Тальнівський районний суд Черкаської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2144/11

08.04.2011 р. м.Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Фролов О. Л. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації про стягнення з суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації, в якому просив визнати за ним, інвалідом ІІІ групи, право відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати; визнати протиправними дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації щодо виплати йому, як інваліду ІІІ групи, постраждалому від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, знижених розмірів одноразової щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році в розмірі меншому ніж це встановлено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; стягнути з відповідача - управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації на його користь кошти в сумі 3462 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої його незаконними діями, що призвело до невиконання державою взятих нею зобов'язань по оздоровленню особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції; зобов'язати відповідача виконати постанову суду негайно.

Відповідач у поданих до суду запереченнях просив суд залишити позов позивача без задоволення посилається на те, що нарахування допомоги на оздоровлення та визначення їх розміру здійснювалось з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12.07.2005 року та застосувати вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності із ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення та довідки МСЕК.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Цим Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій, змінювати розмір допомоги на оздоровлення встановлений для громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначене вище положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 за конституційним поданням 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України - є неконституційним.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26 грудня 2008 року чи будь-якими іншими нормативними актами зміни до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення не вносились, а тому після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року у зв’язку з визнанням неконституційними відповідних положень Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині зміни розміру допомоги на оздоровлення категорії осіб, до якої віднесено позивача, поновлено дію ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка встановлює допомогу на оздоровлення позивачеві у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, чинних на момент виплати цієї допомоги.

Таким чином, на момент здійснення виплати позивачеві допомоги на оздоровлення за 2010 рік, чинними були нормативно-правові акти які по-різному визначали розмір належної до виплати допомоги, а позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі (90 грн.) ніж передбачено ст. 48 Законом № 796, а відповідно право останнього порушено та підлягає захисту.

Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом № 796.

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у сумі 3462 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивача законом покладено на управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок допомоги на оздоровлення та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача вказаної допомоги у певній сумі.

управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації здійснює функції нарахування та виплати коштів, передбачених ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги на оздоровлення позивачу слід покласти на відповідача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу за 2010 рік у розмірі по 90 гривень, що підтверджується довідкою від 03.03.011 року.

Згідно вказаних положень та враховуючи ту обставину, що кошти на оздоровлення позивачу за 2010 рік були виплачені згідно наданої довідки відповідачем 28.09.2010 року, а позивач звернувся до суду 14.03.2011 року, позов підлягає задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд, Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп, від 22.05.08р. № 10-рп, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області у відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи за 2010 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у заниженому розмірі – протиправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.

В решті частині позову відмовити.

Відповідача звільнити від сплати судового збору (державного мита).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О. Л. Фролов