ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" червня 2014 р. справа № 926/301/13

Суддя Скрипничук І.В., розглянувши матеріали скарги на дії Шевченівського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції по справі

за позовом приватного підприємства "МВМ-13"

до Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства

про стягнення заборгованості за договором підряду - 849524,31 грн.

Представники:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність №66 від 01.04.2013

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність №173 від 14.04.2014

від ДВС – ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ: Рішенням суду від 15.05.2013 частково задоволено позов та стягнуто з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, м.Чернівці, вул. Кошового, 41а, на користь приватного підприємства "МВМ-13", Хмельницька область, Шепетівський район, с. Судилків, вул. Білокриницька, 4, заборгованість у сумі 673530 грн. основного боргу, 30308,85 грн. інфляційних втрат, 50699,28 грн. пені, 44268,90 грн. річних та судовий збір у сумі 15976,50 грн.

На виконання даного рішення 29.05.2013 судом видано наказ.

На стадії виконавчого провадження позивач звернувся в суд із скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції в частині відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 29.05.2013 по справі № 926/301/13.

Ухвалою суду від 03.06.2014 розгляд скарги у судовому засіданні за участю представників сторін призначено на 11.06.2014.

Ухвалою суду від 11.06.2014 розгляд скарги відкладено на 19.06.2014.

Ухвалою суду від 19.06.2014 розгляд скарги на дії ВДВС відкладено на 25.06.2014.

          Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник у скарзі посилається на неправомірність дій ДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки відповідно до ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав передбачених цією статтею, а саме, якщо про це була письмова заява останнього, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

          Державний виконавець у судовому засіданні підтвердив, що ним правомірно винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

          Розглянувши скаргу приватного підприємства «МВМ– 13», заслухавши пояснення представників сторін та державного виконавця, суд вважає, що є всі правові підстави для задоволення скарги з огляду на наступне.

          Так, у 2013 році приватне підприємство «МВМ-13» звернулось до Шевченківського відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу, виданого господарським судом Чернівецької області у справі №926/301/13, про стягнення з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства відповідних сум згідно рішення суду від 15.05.2013.

01.08.2013 Шевченківським ВДВС було відкрито виконавче провадження за № 39165771 про стягнення з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь ПП «МВМ-13» заборгованості на загальну суму 654783,53 грн.

ПП «МВМ-13» 11.12.2013 звернулось із заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження".

24.12.2013 виконавчий документ був повернутий стягувану ПП «МВМ-13».

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення наказу, виданого господарським судом Чернівецької області у справі №926/301/13, становить один рік з наступного дня після набранням рішенням законної сили.

12 травня 2014 року, тобто в межах строку пред'явлення наказу до примусового виконання, ПП «МВМ-13» знову звернулось до Шевченківського відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу, виданого господарським судом Чернівецької області у справі № 926/301/13. На момент пред'явлення до примусового виконання загальна сума погашеного боргу становила 426783,50 грн.

20 травня 2014 року старшим виконавцем Шевченківського відділу ДВС ОСОБА_3 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Як на підставу такої відмови виконавець посилається на п.7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий

документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо про це є письмова заява стягувана.

Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього закону.

Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений. Оскільки заяву про примусове виконання рішення суду подано в межах цього строку, то державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження згідно із ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, всупереч цьому, державним виконавцем допущено порушення законодавства та відмовлено у відкритті виконавчого провадження з огляду на пункт 7 частини 1 ст. 26 Закону (якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою).

Стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 ст. 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого

провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувана від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувана про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

          Правомірність такого тлумачення діючих норм вбачається також і з роз'яснень, що містяться у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», в якій зазначається про те, що за змістом пункту 1 частин першої і п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №3/76-34/303.

Таким чином, скарга підлягає задоволенню з урахуванням вище зазначеного.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу приватного підприємства «МВМ-13» на дії державної виконавчої служби задовольнити.

2. Визнати незаконною постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 20.05.2014 ВП №43351318 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

3. Зобов'язати державного виконавця прийняти до примусового виконання наказ, виданий 29.05.2013 року господарським судом Чернівецької області у справі №926/301/13.

Суддя І.В. Скрипничук