АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/3774/15-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В. Номер провадження 22-ц/791/26/17 Доповідач: Пузанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПузанової Л.В.,

суддів:Ігнатенко П.Я.,

Склярської І.В.,

секретарЧертков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 15 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 23 липня 2007 сторони уклали договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 33860 доларів США зі строком повернення до 23 липня 2037 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у порядку та розмірі, визначених кредитним договором.

Посилаючись на порушення відповідачкою умов договору щодо повернення кредитних коштів та щодо сплати процентів за користування ними, позивач, збільшивши в процесі розгляду справи розмір позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитними зобов'язаннями станом на 23 листопада 2015 року в сумі 32132,57 доларів США, що еквівалентно 770686,03 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 24996,79 доларів США, що еквівалентно 599537,41 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4319,1 доларів США, що еквівалентно 103591,78 грн., заборгованості зі сплати комісії у розмірі 531,04 доларів США, що еквівалентно 12736,77 грн., пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в розмірі 745,59 доларів США, що еквівалентно 17882,66 грн., штрафу (фіксована частина) - 10,42 доларів США, що еквівалентно 250 грн. та штрафу (процентна складова) - 1529,63 доларів США, що еквівалентно 36687,41 грн.

Рішенням суду від 15 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 23.07.2007 року в сумі 29846,93 доларів США та 20000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3654грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог банку відмовити, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі без застосування до спірних правовідносин позовної давності, не відповідають обставинам справи та суперечать нормам законодавства України, що регулює спірні правовідносини. Крім того, вважає, що рішення постановлено без врахування положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що регулює правовідносини у сфері здійснення валютних операцій.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» її доводи не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 липня 2007 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 надано кредит в сумі 33860 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 23.07.2037 року та із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% річних.

При цьому ОСОБА_5 зобов'язалася щомісячно частково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами шляхом сплати платежів у сумі 284,41 доларів США у період з 21 по 28 число кожного місяця.

Договором передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон,юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по ставці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки (п.2.3.1 договору).

Рішенням від 23 вересня 2008 року позивач із 29 жовтня 2008 року збільшив розмір процентної ставки за укладеним із ОСОБА_5 кредитним договором до 13,20% на рік, про що остання була письмово повідомлена із роз'ясненням про те, що у випадку, якщо вона не згідна із вказаними змінами, їй необхідно письмово повідомити банк про свою незгоду та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі /а.с. 207/.

ОСОБА_5 виконувала умови кредитного договору та сплачувала проценти за користування кредитними коштами у збільшеному з 29.10.2008 року розмірі, а починаючи з червня 2014 року повертала кредит та сплачувала проценти і комісію не в повному об'ємі, що за станом на березень 2015 року призвело до утворення простроченої заборгованості: за тілом кредиту в сумі 36,02 доларів США та зі сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 1784,84 доларів США.

За станом на 23 листопада 2015 року розмір простроченої заборгованості за процентами зріс до 4017,07 доларів США.

Зазначені обставини відповідачкою, яка визнала факт допущених нею порушень умов кредитного договору щодо щомісячного повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами та передбаченої угодою комісії, не спростовані.

Пунктом 7.1 укладеного сторонами кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником встановлених договором термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, він (позичальник) зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів сплати на 120 календарних днів.

Враховуючи викладене та те, що на час звернення позивача до суду (березень 2015 року) термін порушення ОСОБА_5 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії перевищив 120 днів (складає біля 9 місяців), суд, на думку колегії суддів, дійшов до правильного висновку про те, що позивач як кредитодавець відповідно до умов кредитного договору та ч.2 ст.1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_5 як позичальника, що прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів та обґрунтовано стягнув з неї на користь банку належні йому грошові кошти.

Висновки суду у наведеній частині відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права. що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду по суті спору не спростовують і як такі, що не ґрунтуються на законі та доказах, підлягають відхиленню.

Так, посилання заявника на те, що суд неповно дослідив обставини щодо розміру наявної у неї перед позивачем кредитної заборгованості та необґрунтовано відмовив у призначенні судової економічної експертизи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.12.2016 року клопотання ОСОБА_5 про призначення зазначеної експертизи задоволено, однак судова експертиза не проведена через несплату нею вартості експертизи.

