Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________копія:____

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді-доповідача - Шпинти М.Д.,

суддів: Збитковської Т.І., Сачука В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаних кримінальних проваджень за №12015180050000689 (остаточний номер) та за №12015180050000873 по обвинуваченню:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, проживаючого АДРЕСА_1 на даний час утримується під вартою в Державній установі «Рівненській слідчий ізолятор», раніше судимого вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2016 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Вараш (м.Кузнецовськ), Рівненської обл., проживаючого у АДРЕСА_2

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Рівне, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_3, на даний час утримується під вартою в Державній установі «Рівненській слідчий ізолятор», раніше судимого: вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2010 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки зі звільненням від його відбування, на підставі ст.104 КК України, з іспитовим строком 1 (один) рік; вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2011 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ст.71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці, звільненого 03 січня 2014 року умовно-достроково від його відбування на невідбутий строк покарання, що становить 8 (вісім) місяців 7 (сім) днів;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України;

за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Осійчука М.М. (далі - прокурор), обвинувченого ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката Слободіна А.С., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Тищук К.П. та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2016 року;

За участі:

секретаря с/з - Коробчук А.М.,

прокурора - Марути Р.Д.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5,

захисників-адвокатів: Слободіна А.С., Тищук К.П., Невідомського О.А.,

потерпілого - ОСОБА_9,

представника потерпілого - адвоката - Бабіка К.В.;

ВСТАНОВИЛА:

У поданій апеляційній скарзі зі змінами прокурор просить вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_5 у поданій апеляційній скарзі з доповненнями також просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Слободін А.С. просить вирок в частині засудження його підзахисного ОСОБА_5 скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_5 виправдати.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Тищук К.П. просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким: - ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції, передбаченої за даний вид злочину, у виді позбавлення волі на строк до 8 років; - ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції, передбаченої за даний вид злочину, у виді позбавлення волі на строк до 8 років; - ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції, передбаченої за даний вид злочину, у виді позбавлення волі на строк до 9 (дев'яти) років. Також просить: стягнути зі ОСОБА_3 на його користь 3601 (три тисячі шістсот одну) грн. 44 (сорок чотири) коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 101 (сто одну) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_5 на його користь 3601 (три тисячі шістсот одну) грн. 44 (сорок чотири) коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та стягнути з відповідачів на його користь сплачену суму судового збору згідно квитанції.

Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2016 року:

- ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Під варту ОСОБА_2 взято в залі судового засідання. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_9 3933 (три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. матеріальних збитків та моральної шкоди та 36 (тридцять шість) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. витрат по сплаті судового збору.

- на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп;

ОСОБА_3 виправдано по суду, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним 15 серпня 2015 року злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3 щодо стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди;

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців. Запобіжний захід ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь:

- ОСОБА_9 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. матеріальних збитків та моральної шкоди та 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 12 (дванадцять) коп. витрат по сплаті судового збору.

- на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп.

Залишено без розгляду цивільні позови ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення вартості золотого браслета в розмірі 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп.. Судом також було вирішено питання щодо речових доказів.

Прокурор обгрунтовує вимоги зміненої апеляційної скарги тим, що вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду матеріалів кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 373, 374 КПК України, у вироку не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини та мотивів його вчинення, а лише обмежився формулюванням обвинувачення, яке було встановлено під час досудового розслідування.

