Справа № 2-1620/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2009 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді Болибок Є.А.
за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.В.
представника позивача Мизиненка Д.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року у сумі 121559,83 грн. У позовній заяві позивач вказав, що 10 серпня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/1932/74/74974 про видачу кредиту у розмірі 116320,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18,75 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 серпня 2021 року. У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за Договором за відповідачем станом на 02.11.2007 року числиться заборгованість за кредитним договором №014/1932/74/74974 у розмірі 114408,15 грн., яка складається з: суми кредиту у розмірі 110932,00 грн., суми прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 1994,51, суми поточної заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 1481,64 грн. Також станом на 02.11.2007 року розмір пені за Кредитним договором складає: нарахована за порушення строку повернення кредиту (з 15.04.2007 року по 02.11.2007 року) у розмірі 2811,74 грн., нарахована за порушення строку сплати відсотків за користування кредитом (з 15.09.2007 року по 14.10.2007 року) у розмірі 299,18 грн., штраф нарахований за порушення строку повернення кредиту (з 15.04.2007 року по 02.11.2007 року) у розмірі 4040,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 121559,83 грн.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2. позов визнав, але пояснив, що між ним та позивачем ще було укладено іпотечний договір, тому розраховував на те, що у разі настання обставин, які унеможливлять повернення кредиту, банк зверне стягнення саме на предмет іпотеки. Тому вважає, що банк повинен прийняти майнові права на предмет іпотеки в рахунок погашення боргового зобов’язання, яке виникло за кредитним договором №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1. пояснив, що о днією з умов кредитного договору був розділ 4 - "Кредитор зобов'язується" надати Позичальнику кредитні кошти за умов укладання договору іпотеки. На виконання даної вимоги між сторонами був нотаріально укладений іпотечний договір № 14\1932\74\74974\1 від 17 серпня 2006р. Згідно розділу 1 якого, "Предмет договору", у забезпечення вищевказаного кредитного договору Позичальник передає банкові майнові права на Предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру №80 загальною площею 55,37 м2, яка знаходиться у будинку НОМЕР_1, розташованому поАДРЕСА_1. Згідно п. 1.3. вартість предмета іпотеки становить 145402,00 грн., що значно перевищує суму наданого банком кредиту, яка становить 116320,00 грн. та суми первісного позову , яка становить 121559,83 грн. Нотаріусом накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, тобто ОСОБА_2. не має змоги продати предмет іпотеки та повернути кошти банкові. Згідно п. 3.4 та п. 3.4.1 даного іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться шляхом уступки майнових прав, які є предметом іпотеки. На виконання умов зазначеного договору іпотеки Бірюковим В.М. до банку направлявся лист від 17.04.2006 року з пропозицією укласти договір про передачу предмету іпотеки, але відповіді не надійшло, тобто він вважає, що банк погодився з пропозицією.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно кредитного договору №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року ОСОБА_2., був виданий кредит в сумі 116320,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18,75 % річних, строком повернення до 17.08.2021 року.
17.08.2006 року між сторонами було встановлено графік повернення коштів за кредитною угодою №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року.
Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалася сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки за весь час користуванням кредитом ОСОБА_2. постійно порушував графік повернення коштів, що підтверджується розрахунком суми внаслідок чого існує заборгованість, яка складається з суми кредиту у розмірі 110932,00 грн., суми прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 1994,51 грн., суми поточної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1481,64 грн., сума пені: нарахована за порушення строку повернення кредиту (з 15.04.2007 року по 02.11.2007 року) у розмірі 2811,74 грн., нарахована за порушення строку сплати відсотків за користування кредитом (з 15.09.2007 року по 14.10.2007 року) у розмірі 299,18 грн., штраф нарахований за порушення строку повернення кредиту (з 15.04.2007 року по 02.11.2007 року) у розмірі 4040,00 грн., всього 121559,83 грн.
Суд не бере до уваги посилання відповідача та його представника про те, що позивач повинен прийняти майнові права на предмет іпотеки в рахунок погашення боргового зобов’язання, яке виникло за кредитним договором №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року, оскільки відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Інших вимог, крім стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем заявлено не було, а відповідно ч.2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно ч.2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
На підставі ст.ст. 526, 527 ч.1, 530 ч.1, ст. 536, ч.1-2, 610, 625 ч.2, 1048, 1049 ч.1, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/1932/74/74974 від 17.08.2006 року у розмірі 121559,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1215,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Суддя Болибок Є.А.