Справа №22-ц-342/11 23.02.2011 23.02.2011 23.02.2011

Справа № 22ц-342/11 Головуючий у 1-й інстанції: Закревський В.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Вовненко Г.Ю.,

суддів: Буренкової К.О. та Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Шпонарською О.М.,

за участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення майнових збитків і моральної шкоди,

встановила:

У червні 2004 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначила, що в травні 2001 року відповідачка взяла в неї в борг 5880 доларів США та 2000 грн. При цьому, відповідачка отримала вказані гроші та надала розписку, в якій зобов'язалась повернути в жовтні 2001 року - 8820 доларів США та 3000 грн. Добровільно борг ОСОБА_2 не повертає, тому позивачка просила суд стягнути з неї 46 746 грн. боргу та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У квітні 2009 року ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди і з підстав, передбачених ст. 440-1 1963 року та 1167 ЦК 2004 року, просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 30000 грн. у рахунок її компенсації.

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася із уточненою позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 борг у сумі 69854 грн. як еквівалент 8820 доларів США, виходячи із курсу цієї іноземної валюти і гривни у 7, 92 грн. Крім цього позивачка зазначала, що за умовами вказаного договору ОСОБА_2 зобовязалась повернути їй 30 тонн соняшнику. Частково відповідачка розрахувалась з нею цією продукцією, але дві тонни цього зерна вартістю 4000 грн. не повернула.

Остаточно ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 69854 грн. боргу, 4000 грн. в рахунок вартості 2 тони соняшника та 30000 грн. моральної шкоди.

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення майнових збитків та моральної шкоди.

ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала тим, що вона за домовленістю із ОСОБА_4, яка мала місце в травні 2001 р., зобовязалася виростити соняшник на 100 га поля №3 належного їй фермерського господарства «Відродження» у с. Михайлівка

Добровеличківського району Кіровоградської області. ОСОБА_4 частково оплатила затрати на вирощування, надавши їй у травні 2001 року 5 880 доларів СІЛА , а для посіву 37 тонн пшениці по ціні 700 грн. за 1 тонну.

ОСОБА_2 також зазначала, що ОСОБА_4 у жовтні 2001 р. отримала вирощений нею (ОСОБА_2П.) 28 тонн соняшнику зі складу фермерського господарства на суму 24080 грн.; 40,5 тонн самовільно скошеного соняшнику на суму 51718 грн. і 22,7 тонн соняшника із - під комбайнів на суму 28988 грн.

Із врахуванням коштів та пшениці, внесених ОСОБА_4 для вирощування соняшнику, остання, як вважала ОСОБА_2, в порядку взаєморозрахунків заборгувала їй 55594 грн.

Крім цього, ОСОБА_2 посилалася на те, що нею витрачено 18350 грн. на оплату орендної плати власникам земельних паїв та на охорону поля. Вона також вказувала, що діями ОСОБА_4 їй спричинена моральна шкода, компенсацію якої вона оцінила у 1700 грн.

В листопаді 2010 р. ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 боргу за отриманий соняшник і просила стягнути з останньої 99252 грн. у рахунок вартості 38 тонн соняшника.

Остаточно ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_4 99252 грн. боргу за отриманий соняшник, 18350 грн. витрат на оплату оренди власникам земельних часток (паїв), охорону поля та 1700 грн. моральної шкоди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за договором позики від 10 жовтня 2001 року 48568 грн.60 коп. боргу, 4000 грн. у рахунок вартості недоотриманих двох тони насіння соняшнику, а також 5000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, посилаючись на те, що викладені у ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи, а наявним у ній доказам дана неналежна оцінка.

Перевіривши законність та обгрунтованість висновків суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із змісту розписки ОСОБА_2 від 10 жовтня 2001 р. (т.1, а.с. 4, 195а) остання зайняла у ОСОБА_4 у травні 2001 р. для обробітку землі, висіву насіння соняшнику 5880 доларів США та 2000 грн. і зобов'язалася провести розрахунок після збору врожаю у жовтні 2001 р., повернувши 8820 доларів США та 3000 грн.

Частиною другою цієї ж розписки визначено, що за поставлене ОСОБА_4 відповідачці насіння пшениці (красуня одеська) в кількості 37 тонн остання зобов'язалася поставити 30 тонн соняшника в жовтні 2001 р.

Із пояснень ОСОБА_4 і ОСОБА_6 (т.1 а.с. 197, 198), зустрічної позовної заяви останньої вбачається, що сторони домовилися про вирощування соняшнику на 100 га землі і про взаєморозрахунки після збору врожаю.

Наведене свідчить, що спірні правовідносини між сторонами виникли із виконання зобов'язань за договором сумісної діяльності, умовами якого вони визначили вклад кожного і розподіл прибутку після збору врожаю.

Із розписки ОСОБА_4 від 13 жовтня 2001 р. (т. 1 а.с. 67) видно, що на виконання умов цього договору вона отримала від ОСОБА_2 28 тонн соняшника, а залишок соняшнику, який повинна повернути остання, склав дві тонни.

Доказів на підтвердження виконання інших умов даного договору про сумісну діяльність ОСОБА_2 не надала.

Встановивши порушення зобов'язання з боку ОСОБА_2, суд частково задовольнив первісний позов ОСОБА_4, стягнувши на її користь з ОСОБА_2 фактично отримані останньою згідно розписки від 10 жовтня 2000 грн. 5880 доларів США, що на час розгляду справи за співвідношенням курсу долара до гривни, встановленого Національним Банком України, становило 46569 грн. та 4000 грн. у рахунок вартості неповернутих двох тонн соняшнику. Розцінивши зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_4 8820 доларів США та 3000 грн. як відсотки за користування позиченими грошима, суд відмовив останній у задоволенні цих вимог.

Доводи ОСОБА_2 стосовно відсутності у неї невиконаних зобов'язань за договором спільної діяльності перед ОСОБА_4 безпідставні, оскільки допустимих доказів, як це передбачено ст. 59 ЦПК, на їх підтвердження не надала.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 не оскаржувала.

Враховуючи наведені обставини та положення ч.1 ст. 303 ЦПК, колегія вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову ОСОБА_4 не підлягає скасуванню. При цьому колегія зазначає, що хоча суд при вирішенні спору в цій частині і помилково керувався положеннями статей 170, 374 ЦК 1963 р. та статей 1046, 1049 ЦК 2004 р., але це не вплинуло на правильність його висновку про порушення ОСОБА_2 договірних зобов'язань та стягнення з неї заборгованості на користь ОСОБА_4

Разом з тим оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову щодо стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню із наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, суд посилався на ст. 1167 ЦК та виходив з доведеності факту неправомірної бездіяльності ОСОБА_2 щодо виконання зобов'язань за договором позики.

Проте такий висновок є безпідставним, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу неналежного виконання договірних зобов'язань, а тому положення ст. 1167 ЦК на ці правовідносини не розповсюджується, оскільки ними врегульовано позадоговірні правовідносини. Зміст розписки від 10 жовтня 2001 р. теж не містить обов'язку щодо стягнення моральної шкоди в разі порушення умов договору по спільну діяльність сторін.

Стягуючи на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 моральну шкоду, суд не звернув належної уваги на характер спірних правовідносин та положення ст. 1167 ЦК, що призвело до безпідставного задоволення первісного позову в цій частині.

Тому відповідно до частин 3, 4 ст. 309 ЦПК рішення в цій частині слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення моральної відмовити.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наполягаючи на задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що внаслідок взаєморозрахунків з ОСОБА_4, пов'язаних із виконанням договору про спільну діяльність, остання заборгувала їй вартість 38 тонн соняшника, яка становить 99252 грн. із розрахунку 2611,9 грн. за 1 тонну, та 18350 грн. майнових збитків, які складаються із витрат на оплату земельних часток (паїв) та охорону поля, на якому вона вирощувала соняшник.

Між тим зміст розписки від 10 жовтня 2001 р. не містить обов'язків ОСОБА_4 щодо відшкодування зазначених майнових збитків. Крім цього, наявна у справі копія договору №ЗП від 2 вересня 2001 р., копія акту приймання-передачі об'єкту під охорону та копія акту приймання виконаних робіт від 13 жовтня 2001 р. свідчать про те, що договір на охорону, в тому числі і поля у 100 га, укладався між селянським фермерським господарством «Відродження» та приватним підприємством «Козацька охорона».

Що стосується вимог ОСОБА_2 про стягнення вартості 38 тонн соняшнику, то вона теж не надала належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 заволоділа вказаною кількістю зерна.

Встановивши наведені обставини, суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні вимог за зустрічним позовом за їх недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

А тому відсутні підстави для скасування рішення в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

Із врахуванням вимог ст. 88 ЦПК рішення в частині розподілу судового збору слід змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 775 грн. до 525 (п'ятсот двадцяти п'яти) гривень, а витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь бюджету з 157 грн. до 120 (сто двадцяти) гривен.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.306, 308,309,316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2010 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з 775 грн. до 525 (п'ятсот двадцяти п'яти) грн., а в частині витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь бюджету з 157 грн. до 120 (сто двадцяти) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом 20 днів може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції.

/

Головуючий: Судді: