РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року травня місяця „15" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Берзіньш В.С.

Суддів:                          Горбань В.В.

Шестакової Н.В.

При секретарі:               Сафіній Ф.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Бахчисарайської РДА, виконкому Бахчисарайської міськради про стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відділу освіти Бахчисарайської РДА на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

28.04.2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Бахчисарайської районної адміністрації про стягнення одноразової допомоги у сумі 7590 грн. 50 коп та моральної шкоди у сумі 15000 грн. Вимоги мотивовані тим, що вона працювала вчителем початкових класів у Бахчисарайській середній школі НОМЕР_1 21.12.1990 року при виконанні нею трудових обов'язків одержала виробничу травму, у зв'язку з чим була втрачена професійна працездатність на 50%. 26 грудня 1990 року був складений акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Вона зверталася до начальника відділу освіти Бахчисарайської РДА про призначення виплат відшкодування шкоди, повзв'язаної з трудовим каліцтвом, але відповіді на заяву так і не отримала. Заборгованість по виплаті їй одноразової допомоги склала 7590 грн 50 коп, які просить стягнути з відповідача. Крім того, просить відшкодувати їй моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що в результаті отриманої травми вона втратила здоров'я, не може нормально пересуватися, були втрачені життєві зв'язки. У зв'язку з несвоєчасною виплатою втраченого заробітку вона не могла оплатити операцію, яку зробила лише у вересні 2004 року. Моральну шкоду оцінила в 15 000 грн. В процесі розгляду справи суд першої інстанції притягнув до участі у справі в якості співвідповідача Бахчисарайську РДА та виконком Бахчисарайської міської ради.

Рішенням Бахчисарайського районного суду від 20 грудня 2005 року стягнуто на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди з відділу освіти Бахчисарайської районної адміністрації 1000 грн., з виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради 1000 грн. В іншій частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник відділу освіти Бахчисарайської РДА ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з відділу освіти Бахчисарайської РДА моральної шкоди в розмірі 1000 грн., з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.

Справа № 22-1344/2006 р                                                 Головуючий в 1 інстанції Бельський В.І.

Доповідач                        Горбань В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що рішенням Бахчисарайського районного суду від 19 липня 2004 року на користь позивача з відділу освіти стягнуто 936 грн 83 коп і з міськвиконкому 1745 грн 93 коп заборгованості по відшкодуванню втраченого заробітку у зв'язку з виробничою травмою, що свідчить про порушення законних прав позивача по своєчасній виплаті втраченого заробітку, що призвело до моральних страждань і вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте таких висновків суду першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

Як встановив суд, позивачці була стягнута заборгованість у зв'язку з виробничою травмою рішенням Бахчисарайського районного суду від 19.07.2004 року.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року /зі змінами та доповненнями постановою від 25 травня 2001 року № 5/ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" передбачено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується строк позовної давності - тримісячний строк /ст.. 233 КЗпП України/.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин цього строку згідно зі ст.. 234 КЗпП України суд може його поновити.

Як убачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди лише у квітні 2005 року, тобто з пропуском передбаченого ст. 233 КЗпП України строку.

У засіданні суду першої інстанції позивачка не навела поважних причин пропуску тримісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 4 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" /з наступними змінами/, якщо цей строк пропущено без поважних причин, у позові з цих підстав може бути відмовлено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду без поважних причин, тому у позові слід відмовити за пропуском строку для звернення до суду за захистом порушеного права. За таких обставин, оскільки рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України ухвалено з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів вважає за необхідне згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України його в цій частині скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки рішення не оскаржується в тій частині, де суд відмовив ОСОБА_1 в задоволені позову, тому в цій частині законність і обґрунтованість рішення не перевірялось відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2005 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до відділу освіти Бахчисарайської РДА, виконкому Бахчисарайської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.        Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.