1-12

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 лютого 2007 року                                                                                                             місто Чернігів

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.1., при секретарі Гарбарініної О.Б., за участю державного обвинувача - військового прокурора Чернігівського гарнізону підполковника юстиції Курили П.М., підсудного - ОСОБА_1, його захисника - ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військової прокуратури Чернігівського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Суничне Щорського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає за останньою, не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_3 прикордонної застави „Гірськ", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 296 та ч. 1 ст. 419 КК України Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2006 року біля 21 години ОСОБА_1, виконуючи у складі прикордонного наряду „Чатовий кордону" з охорони державного кордону України службові обов'язки біля пункту пропуску «Сеньківка» Городнянського району Чернігівської області, порушуючи статутні правила несення прикордонної служби, самовільно залишив місце несення служби і на власному автомобілі направився до селища Сеньківка, де до 2 години ночі 14 жовтня 2006 року проводив час на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_1 як особа, що входила до складу прикордонного наряду з охорони державного кордону України, порушив статутні правила несення прикордонної служби, а саме: вимоги ст. ст. 16, 17, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 37, 38, 44, 46, 52, 53, 70-73, 95 Статуту Державної прикордонної служби України «Прикордонний наряд» (ч. IV), введеного в дію наказом Голови Державної прикордонної служби України № 634 від 27 серпня 2004 року.

Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи близько 00 годин 30 хвилин 14 жовтня 2006 року біля сільського будинку культури селища Сеньківка, де відпочивала молодь, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в образливому поєднаному із нецензурною лайкою ставленні до громадян у публічному місці (центральний вхід до клубу селища), серед яких була жінка, застосуванні насильства до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, демонструванні для залякування штатної зброї - автомата АКС-74, спорядженого магазином із набоями, що було поєднано із вчиненням опору громадянину ОСОБА_5, який припиняв його, ОСОБА_1, хуліганські дії.

На досудовому слідстві ОСОБА_1 у повному обсязі відшкодував потерпілим завдану злочином шкоду у добровільному порядку.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у викладеному вище обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення злочинів, пояснивши, що він дійсно 13 жовтня 2006 року заступив до складу прикордонного наряду з охорони державного кордону України і виконував службові обов'язки біля пункту пропуску «Сеньківка». Виконуючи службові обов'язки у вказаному наряді, він з метою вирішення особистих питань (придбання цигарок) після 21 години самовільно залишив місце несення служби і на власному автомобілі прибув до с Сеньківка. Зупинившись біля клубу, де відпочивала молодь, ображаючи присутніх нецензурною лайкою звернувся до них, а будучи невдоволеним тим, що його проігнорували, він, ОСОБА_1, наніс удар кулаком в живіт потерпілому ОСОБА_3, за якого відразу вступився ОСОБА_4.

Як далі пояснив підсудний, він схопив ОСОБА_4 рукою за одяг і відхилившись намагався вдарити головою в обличчя, висуваючи надумані претензії, однак ОСОБА_4 першим наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого він, ОСОБА_1, упав, схопившись за курточку потерпілого. Підвівшись, він, ОСОБА_1, підбіг до свого автомобіля, достав з нього автомат АКС-74, демонстративно приєднав до нього магазин з набоями і наказав всім лягти на землю. Побачивши це, до нього підбіг ОСОБА_5, який запросив заспокоїтися і сховати зброю, але він, ОСОБА_1, наніс удар правим коліном в живіт ОСОБА_5, чим збив того з ніг. У той час молодь, яка була біля клубу, скористалася ситуацією і розбіглася, після чого він, ОСОБА_1, також залишив місце пригоди.

Крім особистих показань вина ОСОБА_1 у порушенні статутних правил несення прикордонної служби та у вчиненні хуліганства, пов'язаному із опором громадянину, який припиняв хуліганські дії, підтверджується розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, зокрема даними, які містять: протоколи огляду речових доказів, документи - книги прикордонної служби прикордонної застави „Гірськ", обліку майна РАО, виданого в тимчасове користування прикордонної застави „Гірськ", видачі зброїв та боєприпасів прикордонної застави „Гірськ", журнал інструктажу по заходам безпеки під час несення служби прикордонної застави „Гірськ" та ін., протоколи допиту вказаної особи, покази в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших, документи про проходження ОСОБА_1 військової служби га його службове становище, у тому числі у складі прикордонного наряду та інші документи.

Таким чином, дії ОСОБА_1, який будучи особою, що входить до складу наряду з охорони державного кордону України, порушив статутні правила несення прикордонної служби, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 419 КК України.

Дії ОСОБА_1, який грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та вчиненням опору громадянину, який припиняв хуліганські дії, суд кваліфікує за ч. З ст. 296 КК України.

Суд виключає з обвинувачення підсудного вказівку на порушення ним вимог ст. ст. 6, 11, 127 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, ст. 5, п. 11 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», оскільки вказані норми мають загальний характер і не передбачають спеціальних правил несення прикордонної служби.

Крім того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 вказівку і на те, що він чинив опір гр-ну ОСОБА_4, оскільки тримання підсудним ОСОБА_4 за одяг за наведених конкретних обставин не утворює активної протидії у виконанні громадського обов'язку, ознака якої для опору за змістом закону є обов'язковою.

Суд також на підставі ч. З ст. 62 Конституції України виключає з обвинувачення підсудного як сумнівну вказівку на таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий стан ОСОБА_1 спростовується документально висновками медичного освідування, а покази свідків з цього приводу є суперечливими і грунтуються тільки на припущеннях.

При призначенні покарання підсудному суд визнає обставинами, що пом'якшують його покарання те, що він щиро розкаявся у вчиненому, дав негативну оцінку своїм протиправним діям, попросив пробачення у потерпілих, які претензій до підсудного будь-якого характеру не мали.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який по військовій службі та в побуті характеризується виключно позитивно, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка доглядає останню, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_1 мінімальне за своїм розміром покарання у виді позбавлення волі, зазначене в санкціях ч. 1 ст. 419 та ч. З ст. 296 КК України, застосувавши до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи перелічені обставини справи, особу винного, суд вважає за можливе застосувати до підсудного ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299,323,324, 328,330 КПК України, військовий суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 419 та ч. З ст. 296 КК України, за якими призначити йому покарання у виді позбавлення волі:

· за ч. 1 ст. 419 КК України - строком на один рік;

· за ч. З ст. 296 КК України - строком на два роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підстави ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі: Книга прикордонної служби прикордонної застави „Гірськ", Книга обліку майна РАО, виданого в тимчасове користування прикордонної застави „Гірськ", Книга видачі зброїв та боєприпасів прикордонної застави „Гірськ", Журнал інструктажу по заходам безпеки під час несення служби прикордонної застави „Гірськ", автомат „Калашникова" АКС-74 5,45 мм НОМЕР_1 - передати належному володільцю - прикордонній заставі „Гірськ" військової частини 2253.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ  КОПІЯ ВІРНА:    

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ                              

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ                 ДЯЧУКС.І.