Справа № 11-638-2006
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2005 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шилової Т.С.
суддів Ященко І.Ю., Шевченка О.В.
за участю:
прокурора : Єлфімова І.П.
представника цивільного позивача: ОСОБА_1
захисника: ОСОБА_2
обвинуваченого : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 19 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 19 квітня 2006 року засуджено: ОСОБА_3, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, який мешкає за адресою АДРЕСА_1,
- за ч. 2 ст. 364 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративного господарських обов'язків терміном на три роки.
З ОСОБА_3 на користь ВАТ „Завод „Мотор" Таращанського району стягнуто матеріальну шкоду у сумі 16336 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він працюючи головою правління ВАТ „Завод Мотор" та його директором в м. Тараща Київської області, являючись посадовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах СП „Стан-комплект" 3 березня 2001 року реалізував СП „Стан-комплект" зубофрезерний станок залишковою вартістю 9 483 грн. без урахування ПДВ, за заниженою ціною 4176 грн., що заподіяло підприємству шкоду на суму 5316 грн. та спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, ОСОБА_3, працюючи головою правління ВАТ „Завод Мотор" та його директором в м. Тараща Київської області, являючись посадовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах ВАТ „Завод Мотор" з ціллю погашення податків і заробітної плати 3 вересня 2001 року реалізував невстановленій слідством особі станок термопластавтомат, балансова вартість якого становить 23657 грн. за 11020,30 грн. Кошти від реалізації станка в касу та на розрахунковий рахунок ВАТ „Завод Мотор" не надійшли. Внаслідок незаконного відчуження головою . правління ВАТ „Завод Мотор" ОСОБА_3 станка термопластавтомат підприємству були спричинені збитки в сумі 11020,30 грн. що спричинило тяжкі наслідки.
На вирок суду подана апеляція прокурором Таращанського району Київської області Мруком С.П. який просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На обґрунтування своїх, вимог прокурор посилається на те, що судом не дана оцінка тому факту, що на момент реалізації станків усе майно підприємства перебувало у податковій заставі і ОСОБА_3 реалізував майно без письмової згоди ДПІ, порушивши вимоги Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Указу Президента від 04 березня 1998 року № 167 „ Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" та без будь-якої мотивації виключено з обвинувачення посилання на ці порушення законодавства. На порушення вимог ст. 334 КПК судом не вмотивовано, чому ним не прийняті до уваги висновки акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ВАТ „Завод Мотор" від 03.06.2002 року. Крім того, прокурор посилається на те, що судом призначено покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-роспорядчих та адміністративно-господарських обов'язків терміном на 3 роки, тоді як санкцією названої статті мінімальне покарання становить 5 років позбавлення волі, при цьому посилання на ст. 69 КК України в резолютивній частині вироку відсутні. Прокурор вважає, що суд безпідставно визнав обставинами, які пом'якшують покарання підсудного його вік, стан здоров'я, позитивні характеристики, не мотивувавши свої висновки. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про стан здоров'я підсудного. Посилаючись у мотивувальній частині на застосування до ОСОБА_3 ст. 69 КК України , суд не зазначив які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визначає такими, які істотно зменшують покарання.
Засуджений ОСОБА_3 у своїй апеляції та доповненні до неї просить вирок суду скасувати як незаконний, необгрунтований, який не відповідає фактичним матеріалам справи, а справу направити для проведення додаткового розслідування прокурору. ОСОБА_3 посилається на те, що суд засудив його за те, що він продав невстановленій особі станок термопластавтомат, при цьому кошти в касу заводу не
надійшли. Виходячи з таких висновків кваліфікація злочину, на думку ОСОБА_3, повинна бути як за викрадання станка. Засуджений указує, що в ході судового розгляду суд не взяв до уваги його покази про те, що він реалізував станок ОСОБА_4, а гроші поступили у касу, але навмисно не були оприбутковані головним бухгалтером ОСОБА_5 з метою уникнути сплати податків і виплачені на зарплату. Судом не встановлено, за якою накладною було вивезено станка з території заводу і чому гроші не були оприбутковані, при цьому суд критично не віднісся до показів головного бухгалтера,
яка з метою уникнути кримінальної відповідальності давала неправдиві покази.
Безпідставно суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Судом не враховано те, що згідно з займаною посадою, він мав право реалізувати майно підприємства. Крім того, залишено поза увагою той факт, що всі станки реалізовувались на підставі рішень правління ВАТ, що підтверджують свідки ОСОБА_4, ОСОБА_8 та інші. Суд ці рішення не витребував, мотивуючи тим , що такі засідання не приводились. Судом не перевірені належним чином його покази та покази свідків, що отримані за реалізацію станків кошти були витрачені на виплату заробітної плати, при цьому суд безпідставно послався на думку спеціаліста ОСОБА_9, про те, що працівники отримували депоніровану зарплату. ОСОБА_3 посилається на те, що суд порушив його право на захист, не прийняв рішення по обвинуваченню за ч. 2 ст. 367 КК Україні, в резолютивній частині вироку не послався на ст. 69 КК України при зменшенні міри покарання.
На апеляцію засудженого надійшло запереченні від прокурора, який вважає, що наведені в апеляції засудженого факти не відповідають дійсності, а тому просить апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить задовольнити апеляцію прокурора та частково задовольнити апеляцію засудженого, засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 - які просили задовольнити апеляцію засудженого на направити справу на додаткове розслідування, представника цивільного позивача, який просив прийняти рішення згідно вимогам закону, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого частковому задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності зі ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з визначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього. Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КПК.
Перевіркою справи встановлено, що ці вимоги закону судом першої інстанції не виконані.
