Справа №2-517/10 23.11.2010 23112010 23.11.2010

Провадження №22ц-8507/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 листопада 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія судців судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Довжук Т.С.,

із секретарем судового засідання Меріковою Д.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року, ухваленого в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дружба" Первомайського району про стягнення неповернутої позики і зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дружба" Первомайського району до ОСОБА_3 про стягнення збитків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

установила:

9 грудня 2010 року ОСОБА_3 пред'явила зазначений первісний позов, який обґрунтовував наступним.

20 листопада 2008 року за усним договором вона надала у позику товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дружба" 26 400 гривень, під зобов'язання останнього повернути їх за першою ж вимогою.

18 листопада 2010 року вона таку вимогу заявила, проте грошей від товариства не отримала.

Посилаючись на виписані обставини та на відмову товариства повернути позичені гроші в майбутньому, просила стягнути суму неповернутої позики і понесені нею судові витрати.

Товариство позов не визнало, пояснивши, що грошей від ОСОБА_3 в позику не брало, а тому і не повинно їх повертати.

29 березня 2010 року воно пред'явило до ОСОБА_3 зустрічний позов про стягнення збитків.

Позов обґрунтовувало тим, що 28 жовтня 2008 року видало ОСОБА_3 під звіт 26 045 гривень, які та витратила на свій розсуд, завдавши товариству у такий спосіб збитків.

Посилаючись на виписане і відмову ОСОБА_3 покрити збитки, просило стягнути на їх відшкодування отриману грошову суму, а також понесені товариством судові витрати.

Рішенням місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року у первісному позові відмовлено за його недоведеністю, а зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове - про задоволення первісного позову і про відмову у задоволенні зустрічного.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а саме, ігнорування судом наданих стороною позивача доказів та положень чинного законодавства, якими слід керуватися при врегулюванні спірних відносини.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції у частині вирішення зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у зустрічному позові за його безпідставністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Так, задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи у первісному, суд 1 інстанції виходив з того, що перший доведено належними і допустимими засобами доказування, в той час як другий - таких доказів немає.

Колегія суддів судової палати погоджується з висновками суду щодо процесуальної долі первісного позову, в той же час, висновки щодо результату розгляду зустрічного - вважає помилковими і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

За статтями 59, 60, 213 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно- процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Оскаржене рішення місцевого суду в частині вирішення первісного позову ухвалено у повній відповідності з виписаним, в той час, як при вирішенні зустрічного позову - суд повністю проігнорував зазначене.

Так, договір позики, наявність якого між сторонами констатує позивач, відповідно до статей 205-208, 218 ЦК України потребує письмової форми. Недотримання названої форми не тягне за собою його недійсності, проте, сторони по ньому можуть доводити або заперечувати факт його вчинення лише письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В матеріалах справи відсутні допустимі і належні докази тому, що між сторонами існували договірні правовідносини за змістом яких товариство взяло в позику у ОСОБА_3 26 400 гривень, зобов'язавшись повернути їх за першою ж вимогою позикодавця.

Надана позивачем квитанція від 20.ХІ. 2008 року (а.с. - 7) не є таким доказом, оскільки спростовується висновком експерта (а.с. - 109), згідно якого - указана сума, дійсно, поступала від ОСОБА_3 в касу товариства, проте за іншою квитанцією і без визначення правової природи передачі грошей.

За такого, а також враховуючи неодноразове внесення ОСОБА_3 в касу товариства грошей і отримання з каси грошових сум, за рішенням органу, який очолював її чоловік, - вважати, що гроші були передані саме в позику - підстав немає, а тому у вимозі про повернення товариством грошей ОСОБА_3 слід відмовити.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав і для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до вирішення зустрічного позову, то суд допустився помилки.

Дійсно, ОСОБА_3 отримала з каси товариства під звіт 26 045 гривень, які за наявних у справі, належних та допустимих доказів витратила в інтересах товариства, а саме, для виготовлення та оформлення правоустановчих документів щодо орендованих земельних ділянок.

Її звіти про такі трати були схвалені товариством і прийняті без будь-яких застережень бухгалтерією.

Вже сама по собі, виписана останньою обставина, а також заявлення зустрічної вимоги тільки після заявлення первісного позову, до того ж, ще й за межами позовної давності, свідчить про правомірність трат ОСОБА_3

За таких обставин, вимоги товариства, як недоведені - не могли бути задоволені.

Оскільки місцевий суд був іншої думки і задовольнив зустрічний позов, то в цій частині його слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у зустрічному позові відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені судові витрати необхідно віднести на їх рахунок, -.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,- ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2010 року в частині вирішення зустрічного позову та розподілі за ним судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дружба" у зустрічному позові до ОСОБА_3 про стягнення збитків за його недоведеністю.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: