Справа №2-2309/09

        ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі:головуючого – судді Єрмоленко В.Б.

при секретарі –Липовецькій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-

                  ВСТАНОВИВ:

                Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення  боргу у сумі  146380 грн. за договором позики від 18 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 1848 , з урахуванням індексу інфляції  та трьох відсотків річних за весь час прострочення грошового зобов’язання, а також просила стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 30100 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 18 квітня 2008 року вона позичила ОСОБА_2 130000 гривень, про що укладено договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 1848. До вказаного договору нею з ОСОБА_2 укладалися  додаткові угоди від 19 травня 2008 року реєстровий номер 4715, 18 червня 2008 року реєстровий номер 5898, 18 серпня 2008 року реєстровий номер 8867, 17 вересня 2008 року реєстровий номер 10161, 20 жовтня 2008 року реєстровий номер 11112, якими змінювався строк  повернення боргу. Остаточні змінення були визначені додатковою угодою до договору позики від 20 жовтня 2008 року, згідно п.1 якої строк повернення позики у сумі 130000 грн.  встановлений до 20 листопаду 2008 року. Зазначені додаткові угоди посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Однак,  у встановлений договором строк ОСОБА_2 гроші позивачці не повернула, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису про звернення стягнення на майно. Незважаючи на виконавчий напис  , посвідчений нотаріально 29.12.08 р., відповідачка своїх зобов’язань не виконала.

                В судовому засіданні позивач  та представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності,  підтримали вимоги у повному обсязі.

                Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи маються відповідні документи, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов не надала.

                Зі згоди позивача  суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

                Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

                Відповідно до договору позики від 18.04.08 р.,  посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 1848, ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 та отримала від неї 130000 грн. на строк до 18 травня 2008 р. Зазначений договір в частині строку повернення боргу змінювався  додатковими угодами від 19 травня 2008 р. реєстр № 4715, від 18 червня 2008 р. реєстр № 5898, від 18 серпня 2008 р. реєстр №8867, від 17 вересня 2008 р. реєстр №10161, від 20 жовтня 2008 р. реєстр № 11112.  Остаточні змінення були визначені додатковою угодою до договору позики від 20 жовтня 2008 р., згідно п. 1 якої передбачений строк повернення позики у сумі 130000 гривень  до 20 листопаду 2008 року. Вказані додаткові угоди посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 На цьому ж договорі 28.12.08  р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3  зроблено виконавчий напис, за яким пропонується стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 130 тис. грн.

                Оскільки , ОСОБА_2  не виконала зобов'язання і не повернула борг, чим порушила вимоги ст. 1049 ЦК України, сума 130000 грн. підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку. Судом встановлено і це підтверджено поясненнями позивачки, що вона передала зазначену суму безпосередньо ОСОБА_2 і ніяких інших осіб, для яких начебто відповідачка позичала гроші,  як вона вказувала у попередньому судовому засіданні, ОСОБА_1 не знала.  Відповідачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував сплату позивачу сум за договором, а також документів, що спростовують обставини, викладені у позові.

             Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов’язань.В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

             Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

             Вимогами ст.  625 ЦК України передбачено. що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за  весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

             Як вбачається з матеріалів справи,  прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем  у сумі 130000 грн. становить термін з 20.11.08 р. до 18.09.09 р.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми заборгованості на індекс інфляції, який становить 110,5 ( (102,1 за грудень 2008 р. та 108,2 -розмір індексу інфляції наростаючим підсумком з січня 2009 р. по серпень 2009 р.  за даними Державного комітету статистики України ( УК № 164 від 09.09.2009 р.).  і  складає 14235 грн. Три відсотка річних від простроченої суми грошового зобов’язання підлягає стягненню у сумі 3250 грн. (0.25% х 10 місяців).

             Згідно  ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. ОСОБА_1 сплатила при зверненні до суду з позовною заявою держмито у сумі 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-30 грн. Ці  судові витрати необхідно стягнути на користь позивача з ОСОБА_2          

             Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 30 тис. грн.. задоволенню не підлягають, оскільки законом не передбачена можливість стягнення моральних збитків  за  порушення зобов’язань за договором позики.

             На підставі викладеного і керуючись ст.  ст.10, 11, 15, 60,  88, 209,  212,  214-215   ЦПК України, ст.ст.1046,  1049, 526,  610, 611, 612, 625, 629  ЦК України, суд, -        

ВИРІШИВ:

             Позовні вимоги  ОСОБА_1 – задовольнити частково.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики- 130000 грн,   інфляційні нарахування та три проценти річних за просрочення виконання грошового зобов’язання-   17485 грн., а також витрати, пов’язані зі сплатою держмита -700  грн. і матеріально-технічним забезпеченням розгляду справи-30 грн., а всього- 148 215 грн. ( сто сорок вісім тисяч двісті п’ятнадцять грн.)

             Стягнути с ОСОБА_2 судовий збір в доход державі у сумі 600 грн.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний рядків з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

             Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

             У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути  оскаржене відповідно в апеляційному порядку.

             Суддя-