ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3680/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного акціонерного товариства «Агропромислове об'єднання «Красний чабан»

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У липні 2011р. приватне акціонерне товариство «Агропромислове об'єднання «Красний Чабан» (надалі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011р. №000092310, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 31200,16 грн., у тому числі 24962,53 грн. - за основним платежем та 6240,63 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення посилаючись на те, що воно складене на підставі протиправних висновків акту планової перевірки від 18.05.2011р. № 04/2310/30924179. На думку позивача спірними є висновки відповідача щодо виключення із складу податкового кредиту спеціальної декларації податку на додану вартість в сумі 17760,0 грн., сплаченого постачальникам у зв'язку із придбанням автомобілів марки ЗАЗ- «Таврія» 110558-42 та марки «Богдан» 23101, оскільки ці автомобілі не є легковими автомобілями, як стверджує ДПІ, а є вантажними фургонами та використовуються у господарській діяльності позивача для перевезення вантажів. Не погоджується також позивач із висновком ДПІ про необхідність зменшення податкового кредиту жовтня 2009 року на суму 5589,2 грн., які раніше були включені до податкового кредиту по факту придбання позивачем насіння соняшника та проса, у зв'язку із частковим списанням внаслідок засухи витрат на вирощування вказаних зернових культур врожаю 2010 року, а саме - 8850 грн. (без ПДВ) просо та 19096 грн. - соняшник. Позивач зазначає, що ці товари були використані як насіннєвий матеріал для закладки врожаю соняшника та проса, а діяльність з вирощування сільськогосподарських культур є основною для позивача, і тому придбання насіння пов'язане з його господарською діяльністю. Позивач вважає, що норми податкового законодавства не зобов'язують його коригувати показники податкового кредиту, сформованого у зв'язку із придбанням насіннєвого матеріалу, у випадку знищення посівів внаслідок погодних умов.

Згідно письмових заперечень на позовну заяву та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, відповідач проти позову заперечує і просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, стверджуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення сформоване у зв'язку із включенням до складу податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ сум податку від продажу покупних тварин та виключенням із складу податкового кредиту скорочено декларації з ПДВ сум податку, сплачених при придбанні легкових автомобілів «Таврія» та «Богдан», а також податку, сплаченого при придбані насіння проса та соняшника, яке не було використане позивачем для отримання доходів в межах його оподатковуваних операцій. Відповідач зазначає, що під час перевірки позивач не надав технічних та реєстраційних документів на автомобілі «Таврія» та «Богдан», які б дали ревізору можливість встановити їх призначення, а тому ревізор прийшов до висновку, що ці автомобілі є легковими. Стосовно насіннєвого матеріалу відповідач звертає увагу, що позивач під час обстеження посівних площ, задіяних під вирощування насіння соняшнику та проса встановив, що частина їх знаходилась у зрідженому стані та не підлягала збиранню, а тому насіннєвий матеріал, використаний на ці площі посівів, підлягав списанню та віднесенню на збитки господарства. Ці акти на думку відповідача є свідченням того, що після придбання насіння соняшнику та проса, частина цих товарів не була використана позивачем для отримання доходу, який підлягав оподаткуванню, а тому у відповідності з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі-Закон №168) податковий кредит позивача підлягав зменшенню шляхом коригування на суму ПДВ, яка відповідає частині насіннєвого матеріалу, використання якого не привело до отримання оподатковуваного доходу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, встановив наступне:

Спірне податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011р. №000092310, складене на підставі висновків акту планової перевірки від 18.05.2011р. №04/2310/30924179 (далі - акт перевірки). За актом перевірки відповідач збільшив зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок збільшення зобов'язань з ПДВ на 1843,33 грн. за загальною декларацією з податку на додану вартість, зменшив, зобов'язання з ПДВ за спеціальною декларацією на 230,0 грн. та зменшив податковий кредит на 23349,2 грн. за спеціальною (сільськогосподарською) декларацією з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, підтверджено позивачем та актом перевірки, позивач у перевіреному періоді основні доходи отримував від продажу сільськогосподарської продукції та супутник послуг. Отримані доходи від сільськогосподарського виду діяльності позивача були більшими ніж 75 відсотків від загальної суми продажу, а тому позивач використовував спеціальний режим оподаткування своїх доходів, отриманих від сільськогосподарського виду діяльності.