Так, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 03.03.2001 року, зловживаючи своїм становищем, умисно, діючи всупереч інтересам служби, визначеним в Статуті товариства та контракті, укладеному між ОСОБА_3 та загальними зборами ВАТ, в інтересах С.П. „Стан-Комплект", без письмової згоди ДПІ в Таращанському районі, порушивши вимоги Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Указу Президента від 04 березня 1998 року № 167 „ Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", реалізував СП „Стан-комплект" зубофрезерний станок залишковою вартістю 9483 грн. за заниженою ціною 5000 грн. (т. 4 а.с. 107-115).
Внаслідок незаконного відчуження майна, яке перебувало в податковій заставі, державі було спричинені збитки у сумі 5316 грн, які не надійшли до державного бюджету в рахунок погашення податкової заборгованості, що спричинило тяжкі наслідки. Крім того заподіяні збитки ВАТ на суму 5316 грн. та непогашення зобов'язань по сплаті платежів до бюджету надану суму.
Крім того, 03 вересня 2001 року ОСОБА_3, працюючи головою правління ВАТ „Завод Мотор" зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, діючи всупереч інтересам служби, визначених в Статуті товариства та контракті, укладеному між ОСОБА_3 та загальними зборами ВАТ, всупереч загальнодержавним інтересам по погашенню податкової заборгованості товариства перед державою, в інтересах ВАТ „Завод Мотор" щодо використання на власні господарчі потреби коштів, призначених для погашення податкової заборгованості перед державним бюджетом, без письмової згоди ДПІ, 03 вересня 2001 року реалізував невстановленій особі станок термопластавтомат, який перебував в податковій заставі за 11020,30 грн. з порушенням вимог законодавства щодо порядку відчуження основних засобів підприємства.
За вказівкою голови правління ОСОБА_3 станок було реалізовано без довіреності одержувача на отримання станка, порушені вимоги закону щодо заповнення накладної. Гроші від реалізації станка в касу та на розрахунковий рахунок ВАТ „Завод Мотор" не надійшли. Внаслідок незаконного відчуження головою правління ВАТ „Завод Мотор" ОСОБА_3 станка термопластавтомат підприємству були спричинені збитки в сумі 11020,30 грн. що спричинило тяжкі наслідки.
Внаслідок незаконного відчуження головою правління станка державі було спричинено збитки на суму 16336,3 грн, які не надішли до державного бюджету в рахунок погашення податкової заборгованості, що спричинило тяжкі наслідки; ВАТ „Завод Мотор" також спричинені збитки на суму 27356,6 грн, внаслідок відчуження майна товариства по занижених цінах та ненадходження коштів за реалізоване майно до ВАТ.
Згідно з вироком, суд визнав доведеним заподіяння збитків тільки ВАТ „Завод Мотор" на суму відповідно 5316 грн. та 11020,30 грн., при цьому у мотивувальній частині вироку не зазначив чому визнав тільки частину обвинувачення, і належним чином не мотивував свої висновки.
Крім того, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, суд у вироку не вказав, всупереч яким саме інтересам підприємства діяв засуджений, в яких інтересах третіх осіб , яке саме законодавство, нормативні акти чи інше було порушено.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах , установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КПК.
Ці вимоги закону судом належним чином не виконані і у мотивувальній частині вироку суд не мотивував наявність підстав, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливають на пом'якшення покарання, а також не мотивував своє рішення щодо визнання у якості обставин які пом'якшують покарання стану здоров'я та позитивної характеристики.
На порушення вимог ст. 335 КПК України суд в резолютивній частині вироку, призначаючи ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 364 КК України, не послався на ст. 69 КК України.
Виходячи з викладеного, колегія судців вважає, що наведені порушення вимог кримінально-процесуального законодавства при постановленні вироку та розгляді справи, перешкодили суду об'єктивно та повно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок, що, за змістом ст. 370 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тягне обов'язкове скасування вироку, а справа, відповідно до ст! 374 КПК України - направленню на новий судовий розгляд .
Під час нового розгляду справи суду належить усунути зазначені недоліки, ретельно дослідити всі обставини вчинення злочину, встановити місце, час, спосіб, мотиви вчинення злочину, форму вини винного та наслідки злочину, врахувати доводи на які посилається засуджений у апеляції і залежно від встановленого, прийняти рішення про юридичну оцінку його дій.
Вимоги засудженого ОСОБА_3 про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового слідства, неправильною кваліфікацією його дій, не взяттям до уваги показів свідків не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 281 КПК України справа може бути повернута на додаткове розслідування на стадії судового розгляду справи лише в зв'язку з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
У апеляції ж засудженого не наведені такі обставини, які не можуть бути з'ясовані в судовому засіданні.
Посилання засудженого на те, що судом не прийнято рішення про обвинувачення його за ч. 2 ст. 367 КК України є безпідставним.
Згідно з матеріалами справи прокурор постановою від 15.11.2005 року змінив обвинувачення ОСОБА_3, виключивши з нього ч. 2 ст. 367 КК України ( т. 4 а.с. 107-115), а тому у відповідності з вимогами ст. 275 КПК України суд розглянув справу тільки в межах пред'явленого обвинувачення.
Указівка апелянта на те, що судом порушено його право на захист не підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_3 роз'яснювалось його право мати захисника, але будь яких клопотань від засудженого про допуск захисника чи призначення його судом ним не заявлялось.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Таращанського району Київської області - задовольнити повністю, апеляцію засудженого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 19 квітня 2006 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд.
СУДДІ:
Шипова Т.С. Ящєнко І.Ю. Шевченко О.В.