ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09                                                                                 Справа № 17/194

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Комсомольський кам‘яний кар‘єр», м. Свердловськ  Луганської області

про стягнення  35032,97 грн.

                                                                                                                Суддя   Фонова О.С.     

                                          

                                                     Представники:

від позивача –Ілляшенко М.О., довіреність № 008/01/09 від 09.01.2009;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 35032,97 грн., пені у сумі 6833,74 грн., інфляційних нарахувань у сумі 4989,39 грн., 3% річних у сумі 873,28 грн., згідно договору на технічне обслуговування та ремонт техніки №С105/07 від 01.07.2007.

Позивачем у судовому засіданні була надано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 35032,97 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 07.09.2009, 24.09.2009, 15.10.2009  не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду  не  віднесено встановлення  фактичного місцезнаходження учасників  судового  процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.   Тому   відповідні   процесуальні   документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

   в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Юромаш»(позивач у справі), як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсомольський кам’яний кар’єр»(відповідач у справі), як Замовником, було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт техніки № С105/07 від 01.07.2007 року (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується за плату надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки Відповідача, а саме екскаватора ZX330LC-3 та гідромолоту F35.

Під технічним обслуговуванням, зокрема, розуміється  проведенні інших видів ремонту, які не належать до гарантійних, а також регламентного обслуговування техніки (п. 1.5 Договору) та забезпечення оригінальними запасними частинами та мастильними матеріалами (п. 1.5 Договору).

Як встановлено у пункті 2.2 Договору,  роботи, визначені в п.1.5 та п. 1.6 Договору, належать до оплати Замовником за наступними тарифами:  вартість однієї години роботи сервісного механіка Виконавця становить 129 грн., а транспортний тариф вираховується з розрахунку 1,90 грн. за 1 км., але не більше 600 грн., якщо відстань в обидві сторони перевищує 300 км. При роботі у вихідні, святкові дні та з 20:00 до 08:00 вартість години роботи збільшується на 30 %.

Як встановлено у пункті 2.4 Договору, після проведення робіт механік   Виконавця заповнює «Звіт роботи механіка», де вказується вид робіт, фактично затрачений час та відстань в обидві сторони. Якщо при проведенні робіт використовувались матеріали зі складу виконавця, то вони вказуються у «Звіті роботи механіка»і підлягають до оплати Замовником. «Звіт роботи механіка»передається для затвердження уповноваженою особою Замовника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за виконані роботи, належні до оплати, як шляхом попередньої оплати так і в строк, не пізніше 5 календарних днів з моменту передачі рахунка Замовнику, на розрахунковий рахунок Виконавця за реквізитами, вказаними в даному Договорі.

Відповідно до  Додаткової угоди № 96 до Договору строк його дії було подовжено до 31.12.2008.

На виконання умов Договору позивачем були належним чином виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту техніки. Як зазначає позивач, зобов'язання з боку відповідача щодо своєчасної оплати не було виконано належним чином. Позивачу не було сплачено за наступними рахунками: № ЮМ-00397 від 02.07.08 р. на суму З 077,03 грн. (не сплачено 3 015,65 грн.); № ЮМ-01248 від 16.09.08 р. на суму 6 042,18 грн.;  № ЮМ-01249 від 16.09.08 р. на суму 5 149,80 грн.; № ЮМ-01554 від 20.10.08 р. на суму 9 739,19 грн.; №ЮМ-01628 від 27.10.08 р. на суму 11 086,15 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором становить 35032,97 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, прокурора та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов’язання,  що  виникає  між суб’єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб’єкт  (зобов’язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб’єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб’єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Вищевказаний Договір за своєю правовою природою є договором на надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов’язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов’язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач надав послуги по технічному обслуговуванню та ремонту техніки,  що підтверджується звітами роботи механіка (а.с.82-86), підписаними з боку обох сторін.

Позивачем були надіслані для підписання відповідачу  акти виконаних робіт, однак, вони відповідачем підписані не були.

Проте, суд не бере цей факт до уваги, оскільки належним доказом наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки може слугувати  звіти роботи механіка, які підписані також і з боку відповідача без зауважень.

У звітах роботи механіка відображені всі роботи, що виконувались та є посилання на номери рахунків-фактур, які позивач повинен виставити відповідачу.

Доказів надсилання чи вручення відповідачу рахунків-фактур, наданих позивачем до матеріалів справи, суду не надано, хоча представник позивача в судовому засіданні надавав пояснення з приводу їх надання відповідачу.

Однак, в матеріалах справи міститься  лист відповідача № 219 від 15.12.2008 за підписом першого керівника, скріплений печаткою підприємства, згідно якого відповідач направляє позивачу графік погашення кредиторської заборгованості між сторонами у справі,  а саме: 01.2009 –11700 грн., 02.2009 –11700 грн., 03.2009 –11632,97 грн.

Згідно цього графіка всього заборгованість складає  35032,97 грн., що кореспондує сумі заборгованості за Договором.

З факту визнання заборгованості відповідачем та проханням її погашення за наданим графіком вбачається отримання рахунків відповідачем та обізнаність про суму боргу, яка склалась за Договором станом на дату листа, тобто на 15.12.2008.

Крім того, факт отримання рахунків підтверджується також посиланням на них в податкових накладних,  які видані відповідачу позивачем після виконання робіт (а.с.108-112).

Таким чином, зобов’язання по перерахуванню позивачеві повної оплати за зазначені послуги у сумі 35032,97 грн. згідно Договору, в строк відповідачем повністю виконані  не були.

Станом на день подання позову сума заборгованості не змінилась та складає 35032,97 грн.

Однак, позивачем надано суду банківські  виписки по рахунку (а.с.113-115), згідно яких відповідач вже після подання позову до суду, сплатив 21.09.2009 –5000 грн.,   23.09.2009 –5000 грн. та 30.09.2009 –3000 грн., всього –13000 грн.

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість у сумі 22032,97 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача.

В частині  основного боргу у сумі 13000 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з відсутністю предмету спору, так як, відповідачем дана сума основного боргу погашена після звернення позивача до суду.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 22032,97 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 13000 грн. провадження у справі слід припинити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

Крім того, позивачем сплачено 315 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, однак, відповідно до Постанови КМУ 21.12.2005, в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду 13.08.2009 відповідно до календарного штемпелю на поштовому конверті, плата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складала 118 грн.  Таким чином, зайве сплачені 197 грн.  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Комсомольський кам‘яний кар‘єр», м. Свердловськ Луганської області, смт. Комсомольський,  вул. Станіславського, буд. 151,  ідентифікаційний код 01535111, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11а, ідентифікаційний код 32849408,  основний борг у сумі 22032,97 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 350,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86,61 грн. 00 коп.  видати наказ.

3.          В частині стягнення основного боргу у сумі 13000 грн. провадження у справі припинити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11а, ідентифікаційний код 32849408, зайве сплачені 197 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  20.10.2009.

     

Суддя                                                                                      О.С. Фонова