РІШЕННЯ

Іменем України

м. Київ

26 серпня 2010 року 11:47 №2-986-1/10

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мягкохода Ю. В.,

при секретарі - Кузьо В. А.,

за участю:

представника позивача (адвоката) - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку та стягнення грошової компенсації.

встановив:

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач не визнає за нею право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, яку придбав останній під час перебування з нею у шлюбі, тому вона змушена просити суд, виходячи з принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя визнати за нею її право на ? частину зазначеної квартири.

Відповідач, користуючись своїми процесуальними правами, подав суду зустрічний позов, відповідно до якого просить суд визнати за ним з тих же підстав право власності на ? частину спірної квартири та з огляду на те, що його частку у спільному майні виділити не можливо, просить стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі ? частини дійсної ринкової вартості цієї квартири.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові. В зустрічному позові просить відмовити частково, а саме в частині стягнення з позивачки грошової компенсації ринкової вартості ? частини спірної квартири.

Представник відповідача зустрічний позов підтримав та просить його задовольнити з підстав наведених у ньому. В основному позові просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним доказами в справі, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про одруження від 18.10.1997 р. (а. с. 7), та Свідоцтва про розірвання шлюбу від 14.04.2009 р. (а. с. 6). позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.1998 р. по 11.12.2008 р.

На підставі Договору купівлі-продажу від 29.03.2002 р. (а. с. 8-9), відповідач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 та відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ (а. с. 10), зареєстрував за собою право приватної власності на це нерухоме майно 26.04.2002 р.

Відповідно до ст. 22 КпШтС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі 23 КпШтС України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В силу наведеного, слід вважати, що здійснюючи купівлю квартири АДРЕСА_1 відповідач діяв за згодою відповідачки та зазначене майно набуте у спільну сумісну власність позивачки та відповідача, як подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КпШтС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

З огляду на наведене, слід вважати правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки та відповідача про визнання за кожним з них по ? частині на зазначену спірну квартиру.

Згідно з ч. 1-2, 4-5 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. (ч. 1) Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. (ч. 2) Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. (ч. 4) Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. (ч. 5).

Як вбачається з обставин справи, відповідач просить визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири та присудити йому за рахунок позивачки грошову компенсацію за частку у спільному нерухомому майні.

Зазначені позовні вимоги у сукупності виключають одна одну, а тому можуть бути задоволені лише за умов відмови у задоволенні іншої.

Крім цього, виходячи зі змісту положень ст. 71 СК України, в разі вирішення питання грошової компенсації при поділі спільного сумісного майна подружжя, відповідач має право лише запропонувати грошову компенсацію позивачці попередньо внісши її розмір на депозитний рахунок суду, а не вимагати її від останньої, враховуючи і те, що позивачка проти цього заперечує.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про можливість задоволення основного позову в повному обсязі та зустрічного позов лише в частині визнання за відповідачем права власності на ? частину спірної квартири. В решті зустрічний позов задоволенню не підлягає, як безпідставний.

Враховуючи вищевикладене, ст. ст. 22-23, 28 КпШтС України, ст. ст. 70-71 СК України та керуючись ст. ст. 10, 11,60-61,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину квартири - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: