Справа № 2-1393/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2009 року Ковельський міськрайонний суд
Волинської області
в складі : головуючого – судді Наваляного А.Д.
з участю секретаря Федорук Г.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про повернення банківського вкладу, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ "Український промисловий банк" про повернення сум строкового банківського вкладу, відповідно до договору банківського вкладу № 1007/0305378000649001 від 29.12.2008 року, за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошову суму вкладу у розмірі 75000 гривень строком на 91 день на депозитний рахунок № 0305378000649001 та взяв на себе зобов’язання виплатити суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному даним договором. По закінченню терміну дії вищевказаного договору позивач звернувся у Волинську філію ТзОВ "Укрпромбанк" із заявою про повернення сум вкладу, однак листом від 03.04.2009 року йому відмовлено, посилаючись на те, що постановою Правління НБУ від 21.01.2009 року в Банку працює тимчасова адміністрація та тимчасово введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вважає, що відмова відповідача у видачі вкладу є незаконною, так як його право на одержання коштів з рахунку передбачене договором, а посилання відповідача на постанову Правління НБУ є безпідставним. Прохає стягнути з відповідача в його користь кошти, внесені на депозитний рахунок в сумі 75000 гривень, відповідно до укладеного договору від 29.12.2008 року та судові витрати.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав, викладених у заяві, прохає його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоч завчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 29.12.2008 року між позивачем та ТзОВ "Український промисловий банк" в особі начальника відділення № 7 Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" укладено договір № 1007/0305378000649001 строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 75000 гривень строком на 91 день з нарахуванням 23,9 відсотків річних за користування депозитними коштами.
Відповідно до умов договору (п.2.1.5) банк зобов’язувався повернути повністю вклад у "Дату повернення", зазначену у п.1.1. даного договору – 29.03.2009 року, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника.
Строк дії договору строкового банківського вкладу закінчився 29 березня 2009 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 47 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
Відповідно до ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів у зв’язку з закінченням терміну дії договору, однак в задоволенні заяви йому відмовлено з посиланням на постанову НБУ від 21.01.2009 року, згідно якою на задоволення вимог кредиторів введений тимчасовий мораторій.
Посилання відповідача на введення тимчасовим адміністратором мораторію на виконання вимог кредиторів судом не може бути взято до уваги оскільки, відповідно до ст.2 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Стаття 85 даного Закону визначає, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію забороняється: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, мораторій не розповсюджується на вимоги вкладника на повернення своїх депозитних коштів, а стосується стягнень на підставі виконавчих документів, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з платіжних документів позивачем при подачі позовної заяви до суду сплачено 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 750 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст.321, ч.1 ст.1058, ч.2 ст.1060 ЦК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 75000 (сімдесят п’ять тисяч) гривень внесених як строковий банківський вклад (депозит) на вкладний рахунок № 0305378000649001, відповідно до договору № 1007/0305378000649001 від 29.12.2008 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30 (тридцять) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь держави судові витрати в розмірі 750 (сімсот п’ятдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: А.Д. Наваляний