Справа № 2-1467/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Костюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, -
встановив:
Позивач ОСОБА_2 пред’явив в суд позов до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування від 23.02.2006р. квартири №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне, що в 1998р. позичив відповідачу ОСОБА_3 80000 доларів США, які останній зобов’’язувався повернути, згідно письмової розписки, до 2005 року, даних зобов’’язань відповідач не виконав, що стало підставою в лютому 2006р. звернутись до суду. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28.11.2006р. позовні вимоги були задоволені в повному об’’ємі та в користь позивача стягнуто борг в сумі 400 000 грн.. Згідно рішення колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 07.05.2007р., рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28.11.2006р. було змінено, зменшено суму боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 до 395000грн., також стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 799грн. державного мита.
Згідно з договором купівлі-продажу від 13.03.1997р.відповідач ОСОБА_3 придбав квартиру №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, що підтверджується копією Реєстраційного посвідчення від 06.05.1997р., також Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2006р.
23.02.2006р., незважаючи на наявність ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 20.02.2006р. про накладення арешту на все майно ОСОБА_3, останній уклав з відповідачем по даній справі ОСОБА_4 договір дарування власної квартири №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, з метою в подальшому унеможливити накладення арешту на своє майно та в наступному відчуження його на користь ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 395 000грн.
Крім того, 23.02.2006р. відповідач по даній справі ОСОБА_4С, видала на ім’’я ОСОБА_3 довіреність на розпорядження всім належним їй майном.
Відповідно до п.4 договору дарування даної квартири від 23.02.2006р., дарувальник, тобто відповідач по даній справі ОСОБА_3, свідчив про те, що квартира під забороною /арештом/ не перебуває, також про те, що щодо даної квартири відсутні судові спори. Отже, укладення даного договору було неправомірним, фіктивним, що стало підставою до звернення в суд, просить даний договір визнати недійсним.
В судовому засіданні, як позивач ОСОБА_2, так і представник позивача ОСОБА_6 повністю підтримали позовні вимоги, надавши суду аналогічні по змісту та по суті пояснення, викладені в позовній заяві та уточненнях до даного позову, просять суд визнати даний договір дарування відповідачем ОСОБА_3 квартири №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові відповідачу ОСОБА_4, що посвідчений третьою особою приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу ОСОБА_5 – недійсним.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечили щодо заявленого позову, вказавши, що вищезгаданий договір дарування між ним, як дарувальником та відповідачем ОСОБА_4, як обдарованою, укладений на законних підставах. При укладенні даного договору ним було надано перелік документів на вимогу приватного нотаріуса ОСОБА_5, жодних претензій при перевірці даних документів та в подальшому укладенні 23.02.2006р. даного договору, з боку останньої не було, також показав, що йому не було відомо про наявність ухвали судді Шевченківського районного суду м.Львова щодо накладення арешту на його майно, зокрема квартиру №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові. Не заперечує факту наявності боргу перед позивачем, згідно договору позики, відповідно до рішення колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 07.05.2007р.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю заперечив щодо позовних вимог, надавши суду аналогічні по змісту та по суті пояснення, що і його довіритель, просить в даному позові відмовити.
Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’’явилась, проте надіслала до суду письмове клопотання про розгляд даного позову без її участі, також повторно надіслала на адресу суду свої письмові пояснення, щодо заявлених позовних вимог, на яких наполягала, просила суд врахувати їх при винесенні рішення по даній справі.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представників відповідачів, оглянувши письмові пояснення третьої особи, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач по даній справі ОСОБА_2 в 1998р. позичив відповідачу ОСОБА_3 80 000 доларів США, які останній зобов’’язувався повернути, згідно письмової розписки до 2005 року, даних зобов’’язань останній не виконав, що стало підставою в лютому 2006р. звернутись до суду. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28.11.2006р. позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному об’’ємі та в користь останнього було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 борг в сумі 400 000 грн. Згідно рішення колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 07.05.2007р., рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 28.11.2006р. було змінено, зменшено суму боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 до 395 000грн., також стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 799грн. державного мита. Також встановлено, що 17.02.2006р. з боку позивача ОСОБА_2 на адресу Шевченківського районного суду м.Львова, ще до винесення рішення по даній справі, скеровується письмове клопотання про забезпечення позову, зокрема накладення арешту на все майно ОСОБА_3, який прож. за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.02.2006р. суддею Шевченківського районного суду м.Львова виноситься ухвала про забезпечення позову, зокрема ухвалено накласти арешт на все належне майно ОСОБА_3, який прож. за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, копію даної ухвали направлено для виконання у відділ державної виконавчої служби Шевченківського району м.Львова, для відома у Львівське обласне державне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Львівське МРЕВ УДАІ УМВС України у Львівській області.
Згідно листа 1-го міжрайонного відділу державтоінспекції від 13.03.2006р. №963, що надійшов на адресу суду, вбачається, що на підставі даних комп’’ютерного обліку УДАІ УМВС України у Львівській області за вказаним гр-ном, тобто ОСОБА_3, транспортних засобів не зареєстровано.
Згідно листа від 21.02.2006р. за підписом директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», що було скеровано на адресу ВДВС Шевченківського ЛМУЮ в м.Львові, вбачається, що постанова останніх від 21.02.2006р. про накладення арешту на майно боржника гр-на ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження, а саме на кв.№73 по вул.Джерельній,44 в м.Львові прийнята бюро до виконання 28.02.2006р. /а.с.9/
Згідно довідки від 23.02.2006р., третя особа приватний нотаріус м.Львова ОСОБА_5 повідомляє, що згідно Єдиного реєстру заборон квартира за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_3 на 12.год.19 хв.22сек. 23.02.2006р. під забороною не перебуває./а.с.45/
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна від 23.02.2006р. на 12год.23хв., щодо об’’єкту – Львівська обл., м.Львів, вул.Джерельна, буд.44, кв.№73 – за вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна інформація відсутня. /а.с.46/
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 23.02.2006р. на 12год., 27хв., щодо боржника ОСОБА_3 – за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня./а.с.47/
Згідно заяви ОСОБА_8 від 23.02.2006р., остання дає свою згоду на дарування відповідачу по даній справі ОСОБА_4 її чоловіком ОСОБА_3, кв.№73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, що в подальшому посвідчується приватним нотаріусом третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_5 /а.с.48/
З вище наведених та перелічених документів вбачається, що на момент укладення договору дарування 23.02.2006р. – кв.№73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна станом на 12.год.19хв. відсутня заборона на квартиру №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, аналогічно згідно витягу, відібраного з Єдиного реєстру заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна, станом на 23.02.2006р. о 12год.23хв. – заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна №6600308 – вісутня заборона та арешт щодо квартири по вище згаданій спірній адресі, про що відповідно вказано в даному договорі дарування. Отже, на момент укладення договору дарування жодної інформації, як в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’’єктів нерухомого майна, так і в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави, як щодо кв.№73 по вул.Джерельній,44 в м.Львові, так і самого боржника, саме відповідача по даній справі ОСОБА_3 не було, так як в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» надійшло із запізненням інформація щодо накладення арешту, зокрема на кв.№73 по вул.Джерельній,44 в м.Львові, тому підстав для визнання недійсним даного договору дарування суд не вбачає.
Відповідно до п.1 ст.234 ЦК України – фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213,214-215 ЦПК України, ст.234 ЦК України, суд,-
В и р і ш и в:
в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири №73, що по вул.Джерельній,44 в м.Львові, який укладений 23 лютого 2006 року - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього, протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя І.Б.Малех