ОСОБА_5 не надала судам, в тому числі суду апеляційної інстанції, платіжних документів чи інших доказів, які б спростовували зроблені позивачем розрахунки, в той час як надані банком докази підтверджують обґрунтованість заявлених ним вимог, в тому числі і щодо розміру кредитної заборгованості.

Що ж стосується застосування позовної давності до спірних правовідносин відповідно до заяви відповідачки, то колегія суддів вважає, що суд правомірно визнав як загальну, так і спеціальну позовну давність такою, що не спливла, оскільки із наданих позивачем, в тому числі під час розгляду справи в апеляційному порядку, виписок по спірному кредитному договору вбачається, що, якщо ОСОБА_5 і допускала впродовж дії кредитного договору прострочення щомісячних виплат, то ці прострочення стосувалися виплати процентів за користування кредитними коштами, які погашалися у найкоротші терміни. Перше прострочення виплат за тілом кредиту ОСОБА_5 допустила 10.03.2014 року. Починаючи з цієї дати банк нарахував і прострочену заборгованість зі сплати відсотків за користування грошовими коштами /а.с. 224-239/.

Отже, звернувшись до суду з позовом в березні 2015 року, банк дотримався вимог цивільного законодавства щодо позовної давності, в тому числі в частині вимог про стягнення неустойки, початком нарахування якої є 28.11.2014 року.

Вимога позивача щодо стягнення неустойки полягає у стягненні пені за період з 28.11.2014р. по 23.11.2015р. в сумі еквівалентній 745,59 доларів США, штрафу (фіксована частина) в сумі еквівалентній 10,42 доларів США та штрафу (процентна складова) в сумі, еквівалентній 1529,63 доларів США.

Зазначена вимога ґрунтується на умовах договору, викладених у пунктах 4.1 та 5.4, згідно з якими при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору (повернення кредиту, сплата відсотків та винагороди), банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, коли кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш, ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений був звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Зважаючи на те, що законом не заборонено забезпечувати зобов'язання штрафом та пенею одночасно і враховуючи положення цивільного законодавства щодо свободи договору (ст. 627 ЦК України), який є обов'язковим для виконання сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допустивши неналежне та несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідачка за умовами кредитного договору зобов'язана сплатити на користь позивача пеню та штраф, розмір яких підлягає визначенню в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (ухвалення судом рішення), оскільки кредит видавався в іноземній валюті.

Отже, за станом на 15.12.2016р. гривневий еквівалент витребуваної позивачем неустойки становить 54426,63 грн. (745,59 доларів США + 1529,63 доларів США х 23,8116 + 250 грн.).

Застосувавши ст. 551 ЦК України, суд зменшив цей розмір до 20000 грн. і зважаючи на те, що позивач з висновками суду в цій частині погодився, колегія суддів, не переглядаючи рішення у наведеній частині, не вбачає підстав для зменшення визначеної судом до стягнення суми неустойки.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про відсутність як у ПАТ «КБ «Приватбанк», так і у ОСОБА_5 індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, що виключає використання долара США як засобу платежу за кредитним договором, то вони, на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду у спірних правовідносинах, т.я. виходять за межі підстав та предмета заявленого позивачем позову.

Встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину зобов'язує сторони виконувати визначені ним зобов'язання, якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Висновки суду щодо стягнення заборгованості за кредитом та зі сплати процентів за користування кредитними коштами у валюті кредиту, якою є долар США, відповідають умовам укладеного сторонами договору, положенням норм Цивільного кодексу України щодо кредитного договору, валюти виконання грошових зобов'язань (ст.ст. 524, 533, 1054), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст.ст. 2, 47-49), Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», Положенню про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483.

Наявність у позивача банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями підтверджена наданими ним доказами, а Національний банк України відповідно до наведених вище нормативних актів не вимагає від позичальників уповноважених банків (банків, яким видана банківська ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями) наявності індивідуальної ліцензії на здійснення ними розрахунків (платежів) з банком щодо повернення кредитних коштів, відсотків та комісії за користування кредитними коштами /а.с. 14-16, 85-88/.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: П.Я. Ігнатенко

І.В. Склярська