В обгрунтування вимог поданої апеляційної скарги з доповненнями, обвинувачений ОСОБА_5 доводить, що вирок є необгрунтованим та ухваленим з порушенням кримінального процесуального закону. Вказує, що все обвинувачення за висвітлених прокурором в обвинувальному акті обставин, яке суд поклав в основу обвинувального вироку відносно нього, грунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_9 Стверджує, що механізм удару ногою в область голови потерпілого, нібито нанесеного з боку обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_9 на момент вчинення злочину, у вироку не описаний, та з вироку взагалі не вбачається якими доказами суд підтвердив цю обставину. Крім того вказує, що судом не були взяті до уваги показання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його. Зокрема, суд не дав оцінку його показанням з приводу події, що мала місце 15 серпня 2015 року, що призвело до необгрунтованих висновків та незаконного вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Слободін А.С. у поданій скарзі вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 підлягає виправданню, так як обвинувачений ОСОБА_2 при розгляді судом кримінального провадження у судовому засіданні пояснив, що злочин він вчинив одноособово. Також, посилаючись на ч.3 ст.89 КПК України, яка встановлює процесуальні права та обов'язки учасників кримінального провадження, стверджує, що судом не були взяті до уваги численні клопотання сторони захисту про визнання окремих доказів по провадженню недопустимими, що в свою чергу, відобразилось в оскаржуваному вироку та, у відповідності до вимог ст.ст. 409, 410, 411 КПК України, є підставами для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_5.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Тищук К.П. в обгрунтування заявлених вимог щодо скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції посилається на істотні порушення вимог процесуального закону при розгляді судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження. Зокрема зазначає про неповноту такого розгляду, порушення права підзахисного ОСОБА_2 на захист, відсутності у матеріалах двох технічних записів судових засідань від 30 листопада 2015 року та 14 грудня 2015 року. Доводить, що усі слідчі дії під час досудового розслідування з ОСОБА_2 проводились без залучення захисника, зокрема проводилось пред'явлення особи для впізнання, судом так і не було допитано свідка ОСОБА_13, про допит якого заявляли клопотання, яке було судом задоволено, прокурор та захисник-адвокат Меркулова С.А. Наведені обставини кримінально-процесуального закону, на її думку, є підставами для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження у Кузнецовському міському суді.

Потерпілий ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі, вважає, що суд першої інстанції не достатньо врахував його показання під час його допиту у судовому засіданні щодо відомих йому обставин вчиненого щодо нього розбійного нападу. Зокрема, потерпілим зазначено, що обвинувачені разом з виправданим ОСОБА_3 із застосуванням насильства здійснили відносно нього розбійний напад за обставин, викладених в обвинувальному акті. Також вказує, що він в свою чергу під час всього процесу розслідування та судового розгляду надавав послідовні, вичерпні показання щодо вчиненого злочину відносно нього.

Крім того вказує, що надані ОСОБА_3 показання у судовому засіданні, доводять причетність останнього до вчинення злочину та узгоджуються з іншими, зібраними у матеріалах провадження доказами. Щодо частково задоволених цивільних позовів та залишення без розгляду цивільного позову до ОСОБА_3, вказує, що завданим злочином йому було спричинене тривале душевне хвилювання, оскільки він вимушено змінив свій звичний порядок життя, а самі ж обвинувачені так і не усвідомили своєї відповідальності за вчинені ними дії, не розкаялись у скоєному, не відшкодували завдані збитки, а тому заявлені позови підлягають до повного задоволення.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_9 просить залишити таку скаргу без задоволення. В обгрунтування своїх доводів вказує, що всі висвітлені в апеляційній скарзі обвинуваченого пояснення та доводи є надуманими і таким чином ОСОБА_5, на даний час намагається уникнути відповідальності за скоєний злочин та ввести суд в оману. Доводить, що вирок є обгрунтованим, вмотивованим в частині засудження ОСОБА_5 та доведеність вини останнього у вчиненні розбійного нападу відносно нього повністю підтверджується висновками суду першої інстанції.

Як зазначено у вироку, суд встановив, що згідно із обвинувальним актом, 15 серпня 2015 року, приблизно о 02 год. в м.Кузнецовськ (Постановою ВР України від 19.05.2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» (постанова набрала чинності 03.06.2016 року) місто Кузнецовськ Рівненської області перейменоване в місто ОСОБА_4) Рівненської обл., поблизу будинку №10/1 по мікрорайону Будівельників, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, попередньо домовившись про вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_9, з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливого мотиву, умисно, скоїли напад, пов'язаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я на потерпілого ОСОБА_9 Під час розбійного нападу обвинувачений ОСОБА_2 завдав потерпілому один удар ногою в грудну клітку справа, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому 9-10 ребра справа. Далі обвинувачені заволоділи належним потерпілому майном, зокрема особистими речами потерпілого на загальну суму 10465 (десять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 41 (сорок одна) коп. Після цього, обвинувачені поділили викрадене у потерпілого майно: обвинувачений ОСОБА_2 взяв телефон «Самсунг Гелексі», обвинувачений ОСОБА_5 - 500 (п'ятсот) гривень, обвинувачений ОСОБА_3 - сумку, гаманець, планшет «Асус», захисний чохол та годинник «Роял».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката Слободіна А.С. з приводу поданих ними та учасниками провадження апеляційних скарг які, узгодивши позицію, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 та підтримали апеляційну скаргу прокурора зі змінами, висловивши прохання також про задоволення апеляційної скарги адвоката Тищук К.П. в частині скасування вироку суду та пояснення адвоката Слободіна А.С. щодо своєї апеляційної скарги, яку він підтримав частково з проханням задовольнити її в частині скасування вироку суду, зокрема і думку обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу задоволення своєї апеляційної скарги з доповненнями в повному обсязі та про часткове задоволення скарги свого захисника;

