Справа № 11-530/2009 р. Головуючий у І інстанції - Луговець О.А.
Категорія - ч. 1 ст. 125 КК України. Доповідач - Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Антипець В.М.
суддів Миронцова В.М., Зенченко Т.С.
потерпілої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з вищою освітою, неодружена, працююча завідуючою Крутівської ЗОШ І ст., раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 700 грн..
Запобіжний захід засудженій, до набрання вироком законної сили, залишено у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
Судом ОСОБА_2 було засуджено за те, що вона, 16 квітня 2009 року, близько 17 год., знаходячись по АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно схопила ОСОБА_1 руками за волосся й кинула на землю, внаслідок чого остання впала та отримала тілесні ушкодження у вигляді синця правого колінного суглобу та садна лівої вилицевої ділянки обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з вироком суду, засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просила вирок скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що висновок суду про доведеність її вини у скоєнні злочину не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ґрунтується на суперечливих та недостовірних доказах. Вказує, що будь яких насильницьких дій по відношенню до потерпілої вона не вчиняла, остання оговорила її внаслідок тривалих неприязних стосунків, які склалися між ними. Крім того, вказує, що суд необґрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_3, при цьому взявши до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебувають з її матір'ю у неприязних стосунках, а тому є упередженими. Зазначає, що покази останніх містять багато суперечностей, які судом усунуті не були. Також вказує, що судом не був досліджений механізм отримання потерпілою тілесних ушкоджень та не була спростована версія про можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень при падінні внаслідок прискорення тіла, про що було вказано у висновку судово-медичної експертизи № 135 від 06.08.2009 року. Вказує, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 01.04.1994 року, не можна розглядати як умисне тілесне ушкодження випадки, коли вони сталися від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху або удару, якщо винний не усвідомлював, що від таких його дій можуть настати певні наслідки. У зв'язку з чим вважає, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки відсутній прямий умисел. Крім того, зазначає, що судом не було прийнято до уваги, що за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, постановою органу досудового слідства від 24.04.2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи, яка не скасована та є чинною.
Заслухавши доповідача, потерпілу, яка заперечувала проти апеляції та просила залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого їй злочину при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, доводиться доказами по справі, які були досліджені судом першої інстанції та яким надана належна оцінка в їх сукупності і є обґрунтованим.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції засуджена ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину не визнала та показала, що в її сім'ї на протязі тривалого часу склалися неприязні стосунки з сім'єю ОСОБА_1. 16 квітня 2009 року вона перебувала на роботі, коли близько 15 год. 30 хв. їй зателефонувала мати та повідомила, що ОСОБА_1 під час сварки вдарила її сапою по спині. Близько 17 год. її хлопець ОСОБА_3 привіз її на автомобілі додому, де вона побачила біля подвір'я будинку ОСОБА_1 й почала з нею розмову з приводу безпідставних звинувачень останньої на її адресу щодо накидання сміття біля її господарства. В ході даної розмови ОСОБА_1 ображала її, а тому вона взяла з автомобіля свої речі та пішла додому, а ОСОБА_3 поїхав, повернувшись біля 19 год., після чого вони поїхали разом відпочивати. Стверджувала, що лише розмовляла з ОСОБА_1, при цьому ніяких насильницьких дій відносно неї не вчиняла.
Незважаючи на заперечення своєї вини, вина засудженої ОСОБА_2 у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при обставинах, встановлених судом, повністю доводиться іншими доказами у справі.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_1, які вона дала в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що вона з матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_6 понад 3 роки перебувають у неприязних стосунках. 16 квітня 2009 року, в післяобідній час, вона прибирала біля своєї садиби по АДРЕСА_2, що знаходиться навпроти будинку сім'ї ОСОБА_2. ОСОБА_6 чіплялася до неї, між ними виник конфлікт, в ході якого вона вдарила ОСОБА_6 сапою і та сховалася вдома, при цьому остання кричала в її адресу, що приїде її дочка ОСОБА_2 та помститься за неї. Близько 17 год. ОСОБА_2 приїхала додому разом з ОСОБА_3, який відразу ж поїхав. Через деякий час, коли вона закінчувала прибирати сміття, ОСОБА_2, підійшла до неї ззаду і почала розмову з приводу засмітнення подвір'я, після чого раптом схопила її руками за волосся й кинула з силою на землю, внаслідок чого вона впала, вдарившись головою та правим коліном. Після цього мати ОСОБА_2, яка спостерігала за даним інцидентом, крикнула дочці щоб та тікала, ОСОБА_2 пішла до себе додому. Піднявшись із землі, вона продовжила прибирання території біля садиби, хоча в неї був біль у коліні, забруднений дяг, про що вона в цей же день розповіла ОСОБА_4, ОСОБА_7, а на наступний день - ОСОБА_5. З приводу заподіяних їй тілесних ушкоджень вона зверталася до Борзнянського РВ УМВС, перебувала на амбулаторному лікуванні. Стверджувала, що відчувала фізичний біль, як від тримання її ОСОБА_2 за волосся, так і від отриманих тілесних ушкоджень при падінні внаслідок кидання її підсудною на землю.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7 показали, що вони проживають по сусідству з сім'ями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які тривалий час перебувають у неприязних відносинах. 16 квітня 2009 року, близько обіду, вони чули сварку між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яка довгий час не вщухала. Потім були очевидцями того, як близько 17 години, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1, яка прибирала біля своєї садиби, й схопивши її руками за волосся, кинула на землю, від чого ОСОБА_1 впала, а мати ОСОБА_2 крикнула щоб остання тікала, після чого та побігла додому. Через деякий час, ОСОБА_1 говорила, що в неї було забите коліно, та пошкодження на обличчі.
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що вона проживає по сусідству з сім'ями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які тривалий час перебувають у неприязних стосунках. 16 квітня 2009 року, після 17 години, вона поверталась з роботи й була очевидцем того, як ОСОБА_6 виражалася в адресу ОСОБА_1 нецензурними словами, коли та прибирала територію біля своєї садиби. Очевидцем конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вона не була, але ОСОБА_1 наступного дня їй розказала, що ОСОБА_2 ззаду тягла її за волосся, кинула на землю, внаслідок чого вона забила ногу і у неї боліла голова.
Окрім показань свідків, вина засудженої ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого їй злочину також підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 135 від 06.08.2009 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у виді синця правого колінного суглобу та садна лівої вилицевої ділянки обличчя, які могли виникнути 16 квітня 2009 року внаслідок дії тупих предметів по механізму відповідно удару та тертя, в тому числі внаслідок падіння на площині, якому могло передувати можливе прискорення тіла (удар чи поштовх) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
На думку колегії суддів, вищезазначені покази свідків повністю узгоджуються між собою та підтверджують характер та механізм отримання потерпілою тілесних ушкоджень, викладених у висновку судово-медичної експертизи.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необ'єктивність показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 оскільки, ОСОБА_6 є матір'ю засудженої, перебуває в неприязних стосунках з потерпілою, а ОСОБА_3, як сама зазначає в апеляції засуджена, є її „добрим знайомим”. Вказане свідчить про те, що дані свідки є зацікавленими особами у справі, і об'єктивність та неупередженість їх показань викликає сумнів.
Будь яких суперечностей між показаннями інших допитаних по справі свідків, на які вказує в апеляції засуджена, колегія суддів не вбачає.
Крім того, твердження засудженої в апеляції про те, що її дії є неумисними та такими, що не утворюють склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з тим, що потерпіла отримала тілесні ушкодження внаслідок падіння, не заслуговують на увагу, оскільки характер дій засудженої, а саме те, що вона схопила потерпілу за волосся і з силою штовхнула на землю, підтверджений показаннями свідків - очевидців події ОСОБА_4 та ОСОБА_7, свідчить про прямий умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень.
Не можуть, також, бути прийняті до уваги твердження засудженої про те, що провадження у справі було проведено незаконно у зв'язку з наявністю по даній справі не скасованої постанови органу досудового слідства про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки відповідно до кримінально-процесуального законодавства, в компетенцію органів досудового слідства не входить вирішення питань про порушення кримінальної справи приватного обвинувачення, до яких, згідно ч. 1 ст. 27 КПК України, відносяться справи про злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що вина засудженої ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень є повністю доведеною, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.
При обранні виду та міри покарання засудженій ОСОБА_2, суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням ступеню тяжкості скоєного нею злочину, врахував обставини, що пом'якшують відповідальність засудженої: те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, а також позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відсутність обставин, що обтяжують їй покарання, врахував дані про особу засудженої, наявність у неї постійного місця роботи, та обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Призначене засудженій покарання, колегія суддів вважає достатнім та необхідним для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді:
Миронцов В.М. Антипець В.М. Зенченко Т.С.