КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-26375/08 Головуючий у І інстанції Головченко М.М.

Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого – судді  Коротких А.Ю.,

    суддів    Глущенко Я.Б.,

        Мельничука В.П.,

     при секретарі   Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача невиплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки в розмірі 5358,30 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є ветераном війни-учасником бойових дій та, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь позивача невиплачену разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2005-2007 роки в розмірі 4225,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 7).

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Вирішуючи питання про те, положення якого закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. 

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-й та 2006-й роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на 2005-й та 2006-й роки.

Як встановлено колегією суддів, Головним управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-й та 2006-й роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошової допомоги до 5-го травня за 2007-й рік, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.

Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статтей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, здійснивши позивачу виплату разової щорічної грошової допомоги за 2007-й рік до 5-го травня в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконало взяті державою зобов'язання та не порушило прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області – задовольнити. 

Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року – скасувати.

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді: