ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/13414/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.

суддівДанилової М.В., Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016

у справі № 910/13414/16 Господарського суду Чернігівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС"

доПублічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК"

провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаГлушковська А.О.

- - відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК", в якій просило суд: визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК" щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями №504050002/2016/101001 від 24.02.2016 та №504050002/2016/101003 від 24.02.2016; зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АСВІО БАНК" зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями № 504050002/2016/101001 від 24.02.2016 та № 504050002/2016/101003 від 24.02.2016; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 матеріали справи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 (суддя Лавриненко Л.М.) у даній справі в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (у складі головуючого Тарасенко К.В., суддів: Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) у даній справі вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "АСВІО БАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" не погоджується з доводами скаржника і просить суд відмовити у задоволенні його касаційної скарги, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

13.03.2017 від Публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК" на адресу суду надійшли додаткові пояснення по суті спору, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

15.03.2017 Публічне акціонерне товариство "АСВІО БАНК" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що Публічне акціонерне товариство "АСВІО БАНК" (відповідач по справі) є агентом валютного контролю за валютними операціями та відповідно до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 133 від 16.11.2011, виданої Національним банком України, банку надано право здійснення валютних операцій, перелік яких визначений додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (а.с.151-152, т.1).

12.08.2015 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" укладено договір № 700-201/15Т банківського рахунку, відповідно до якого, банк, взяв на себе зобов'язання відкрити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС" (позивачу у справі) рахунки № 26006557150002 (USD), 26005557150003 (EUR), 260075577150001 (UAH) та здійснювати обслуговування рахунків на підставі цього договору.

22.01.2016 між Компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP", як Комітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС", як Комісіонером, було укладено контракт комісії від № GC-ANS/2201-16, відповідно до якого, Комісіонер зобов'язується здійснювати дії з придбання на митній території України товарів у продавців (виробників, видобувачів, імпортерів і оптових покупців названих Комітентом, продажу Товару на митній території України кінцевим споживачам/покупцям, названим Комітентом та перерахування на вимогу Комітента доходу, отриманого від купівлі-продажу Товару за цим Контрактом.

Також, 22.01.2016 між Компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP", як Комітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС", як Комісіонером, було укладено контракт комісії № OС-ANS/2201-16, за умовами якого, комісіонер зобов'язується здійснювати дії з придбання на митній території України будь-яких товарів, робіт і послуг у продавців (виробників, видобувачів, імпортерів і оптових покупців та відвантаження/переміщення Товарів за межі митної території України кінцевим споживачам/покупцям/одержувачам або Комітенту.

Додатковою угодою № 1/1 від 23.01.2016 до контракту від 22.01.2016 № ОC-ANS/2201-16 сторони передбачили право позивача купувати товар за грошові кошти, отримані як дохід від здійснення купівлі-продажу товарів за контрактом від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16.

До контракту комісії № OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 сторонами підписані та скріплені печатками відповідні специфікації (т.1., а.с.111-116, 118-121, 124-128), відповідно до яких, позивач на виконання цього контракту повинен був здійснити закупівлю олії соняшникову нерафінованої українського походження.

На виконання контракту комісії від 22.01.2016 № ОC-ANS/2201-16 позивачем, як Комісіонером, було придбано на митній території України та експортовано на користь компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" олію соняшникову нерафіновану українського походження, що підтверджено митними деклараціями № 504050002/2016/101001 на суму 23718320,95 грн., № 504050002/2016/101003 від 24.02.2016 на суму 12942517,56 грн.

Відповідачем, як агентом валютного контролю, було взято на валютний контроль зовнішньоекономічні операції за вказаними митними деклараціями на виконання контракту комісії від № OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Посилаючись на повне виконання зобов'язань з оплати товару за вказаними митними деклараціями, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо зняття з валютного контролю експортних операцій, однак йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (далі по тексту - Інструкція № 136 від 24.03.1999).

В своєму позові позивач послався на неправомірну відмову відповідача у знятті експортних операцій з валютного контролю, незважаючи на їх повну оплату, оскільки залік зустрічних однорідних вимог, в розумінні положень Інструкції № 136 від 24.03.1999, позивачем не проводився, а оплата здійснена за рахунок прибутку, отриманого при виконанні контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено залік зустрічних однорідних вимог щодо нерезидента - компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP", а товари, які були експортовані за контрактом комісії від 22.01.2016 № ОC-ANS/2201-16 були придбані не за рахунок нерезидента (комітента, компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP").

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована тим, що товар, який був експортований на користь нерезидента, був придбаний за рахунок такого нерезидента, а Інструкцією від 24.03.1999 № 136 не встановлено обмежень щодо способу здійснення нерезидентом оплати за експортною операцією. Судом також враховано, що поняття "придбання товару за рахунок нерезидента" включає право комісіонера придбавати такі товари за рахунок грошових коштів, отриманих комітентом у вигляді прибутку від здійснення господарських операцій. На думку суду, експорт товару, придбаного за рахунок нерезидента на користь такого нерезидента не передбачає надходження виручки за такою господарською операцією.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що товар, експортований за митними деклараціями №504050002/2016/101001 від 24.02.2016, №504050002/2016/101003 від 24.02.2016 було оплачено нерезидентом за рахунок доходу, отриманого за контрактом комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16, з дотриманням 90-денного строку для зарахування виручки за зовнішньоекономічним контрактом. Відмова відповідача у знятті з валютного контролю експортної операції визнана судом неправомірною.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Під валютними операціями розуміються:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

При виконанні функцій агента валютного контролю та проведення валютних операцій клієнтів, банк керується, серед іншого, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136 та постановою Правління НБУ від 08.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 1 постанови Правління Національного банку України від 08.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, що передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, чинним законодавством України на комерційні банки покладено функції здійснення валютного контролю щодо своєчасності надходження виручки від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами.

Інструкцією № 136 від 24.03.1999 визначено умови зняття банком з валютного контролю експортної операції.

Пунктом 5.9 Інструкції № 136 від 24.03.1999 визначено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

У своїй позовній заяві позивач звертав увагу суду на те, що неправомірні дії банку щодо відмови у знятті з валютного контролю експортних операцій призводять до негативних наслідків у формі інформування контролюючих органів про порушення строків розрахунків в іноземній валюті, проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, яким нараховується пеня у сфері ЗЕД. Судами попередніх інстанцій не надано ніякої правової оцінки з цього приводу.

Відповідно до статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суди попередніх інстанцій не вирішили питання про залучення до участі у справі відповідного податкового органу, оскільки спір може вплинути на його права та обов'язки щодо обох сторін.

Крім того, щодо суті спору, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зробив висновок про те, що при здійсненні валютного контролю відповідачем здійснюються функції державного органу. Так, відповідач відповідно до положення "Про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, виконує функції агента валютного контролю, делеговані Національним банком України. При цьому, суд апеляційної інстанції розглянув спір по суті за правилами господарського судочинства.

Відповідно до абзацу першого п. 1 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі, зокрема, спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До юрисдикції адміністративних судів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 названого Кодексу віднесені публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Вирішивши спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки дійсній правовій природі цього спору, з огляду на його суб'єктний склад учасників, предмет позовних вимог та характер спірних правовідносин та не з'ясували чи є даний спір господарським.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Судові рішення попередніх інстанцій наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно: врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін; перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи; встановити правову природу цього спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 у справі № 910/13414/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

В. О. Швець