернулась з інформаційним запитом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням надати письмовий висновок щодо відповідності кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року вимогам Закону України „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під час розгляду справи встановлено, що в момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що не заперечувалось в судовому засіданні ні позивачем, ні представником відповідача. Також слід зазначити, що сторонами, під час укладення кредитного договору, дотримано вимог закону щодо форми правочину, оскільки для такого виду договорів законодавством встановлено просту письмову форму (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Більш того, з умов договору та пояснень сторін в судовому засіданні, вбачається, що укладений між ними договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки належним чином виконувався сторонами, а тому посилання позивача на те, що умови договору є несправедливими не можуть братись судом до уваги.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення її прав при укладанні кредитного договору № 91-06-И/09 від 15.12.2006 року  та невідповідності вказаного договору чинному законодавству України.

За викладених підстав та враховуючи те, що під час розгляду справи не встановлено порушень чинного законодавства з боку відповідача, суд приходить до висновку, що вчинений сторонами правочин відповідає дійсному волевиявленню сторін і спрямований на настання певних юридичних наслідків як для однієї так і для другої сторони, укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому у задоволенні вимог позивача про визнання частково несправедливими та недійсними положень договору, зміну умов договору, зобов’язання вчинити дії слід відмовити.

Крім того, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди також слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 202, 203 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212 – 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” про визнання частково несправедливими та недійсними положень договору, зміну умов договору, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                 М.І. ОНІЩУК