- думку та пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Тищук К.П., яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями, висловивши прохання про задоволення апеляційних скарг прокурора зі змінами та захисника-адвоката Слободіна А.С. в частині скасування вироку суду, зазначивши також, що повністю не підтримує апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9;

- думку обвинуваченого ОСОБА_2, який погодився з доводами апеляційних скарг свого захисника Тищук К.П. та обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями та висловив прохання про їх задоволення та відмову у задоволенні апеляційних скарг прокурора зі змінами, захисника Слободіна А.С. та потерпілого ОСОБА_9;

- думку потерпілого ОСОБА_9 та його представника Бабіка К.В. про задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 в повному об'ємі, про часткове задоволення апеляції прокурора зі змінами та про часткове задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями, захисника останнього - адвоката Слободіна А.С. та захисника-адвоката ОСОБА_15 з приводу скасування вироку;

- думку прокурора Марути Р.Д., який повністю підтримав апеляційну скаргу прокурора з внесеними змінами та подані апеляційні скарги інших учасників судового провадження лише в частині скасування вироку суду першої інстанції;

- думку виправданого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката Невідомського О.А., які узгодивши свою позицію, зазначили, що апеляційна скарга прокурора зі змінами не стосується виправданого ОСОБА_3, які не підтримали її в частині скасування вироку вцілому, а саме за винятком вироку в частині виправдання ОСОБА_3, також висловивши прохання про повну відмову у задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 та про часткове задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями, захисника останнього - адвоката Слободіна А.С. та захисника-адвоката Тищук К.П.;

- перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши, наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст.409 КПК України, підставою для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», звертається увага на те, що судам слід мати на увазі, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити, насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків . Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обгрунтовано доведену частину обвинувачення.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

На виконання вимог ч.ч.1,2 ст.349 КПК України щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження в судовому засіданні, на підтвердження вини обвинувачених прокурор заявив клопотання про дослідження всіх доказів, здобутих під час досудового розслідування, в тому числі і письмових доказів. Разом з тим, згідно з вироком, в його основу щодо доведеності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та виправдання ОСОБА_3, суд поклав лише показання обвинувачених, потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16, а також послався на висновок судово-медичної експертизи №14 від 28.03.16 р. про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та на протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3, який був визнаний недопустимим доказом. Оцінка іншим доказам, а саме протоколам пред"явлення особи для впізнання, протоколам огляду речей, висновкам інших експертиз тощо судом не дана і чому ці докази не враховані при ухваленні вироку не зазначено.

З мотивувальної частини вироку також вбачається (т.3 а.с. 1, 2), що суд не сформулював обвинувачення, визнане ним доведеним, щодо кожного обвинуваченого, та не сформулював обвинувачення, яке було пред"явлено виправданому ОСОБА_3, і не зазначив чому воно не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а в цій частині вироку виклав лише зміст обвинувального акта

Крім того, з вказаного формулювання обвинувачення, яке суд встановив та визнав, на його думку доведеним, вбачається, що ОСОБА_17 вчинив аналогічні, дії за якими засуджено обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а саме суд зазначив, що - «15 серпня 2015 року, приблизно о 02 год. в м.Кузнецовськ ( Рівненської обл., поблизу будинку №10/1 по мікрорайону Будівельників, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, попередньо домовившись про вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_9, з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливого мотиву, умисно, скоїли напад, пов'язаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я на потерпілого ОСОБА_9. Під час розбійницького нападу обвинувачений ОСОБА_2 завдав потерпілому один удар ногою в грудну клітку справа, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження переломи 9-10 ребер справа. Далі обвинувачені (суд не виключає обвинуваченого ОСОБА_3) заволоділи належним потерпілому майном, зокрема особистими речами потерпілого на загальну суму 10465 (десять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 41 (сорок одна) коп.. Після цього, обвинувачені поділили викрадене у потерпілого майно: обвинувачений ОСОБА_2 взяв телефон «Самсунг Гелексі», обвинувачений ОСОБА_5 - 500 (п'ятсот) гривень, обвинувачений ОСОБА_3 - сумку, гаманець, планшет «Асус», захисний чохол та годинник «Роял» (мотив у даному випадку суд теж зазначив)».

На спростування висновків органів досудового розслідування щодо пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3, доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 у співучасті із обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9 суд не здобув, натомість зазначив, що у відповідності із ч.3 ст.337 КПК, суд вправі але не зобов'язаний вийти за межі висунутого обвинувачення, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище обвинуваченого та, оскільки не вбачав достатніх підстав для вирішення питання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні заздалегідь не обіцяного зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, а саме викрадених у потерпілого ОСОБА_9 речей, що були передані йому 15 серпня 2015 року обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та, по суті зобов'язав орган досудового розслідування внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове слідство, відповідно до Глави 22 КПК України та ст.214 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що діяння ОСОБА_3 містить ознаки злочину, передбаченого ст.198 КК України.

Згідно п.1 ч.3 ст.374 КПК України та п.1 ч.4 цієї ж статті, у разі визнання особи виправданою:

- у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд;

- у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.

Зазначені вимоги процесуального закону суд не врахував при ухваленні вироку в частині виправдання ОСОБА_3 та вмотивованих висновків з посиланням на докази, що свідчать про відсутність вини останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, не зробив.

Таке порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, є істотним, в розумінні ч.1 ст.412 КПК України, так як перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, про що частково наголошують захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Тищук К.П. в апеляційній скарзі та обвинувачений ОСОБА_5 в доповненій апеляційній скарзі. Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про порушення судом, всупереч ст.370 КПК України, кримінального процесу щодо ухваленого вироку за висновками суду, наведених у мотивувальній частині вироку (щодо мотивів та підстав його ухвалення), на думку колегії суддів також знайшли своє підтвердження.

Прокурор же вірно, в свою чергу, просить вирок скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог процесуального закону, а саме норм ст.374 КПК України щодо ухвалення вироку судом, як судового рішення та належного зазначення (у даному випадку - вироку), у разі засудження (виправдання) особи - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (недоведеним). Посилання на ст.ст. 412, 415 КПК України, при висловленні такої вимоги, прокурор зробив.

З вироку вбачається, а саме резолютивної його частини, що ухвалюючи вирок про виправдання ОСОБА_3 суд вказав: «ОСОБА_3 виправдати по суду, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним 15 серпня 2015 року злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України», і така вказівка суду, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, також суперечить вимогам п.1 ч.4 ст.374 КПК.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Слободіна А.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 щодо скасуванння вироку та виправдання судом апеляційної інстанції його підзахисного ОСОБА_5, в даному випадку, судом апеляційної інстанції за наведених захисником Слободіним А.С. мотивів, перевірці не підлягають. До того ж, висловлене прохання адвокатом Слободіним А.С. про постановлення виправдувального вироку судом апеляційної інстанції суперечить положенням ст.ст. 420, 421 КПК України.

За таких же вимог вищевказаної норми кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції, у даному кримінальному провадженні, позбавлений вирішувати питання про ухвалення нового обвинувального вироку відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9.

При новому судовому розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суду першої інстанції необхідно правильно кваліфікувати дії обвинувачених з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, ретельно перевірити зібрані у кримінальному провадженні докази, з метою ухвалення відповідно до норм КПК України законного, вмотивованого та обґрунтованого рішення.

Абзацом другим п.3 ч.1 ст.419 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції в резолютивній частині ухвали зобов'язаний зазначити рішення щодо запобіжного заходу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до обвинуваченого ОСОБА_2 при проголошенні вироку був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили в залі судового засідання. У зв'язку зі скасуванням вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання, оскільки відпали обставини, що були підставою для застосування такого запобіжного заходу. Підстав для подальшого тримання ОСОБА_2 під вартою колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Тищук Катерини Павлівни задовольнити.

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката Слободіна Антона Сергійовича та потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2016 року у кримінальному провадженні за остаточним номером №12015180050000689 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України - скасувати, а матеріали кримінального провадження за остаточним номером №12015180050000689 направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі судового засідання негайно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач - підпис М.Д. Шпинта

Судді: підписи Т.І. Збитковська

В.І. Сачук

Згідно з оригіналом: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта