Справа № 11-423/2009 р.                    Головуючий у І інстанції  Смаль І.А.

Категорія - ст. 122 ч. 1 КК України             Доповідач  Зенченко Т.С.

 

 

    У Х В А Л А

                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

  10  вересня  2009 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

 

    головуючого - судді Щербакова О.С.  

     суддів -  Зенченко Т.С., Григор'євої В.Ф.

     з участю  прокурора - Хомазюка В.О.

      захисника - ОСОБА_1

    засудженого -  ОСОБА_2                       

           

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від   10 червня  2009 року.

 

Цим вироком      ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,       уродженець с. Слобідка Менського району, житель с. Волинка Сосницького району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий,

 

засуджений за ч.1 ст.122  КК України до одного року шести  місяців обмеження волі.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 на корить потерпілого  ОСОБА_3 3629,12 грн. у  відшкодування матеріальної шкоди  та 6000 грн. у відшкодування  моральної шкоди.

 

Судом  ОСОБА_2 засуджений за те ,що 27 грудня 2008 року на початку 21 години, він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку ОСОБА_4 в АДРЕСА_1  під час сварки умисно наніс удари  дерев'яним табуретом по різним частинам тіла ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної  травми, що  супроводжувалося  переломом  зовнішньої  пластинки  тім'яної  кістки справа, забоєм головного мозку та множинними  забійними ранами волосяної частини голови,  що відносяться до  категорії середнього  ступеню  тяжкості за ознакою   тривалості  розладу здоров'я на термін  більше  трьох тижнів.

  

Не погоджуючись з вироком  суду засуджений подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню. При  винесені міри покарання у вигляді  обмеження волі не було враховано його сімейний  стан,  що у нього на утриманні знаходиться малолітня  дитина, позитивні  характеристики з місця проживання. Суд мав можливість  застосувати до нього ст. 75 КК України. При стягненні моральної шкоди  у розмірі 6000 грн. не було враховано його сімейний стан, відсутність   рухомого або нерухомого  майна. Судом  неправильно  розцінені його пояснення проте, що він не визнає себе винним, як  спосіб ухилення   від відповідальності.   Він ніяких тілесних ушкоджень  потерпілому ОСОБА_3 не наносив.  Вказує на те, що до помешкання потерпілого  заходили  інші особи, які могли бути причетними до злочину. Потерпілий  ОСОБА_3  фактично  переплутав   його з іншою особою,  оскільки  він  вживав спиртні напої  разом з ним  та  ОСОБА_4.  У свідомості  потерпілого відобразився його  образ. У нього не було ніяких причин, підстав та мотивів бити ОСОБА_3. У Сосницькій лікарні ОСОБА_3 говорив, що не пам'ятає, хто його побив, що він нібито упав та втратив свідомість. Після зустрічі з ОСОБА_4  ОСОБА_3 став говорити, що побив  його ОСОБА_2.    Працівник міліції ОСОБА_5 перед ним   поклав написаний текст  про те, що він причетний до побиття ОСОБА_3, наказавши, що у разі відмови  він його візьме під варту, а тому  він  був змушений  переписати  цей текст власноручно.   Посилаючись  на зазначені обставини, засуджений просить вирок суду скасувати, а справу повернути  прокурору  для проведення додаткового розслідування.

                  

Заслухавши  доповідача,  пояснення засудженого та захисника, які підтримали апеляцію,  думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши  доводи апеляції, колегія приходить до висновку, що  апеляція засудженого не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

 

Згідно з вимогами ст.ст.323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може  ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на припустимих доказах, які всебічно, повно і об'єктивно   були дослідженні в судовому  засіданні. З огляду на те,  висновки суду про винність особи, мають ґрунтуватися  на доказах, які одержані з дотриманням  установленого процесуальним  законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому  засіданнях  матеріалах досудового слідства.

 

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у злочинні, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується зібраними в ній доказами, які судом належно досліджені та правильно  оцінені.

 

  Як видно з матеріалів  справи, суд першої інстанції відповідно  до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і давши оцінку обґрунтовано  поклав в основу вироку показання  потерпілого,   свідків,  засудженого на досудовому слідстві та в суді.

  

Суд дійшов обґрунтованого висновку  про доведеність вини ОСОБА_2  у  нанесені   тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий      розлад здоров'я. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі  докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо  доказів на  підтвердження  обвинувачення ОСОБА_2.

 

Дії засудженого за ст. 122 ч.1 КК України судом  кваліфіковані правильно.

 

Вирок суду відповідає  вимогам ст.ст.323, 327 КПК України.

 

Колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого  щодо непричетності  його до  злочину.

  

Як свідчать матеріали кримінальної справи потерпілій та свідок ОСОБА_4 як на досудовому  слідстві  так і під час розгляду справи в суді  вказували, що саме ОСОБА_2  табуреткою  наносив   тілесні   ушкодження  ОСОБА_3.

 

Потерпілий  ОСОБА_3  пояснив, що 27  грудня 2008 року він знаходився в гостях у свого знайомого  ОСОБА_4  У другій половині дня  до будинку зайшов ОСОБА_2. Разом вживали спиртні напої.  Події того дня він пам'ятає погано. Проте зазначає, що через деякий час ОСОБА_2   вдарив його табуретом по голові, від чого він втратив свідомість. Коли він отямився, знову ОСОБА_2  наніс йому удари,  скільки  саме ударів наніс ОСОБА_2 він не знає. До свідомості він прийшов, коли зайшла до будинку  лікар ОСОБА_6

 

Із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 розпивав з ним та ОСОБА_3  спиртні напої. Через деякий час  ОСОБА_2  підійшов до ОСОБА_3, схопив його за одяг  та взявши табурет, став наносити  удари по різним частинам тіла, а також по голові. Він не міг припинити  злочинні дії  ОСОБА_2 так, як він хворий і  з ліжка не  встає.

Як потерпілий так і свідок ОСОБА_4 пояснювали, що наміру  обмовити ОСОБА_2     у них не було. Злочин скоїв  саме ОСОБА_2.

  

Свідок ОСОБА_6 засвідчила, що    до  будинку ОСОБА_4 вона приходила два рази.  Перший раз вона надала медичну допомогу ОСОБА_4. Другий раз вона зайшла до будинку та  побачила, що ОСОБА_3  лежав на ліжку з розбитою головою. Через  слабкий стан здоров'я він не міг пояснити, що з ним трапилося. Підлога в будинку, штори, стільці були в крові. У будинку знаходився ОСОБА_2, вона побачила, що одяг, а саме куртка ОСОБА_2  також була в крові.  ОСОБА_4 їй пояснив, що  ОСОБА_3 побив ОСОБА_2. Вона надала першу допомогу ОСОБА_3 та викликала швидку допомогу.

 

Як показав свідок ОСОБА_7, 27 грудня 2008 року до нього зайшов ОСОБА_2 і приніс пакет вина, який вони розпили разом. ОСОБА_2 у нього знаходився  хвилин 30-60, а потім пішов. Наступного  дня  вранці ОСОБА_2 йому розповів, що вони  побилися, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 забрали в лікарню.

  

Висновок судово-медичної експертизи підтверджує наявність  тілесних ушкоджень у потерпілого   щодо кількості, характеру та локалізації їх.

 

Враховуючи наведене й те, що показання потерпілого та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 відзначалися послідовністю і відповідали іншим об'єктивним доказам, рішення суду про покладення зазначених показань  в основу вироку є обґрунтованим.

 

У суді першої інстанції ОСОБА_2.   давав  пояснення проте, що він злочину не скоював. Пояснення, які він писав власноручно  щодо його участі  у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 були ним переписані з  листка, який  дав  співробітник   міліції   ОСОБА_5

 

Зазначені  твердження були перевірені  під час  допиту свідка ОСОБА_5. При цьому   було встановлено, що засуджений писав пояснення власноручно  про скоєний ним злочин.

 

Під час досудового слідства  ОСОБА_2   при допиті в якості підозрюваного вказував, що  пояснення про скоєння ним злочину були написані  у зв'язку з тим, що він розгубився.

     

               Аналогічні  показання давав ОСОБА_2 при допиті  в якості  обвинуваченого, що злочину він не скоював. Пояснення  щодо причетності його до злочину він написав у зв'язку з тим, що розгубився та не знав, що треба робити.

 

        Враховуючи, що засуджений змінював свої  показання щодо вчиненого злочину, а  тому суд першої інстанції  взяв  пояснення,  які ОСОБА_2  були написані   власноручно.

 

                При обранні ОСОБА_2 міри покарання суд, як видно з вироку відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину, дані про його особу й обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які засуджений послався в апеляції. ОСОБА_2  призначено покарання  у вигляді обмеження волі на  мінімальний строк, а тому вважати  це покарання несправедливим унаслідок його  суворості підстав немає.

 

         Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції щодо неправильного визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди.

 

        Розмір відшкодування моральної шкоди  суд визначає залежно від  характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав  потерпілий, характеру немайнових  втрат.

 

      Як свідчать матеріали  кримінальної справи, потерпілому були нанесені тілесні ушкодження середнього ступеню, після отримання тілесних ушкоджень він перебував тривалий час на лікуванні. Потерпілий  поніс моральні  переживання  у зв'язку  з ушкодженням здоров'я, втратив  нормальні  життєві  зв'язки, протягом тривалого часу змушений прикладати  додаткові  зусилля для  організації  життя.

 

     Вирішуючи питання  про розмір моральної шкоди, суд урахував характер та обсяг  заподіяних потерпілому моральних і фізичних страждань,  інші обставини  та  з принципів  розумності  і справедливості визначив розмір моральної шкоди у розмірі 6000 гривень.

 

          Істотних порушень норм кримінально-процесуального  закону, які б могли бути підставою для  скасування  чи зміни  судового рішення, у справі не виявлено.

 

                Керуючись ст.ст.  365, 366, 379 КПК України, колегія судів

                                у х в а л и л а :

 

          Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Сосницького  районного суду Чернігівської області  від 10 червня 2009 року  щодо ОСОБА_2 -  без зміни.

 

Головуючий:                                                       Судді: