Справа № 2-707/2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого – судді Карпенка О.Л.
при секретарі - Пономаренко Р.В.
за участю – позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
прокурора Шило О.В.,
відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка звернулася з позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного між нею і відповідачами 29 червня 1999 року. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в присутності свідків вона придбала у відповідачів за 1250 грн. вказаний будинок про що було складено розписку. Сплативши обумовлену суму грошей, вона вселилася у будинок, провела необхідний ремонт та сплатила існуючий борг за спожиту електроенергію. Нотаріальне посвідчення договору мало відбутися після обміну відповідачами паспортів. Згодом відповідачі почали ухилятися від нотаріального посвідчення договору.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 травня 2005 року по вказаній справі скасовано за нововиявленими обставинами.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги повністю і надала додаткові пояснення про те, що вона придбала у відповідачів будинок сплативши за нього обумовлену ціну. Під час укладення договору були присутні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6. При цьому вона не знає місце перебування свідка ОСОБА_6., а тому він не може підтвердити в суді факт укладення між нею і відповідачами договору. На підтвердження укладення договору відповідачка ОСОБА_4 склала розписку, але в теперішній час вона не може надати її суду так, як ця розписка опинилася у відповідачів, які вигнали її із спірного будинку. Вона також заперечила можливість призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи наданої нею копії розписки від 29 червня 1999 року.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення про те, що сторони уклали договір купівлі-продажу будинку, який розташований в АДРЕСА_1. Цей будинок відповідачі успадкували після смерті батька відповідача ОСОБА_3. Однак відповідачі не оформили належним чином документи на спадкове майно а лише обіцяли це зробити в майбутньому. Крім того відповідачі повідомили позивачці, що на той час вони переоформлювали свої паспорта. Саме через це договір не був нотаріально посвідчений. В подальшому позивачка зверталася до відповідачів, але вони відмовили їй у нотаріальному посвідчені договру.
Прокурор Шило О.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивачки.
Відповідач ОСОБА_3. в судовому засіданні позов не визнав і надав пояснення про те, що будинок в АДРЕСА_1, належав на прав власності його батьку ОСОБА_3 який помер 20 лютого 1990 року. Після смерті батька спадкоємцями являвся він і дві його сестри, але спадщину жоден з них не приймав тому, документи на будинок не були оформлені належним чином. Продавати батьківський будинок наміру він не мав, а тому погодився надати позивачці будинок для тимчасового проживання так, як на той час він мав інше житло і в цьому будинку не проживав. За проживання в будинку по вул. Пушкіна, 2, позивачка сплатила йому 1250 грн. про що він з дружиною склав розписку. Представлена позивачкою копія розписки не відповідає тій розписці, яку він підписав, зроблений від його імені підпис в розписці йому не належить. З метою набуття права власності на будинок він звернувся до суду і рішенням Новоукраїнського районного суду від 21 січня 2009 року за ним визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 На підставі цього рішення суду він разом з дружиною поставили вимогу перед позивачкою звільнити зайнятий нею будинок, а самі вселилися в нього. Частина речей позивачки до цього часу зберігається у нього в будинку в окремій кімнаті, він не заперечує проти того, щоб позивачка забрала свої речі.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала і надала пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_3. Крім того відповідачка доповнила, що розписку про продаж будинку позивачці вона не складала, а текст розписки та підпис у ній, на яку посилається позивачка, виконано не її рукою.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання про те, що точної дати вона не пам?ятає, але на запрошення позивачки по справі вона була присутня в будинку відповідачів під час того, як позивачка передала їм 1250 грн. за будинок а відповідачі склали про це розписку. При цьому була присутня ще одна особа, але хто саме вона не знає. Підпис у копії розписки, яку їй надано для огляду в судовому засіданні, виконано нею. Як вона зрозуміла то, відповідачі продали будинок позивачці.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідачів по справі, думку прокурора, показання свідка ОСОБА_5 суд встановив наступні обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.
Згідно договору купівлі-продажу будинку від 26 квітня 1986 року (а.с. 23) ОСОБА_3 набув право власності на будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1
20 лютого 1990 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть (а.с. 36).
Відповідно до чинної на час виникнення спірних правовідносин ст. 4 ч. 1 Закону України «Про власність» право володіти, користуватися і розпоряджатися на власний розсуд майном належить власнику.
Статтею 225 ЦК УРСР (ред. 1963 р.) передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише у тих випадках, коли згідно з ст. 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Як вбачається з довідки Кіровоградського обласного державного нотаріального архіву від 12 квітня 2005 року (а.с. 45), після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернулася його дочка ОСОБА_7 і їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкове майно складається з грошового вкладу.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 21 січня 2009 року (а.с. 68, 69) за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1
Таким чином, до визнання за ОСОБА_3. права власності на спірний будинок, він не мав права розпоряджатися ним, укладати будь-які договори, об?єктом якого був цей будинок, в тому числі продавати чи брати кошти за його майбутній продаж.
Відповідачка ОСОБА_4 не являється і не являлася власником або співвласником спірного будинку, а тому повноважень на його продаж також не мала.
Станом на 29 червня 1999 року позивачка знала про ці обставини так, як з її пояснень в судовому засіданні вбачається, що відповідачі повідомили їй про відсутність у них документів та зобов?язалися їх виготовити у майбутньому.
Однак, не зважаючи на ці обставини, 29 червня 1999 року сторони досягли згоди про купівлю-продаж будинку.
Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації.
Сторони по справі не дотрималися вимог ст. 227 ЦК УРСР.
Статтею 47 ч. 2 ЦК УРСР передбачено, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Схожою за змістом є норма ч. 2 ст. 220 ЦК України.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачка послалася на фотокопію розписки від 29 червня 1999 року згідно якої ОСОБА_3. і ОСОБА_4, в присутності свідків ОСОБА_5. і ОСОБА_6., продали хату ОСОБА_1 і отримали від неї гроші 1250 грн. Надалі ні до хати, ні до ОСОБА_1 претензій вони не мають.
Заперечення відповідачів на позов в частині фальшивості копії розписки суд відхиляє так, як згідно пояснень самих відповідачів розписку про отримання коштів у сумі 1250 грн. вони складали в присутності свідків. Згідно показань свідка ОСОБА_5 у її присутності відповідачі склали розписку про продаж будинку та отримання коштів. Оглянувши наявну в матеріалах справи копію розписки, свідок посвідчила, що підпис у тексті розписки належить їй. Від призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи сторони відмовилися.
Однак, суд може визнати угоду, яка потребує нотаріального оформлення, дійсною, якщо вона відповідає іншим вимогам закону.
Так позивачем по справі являється ОСОБА_1 але згідно копії представленої розписки (а.с. 4) хату придбала ОСОБА_1
Згідно ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Для договорів купівлі-продажу істотними, серед інших, є умови про предмет та об?єкт договору. Хата, будинок або домоволодіння є індивідуально визначеним об?єктом, проте з копії розписки від 29 червня 1999 року (а.с. 4) вбачається, що сторони не досягли згоди стосовно того, що саме являється об?єктом договору, не зазначили його місце знаходження.
Крім того, згідно ст. 44 ч. 2 ЦК УРСР, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Як вбачається з копії розписки від 29 червня 1999 року (а.с. 4) вона не була підписана покупцем – ОСОБА_1, натомість на ній є підпис позивачки ОСОБА_1 який зроблено безпосередньо на копії розписки чорнилом синього кольору.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач не довела ті обставини, якими вона обгрунтовує свої позовні вимоги, а тому в задоволені позову належить відмовити.
Керуючись ст. 44 ч.2, ст. 47 ч. 2, 153, ст.ст. 225, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 1, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 29 червня 1999 року у зв?язку з його необгрунтованністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий : О. Л. Карпенко