УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Панкова М.В.
Суддів М'ясоєдової Т.М.
Берещанської І.І.
при секретарі Войциховській Е.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_1, адвоката позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та визнання права приватної власності на квартиру та по зустрічному позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_5, 3-я особа Відділ опіки та піклування виконкому Феодосійської міської Ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання ОСОБА_5 неналежним позивачем за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 серпня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
13 березня 2004 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та визнання права приватної власності на квартиру, посилаючись на те, що 25.08.2003 року померла ОСОБА_7 - його рідна тітка, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1 Феодосії та усього майна, яке знаходиться в квартирі. Він, як спадкоємець другої черги має право на спадщину за законом, оскільки є єдиним спадкоємцем. 25.02.2004 року при зверненні в Державну нотаріальну контору міста Феодосії йому відмовили в видачі свідоцтва про право на спадщину за
Справа № 22-2880/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Терент'єв А.Н. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
законом, оскільки все майно, за заповітом ОСОБА_7 було відписано
ОСОБА_6 Заповіт підписано за два тижня до смерті спадкодавця -
12.08.2003 року, коли вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати
ними, внаслідок чого позивач, вважає, що заповіт слід визнати недійсним та
визнати за ним право на спадщину на підставі ст.. 55 Цивільного Кодексу
України ( 1963 року) та статей 1223, 1258, 1262 ЦК України ( 2003 року)
Відповідач ОСОБА_3 з позовом не погодився та пред'явив зустрічний
позов в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_5, 3-я особа - Відділ опіки та піклування виконкому Феодосійської міської Ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання ОСОБА_5 неналежним позивачем. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 серпня 2005 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 задоволено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що судом неправильно
застосовані норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані
фактичні обставини справи.
Виходячи з меж доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідач,
пояснення представників сторін та їх адвокатів, колегія суддів приходить до
висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні
вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки при зверненні його
до суду він не мав права вимагати визнання заповіту недійсним і визнання за
ним права на спадщину за законом.
В той же час зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах
неповнолітньої ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі.
Між тим з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_7 25.08.2003
року відкрилася спадщина, в тому числі і на квартиру 70 в будинку 25 по вулиці
Кримській в місті Феодосії.
На день її відкриття ОСОБА_5 не належав до спадкоємців першої та другої
черги за законом згідно з нормами ЦК України (1963 року)
З набранням чинності ЦК (2003 року) ОСОБА_5 належить до спадкоємців і
міг порушити питання про прийняття спадщини. Відповідно до ч. З ст. 1266 ЦК
України ( 2003 року) право на спадкування набули племінники спадкодавця, які
спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері,
батькові, сестрі, братові спадкодавця, якби вони були живими на час відкриття
спадщини.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 є
неналежним позивачем, оскільки не мав права звертатися до суду з
вищевказаними позовними вимогами не обґрунтований.
12 серпня 2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, по якому усе рухоме та
нерухоме майно заповіла ОСОБА_6, 31.08.1988 року народження. Цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1 ( а.с. 36 ) 13 грудня 2003 року у Першу Феодосійську державну нотаріальну контору від ОСОБА_6 надійшла заява про прийняття нею спадщини за заповітом ОСОБА_7(а.с.57 )
Згідно з актом проведеної по справі посмертної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_7 сосудиста деменція і за своїм психічним станом здоров 'я вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними на день складання заповіту 12.08.2003 року (а.с. 164-171)
Щоб визначити, які законодавчі норми мають застосовуватися до спадкових відносин, необхідно звернутись до п.5 розділу " Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу (2003 року)
При вирішенні справ цієї категорії необхідно керуватися такими правилами -якщо спадкодавець помер до 1 січня 2004 року і хоча б один зі спадкоємців прийняв спадщину в порядку, встановленому Цивільним кодексом 1963 року ( подавши заяву до нотаріальної контори ), то спадкування здійснюється за правилами цього Кодексу, якщо хоча б один зі спадкоємців здійснив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини ( ст.. 549 ЦК 1963 року), то вважається, що він прийняв спадщину навіть тоді, коли він звернувся до нотаріуса для оформлення права на спадщину після 1 січня 2004 року. У такому випадку позивач повинен в заяві зазначити, що він прийняв спадщину до 1 січня 2004 року. У цьому разі, безумовно, застосовуються норми ЦК України 1963 року. Суд при розгляді суперечки цього не врахував і не встановив хто є належним спадкоємцем і в якому порядку здійснюється прийняття спадщини. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6., суд усупереч вимогам статей 213, 214, 215 ЦПК України зроблені висновки нічим не мотивував і не навів правових норм, якими керувався.
Суд першої інстанції з порушенням вимог статей 140-142 ЦПК України ( 1963 року ) прийняв позов ОСОБА_3, як зустрічний, не звернувши увагу на те, що встановлення факту прийняття спадщини і визнання ОСОБА_5 неналежним позивачем заявлені на підставі статей 271, 273 ЦПК України і його слід було розглядати не в позовному порядку, а в окремому провадженні, передбаченому Главою 37 ЦПК України ( 1963 року ) -а.с. 149-150. Крім того, ОСОБА_6 подала заяву до Державної нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що свідчить про прийняття нею спадщини згідно з положеннями п.2 ч.І ст. 549 ЦК України ( 1963 року ), тому підстав для повторного встановлення цього факту судом не було. Встановлення факту визнання позивача ОСОБА_5 неналежним позивачем наведеними вище нормами ЦПК України не передбачено.
Заміна неналежної сторони, в даному випадку позивача ОСОБА_5 слід було вирішити в позовному провадженні, в порядку, передбаченому ст. 105 ЦПК України. В зв'язку з суттєвим порушенням місцевим судом при розгляді справи норм матеріального і процесуального права, із урахуванням того, що обставини справи належним чином не перевірені, позовні вимоги сторін розглянуті не в повному обсязі, без з'ясування того, хто є належним спадкоємцем і в якому порядку вони успадкують спадщину, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтуванням і воно підлягає скасуванню в повному обсязі на підставі п.5 ч.І ст. 311 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду.Керуючись п.5 ч.І ст.ЗП, статтями 303, 304,313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 31 серпня 2005 року задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду від 31 серпня 2005 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.