Категорія 2.7
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 року Справа № 2а-23049/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - інспектор СГІРФО ЛМУ ГУМВСУ
Білоусов Р.А. (довіреність від 09.07.2009 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб
головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
про скасування постанови від 01 травня 2009 року про видворення з України,
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2009 року громадянин Вірменії ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування постанови від 01 травня 2009 року про видворення його з України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
01 травня 2009 року відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області п остановив видворити його за межі України та заборонити йому в'їзд в Україну на 3 роки терміном до 01 травня 2012 року.
Проте, відповідачем при прийнятті постанови від 01 травня 2009 року про видворення не враховано, що на території України постійно мешкає його дружина - громадянка України ОСОБА_2 та двоє його неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вважає, що своїми діями відповідач руйнує його сім'ю та позбавляє можливості бачитись з дружиною та дітьми.
Посилаючись на статтю 4 Закону України від 0 7 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію» щодо надання дозвілу на імміграцію поза квотою імміграції одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України, та намір на законних підставах звернутись з заявою про надання дозволу на імміграцію, позивач просить скасувати постанову відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 01 травня 2009 року про видворення його з України.
Ухвалою суду від 29 липня 2009 року провадження в адміністративній справі № 2а-23049/09/1270 було зупинено до 20 вересня 2009 року у зв'язку зі зверненням обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення до 20 вересня 2009 року.
Ухвалою суду від 21 вересня 2009 року провадження в адміністративній справі № 2а-23049/09/1270 поновлено і справу призначено до судового розгляду на 14 жовтня 2009 року.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду копію постанови відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 31 липня 2009 року, якою на підставі статей 30, 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» скасовано постанову відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 01 травня 2009 року про видворення громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України з забороною в'їзду в Україну на 3 роки до 01 травня 2012 року, видворено громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України та скорочено термін заборони в'їзду в Україну з 3 років до 6 місяців терміном до 31 січня 2010 року.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із статею 30 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» регламентовано, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2009 року відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на підставі статей 30, 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» п остановив видворити за межі України громадянина Вірменії ОСОБА_1 та заборонити йому в'їзд в Україну на 3 роки терміном до 01 травня 2012 року, оскільки останній перебував в Україні нелегально - після закінчення терміну тимчасового перебування в Україні громадянин Вірменії ОСОБА_1 територію України не залишив, до органів внутрішніх справ України з питань продовження терміну перебування або отримання дозволу на імміграцію в України у встановлений термін не звернувся, жодних заходів щодо своєї легалізації не вжив, грубо порушивши вимоги чинного законодавства України (арк. справи 5).
Постановою відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 31 липня 2009 року на підставі статей 30, 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» скасовано постанову відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 01 травня 2009 року про видворення громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України з забороною в'їзду в Україну на 3 роки до 01 травня 2012 року, видворено громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України та скорочено термін заборони в'їзду в Україну з 3 років до 6 місяців терміном до 31 січня 2010 року (арк. справи 34).
Враховуючи відсутність предмету спору у зв'язку зі скасуванням постанови відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 01 травня 2009 року про видворення громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України з забороною в'їзду в України на 3 роки до 01 травня 2012 року та відсутність інших позовних вимог в цій адміністративній справі, суд прийшов до висновку про відмову з задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 91, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 19 жовтня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська