У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 лютого 2009 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого Міщія О.Я.

суддів Ходоровського М. В., Ткача З.Є.

при секретарі Стечишин Л.С.

з участю сторін

представника відповідача ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Шумського районного суду від 25 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про стягнення грошей,-

В С Т А Н О В И Л А:

    У липні 2008 року з уточненими вимогами в грудні цього року ОСОБА_3 . пред’явив позов до ОСОБА_2 . про стягнення суми грошей яка була б еквівалентна сумі 16000 євро.

    Позивач зазначив, що 15 березня 2005 року домовився із відповідачем купити  за 20000 доларів США належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1  та передав при цьому відповідачу 16000 євро, що по курсу становило 20065 доларів США.

    17 грудня 2006 року коли відповідач ОСОБА_2 . в черговий раз просив зачекати з  укладенням договору купівлі-продажу квартири, на його прохання ОСОБА_2 . письмово підтвердив про отримання авансу 16000 євро, про що написав розписку.

    Посилаючись на те, що відповідач як від укладення договору так і від повернення грошей відмовився, позивач просив його вимоги задовольнити.

Рішенням  Шумського районного суду від 25 грудня 2008 року стягнуто із ОСОБА_2  в користь ОСОБА_3  158 320 грн., а також судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 . просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування судом обставин справи.

У суді апеляційної інстанції апелянт та його представник підтримали скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Позивач ОСОБА_3 . апеляційну скаргу не визнав, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що сторони по справі домовились між собою про укладення договору купівлі продажу квартири але договору не уклали, а отримані відповідачем від позивача кошти в сумі 16000 євро, як попередня оплата, позивачу не повернуто.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

    Судом встановлено, що ОСОБА_3 . та   ОСОБА_2 . домовились укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

    ОСОБА_3 . в рахунок виконання майбутнього договору сплатив відповідачу ОСОБА_2 . 16000 євро.

    Договору купівлі-продажу квартири сторони не уклали і гроші ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . не повернув.

    Дані обставини стверджуються розпискою від 17 грудня 2006 року (ас.6), згідно якої ОСОБА_2 . отримав від ОСОБА_3 . 16000 євро як аванс за квартиру, показами позивача, показами відповідача ОСОБА_2 ., який пояснив, що відчужити квартиру не може із-за знаходження її в іпотеці, згідний повернути позивачу 101000 грн, яка є еквівалентна 16000 євро станом на 17 грудня 2006 року.

    Згідно наявної в матеріалах справи інформації Національного банку України від 24 грудня 2008 року(ас37), станом на 25 грудня 2008 року курс гривні до євро становить 989,5 грн.  за 100 євро.

    Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку, що передана позивачем відповідачу в рахунок виконання майбутнього договору сума 16000 євро є авансом, який повертається в тому розмірі, в якому надавався.

    Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року №762/96 “Про грошову реформу в Україні” грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, стягненню, як правильно вирішив суд, підлягає сума в розмірі 16000 євро за курсом Національного банку України, що на день ухвалення рішення становила 158320 грн. (16000 євро*9895=158320 грн.)

    Доводи апелянта про вихід суду за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки із протоколу судового засідання вбачається, що вимога позивача полягала саме у стягненні суми еквівалентної 16000 євро.

    Твердження апелянта про те, що він отримав у позивача 16000 євро як аванс за оренду житла і домовленості між ними про укладення договору купівлі продажу квартири не було спростовуються його ж поясненнями в суді першої інстанції (ас.39). Крім цього колегія вважає, що вони й не мають правового значення для вирішення спору, оскільки аванс повертається незалежно від того, для чого він надавався.

    Інші доводи також не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

    Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального і процесуального права й підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.  

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області                     Ходоровський М. В.