Справа № 2а-5175/09/0308
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Бовчалюк З.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про перерахування та виплату недоплаченої грошової допомоги на дитину,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про перерахування та виплату недоплаченої грошової допомоги на дитину.
Покликається на те, що є матір’ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Здійснюючи догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має право на допомогу по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Однак в порушення вищенаведених норм Закону відповідач виплачує допомогу не в повному розмірі.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради недоплачену щомісячну допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення нею трирічного віку в сумі 2943, 20 гривень та зобов’язати відповідача з 01.01.2008 року до досягнення дітьми трьохрічного віку сплачувати кошти згідно діючого законодавства
Позивач та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, вказує, що позивачу у 2007 - 2008 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років виплачувалась у розмірі встановленому ч.2 ст. 56 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п. 25 Закону України “ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Оскільки зміни до вищезгаданих Законів щодо виплати оспорюваної допомоги не вносились, вважає, що така допомога позивачу проводилась в межах коштів, визначених бюджетом. Разом з тим, вважає, що позивачем пропущені строки звернення до суду з даним позовом, тому просить відмовити у його задоволенні з врахуванням положень ст. 100 КАС України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики позивач перебуває на обліку в департаменті соціальної політики як одержувач державної допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, п.3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» вказаного закону та ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленому Законом. Розмір державної допомоги сім»ям з дітьми, визначається Верховною Радою України в Законі України «Про державний бюджет» на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 50 відсоткам прожиткового мінімуму.
Розмір зазначеної допомоги було змінено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Зокрема, ст. 56 Закону встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд вважає виплату допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку в розмірі 90 гривень неправомірною з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховного Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і положення ст.. 56, згідно якої було встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році.
Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи наведене, вищезазначена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, здійснена відповідачем у розмірі, передбаченому Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” є такою, що порушує норми спеціального закону.
Отже, враховуючи положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, п.3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» вказаного закону та ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір допомоги по догляду за дитиною повинна виплачуватись в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з врахуванням 50 відсотків, як це передбачено для незастрахованих осіб.
Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня – 470 гривень.
Крім того, суд критично оцінює і не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що у видатковій частині Державного бюджету України на 2007 рік передбачені кошти на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише в розмірах, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки така обставина порушує норми спеціального Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Оскільки положення Закону України “Про державну допомогу сім»ям з дітьми”, які передбачають виплату щомісячної допомоги є чинними, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Разом з тим, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом є безпідставними.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що по адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності дій щодо виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною.
У зв'язку з наведеним, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку оціальної допомоги позивачеві в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років необхідно визнати протиправними. З метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача з 9 липня 2007 року провести такі нарахування та виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку по 31 грудня 2007 року.
Суд вважає, що покликання представника відповідача на строки позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки спори щодо стягнення соціальної допомоги не обмежуються будь-яким строком.
Позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплачувати допомогу по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку за 2008 рік задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Законом України від 28.12.2007 року “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” частина перша статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” викладена в новій редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньо сукупним доходом сім’ї в розрахунку на особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Одночасно відповідно до нової редакції пункту 3 розділу “Прикінцеві положення” згаданого Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячними сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до Закону України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми” не визнані неконституційними.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 102, 159, 163, 167 КАС України, на підставі ст. 3, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області протиправними щодо не нарахування та не виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов’язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі статті 15 та пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду З.А.Бовчалюк