За діючим податковим законодавством України використання позивачем спеціального режиму оподаткування передбачало обов'язок позивача надавати податковому органу декларації з податку на додану вартість, щодо операцій, які оподаткувались на загальних засадах (загальна декларація), та надання спеціальної декларації з ПДВ, щодо операції з продажу товарів та послуг сільськогосподарського призначення ( спеціальна декларація).

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач у травні та липні 2010 року проводив реалізацію тварин, придбаних у сторонньої організації, а ПДВ від такого продажу в сумі 1843,33 грн. до податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ не включив, чим на думку відповідача порушив вимоги пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168.

Відповідно до приписів пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що продаж покупних товарів, у тому числі і перепродаж сільськогосподарської продукції, не підпадає під спеціальний режим оподаткування ПДВ, цей продаж має відображатись платником податку у загальній декларації з ПДВ.

Ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи позивач не навів заперечень щодо викладених в акті перевірки обставини продажу покупних тварин та щодо висновків ДПІ по даному порушенню, а тому суд вважає правомірним збільшення податкових зобов'язань позивача за загальною декларацією на суму 1843,33 грн..

За актом перевірки відповідач зменшив податковий кредит позивача за спеціальною декларацією позивача на 23349,2 грн. внаслідок зменшення податкового кредиту жовтня 2009 року на 5589,2 грн. та зменшення податкового кредиту листопада 2010 року на 17760,0 грн., а також відповідач зменшив податкові зобов'язання за спеціальною декларацією з ПДВ за липень 2010 року на 230,0 грн..

Зменшення задекларованих податкових зобов'язань позивача за липень 2010 року на 230,0 грн. відбулось внаслідок того, що позивач до складу зобов'язань спеціальної декларації включив ПДВ з продажу покупних тварин, який мав бути включений до складу податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ.

Цей висновок ДПІ позивачем не заперечувався і суд вважає його правомірними з підстав, які вже викладені вище.

Відповідно до акту перевірки зменшення податкового кредиту жовтня 2009 року на суму 5589,2 грн. відбулось внаслідок того, що позивач у цьому податковому періоді списав з балансу частину вартості насіннєвого матеріалу соняшника та проса, який був використаний для вирощування насіння на окремих площах, де збирання врожаю не проводилось через низьку врожайність на цих площах, а податковий кредит при цьому не відкоригував, чим порушив вимоги пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.

На думку відповідача насіннєвий матеріал на суму ПДВ 5589,2 грн. не був використаний позивачем для ведення господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій, і тому у зв'язку із зміною обставин ведення господарської діяльності позивач зобов'язаний був відкоригувати податковий кредит за наслідками цих операцій.

З наданих позивачем актів обстеження посівів проса на площі 120,0 га та посіві соняшнику на площі 240,0 га від 13.10.2009р. вбачається, що за результатами обстеження посіви проса та соняшника на зазначених площах знаходились у дуже зрідженому стані і збиранню не підлягали, у зв'язку із чим позивач прийняв рішення про їх списання та відніс витрати на придбання проса в сумі 8850 грн. (без ПДІ) та на придбання соняшника в сумі 19096 грн. (без ПДВ) віднесено на збитки.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

На думку суду під час придбання насіння соняшнику та проса призначалось для використання у власній господарській діяльності, пов'язаною із здійсненням сільськогосподарського виду діяльності позивача, і тому податок на додану вартість сплачений у складі вартості цього насіння мав бути віднесений до податкового кредиту спеціальної декларації позивача з ПДВ у тому податковому періоді, який припадає на час такого придбання.

В подальшому у податковому періоді, в якому позивачу стало відомим, що використання у виробничому процесі придбаного насіння соняшнику та проса не приведе до отримання доходу в межах оподатковуваних операцій, позивач зобов'язаний був відкоригувати податковий кредит шляхом його зменшення на суму ПДВ 5589,2 грн., яка відповідає вартості списаного насіннєвого матеріалу.

Отже, суд вважає правомірним висновки ДПІ щодо зменшення податкового кредиту позивача за жовтень 2009 року на 5589,2 грн. за спеціальною декларацією з ПДВ.

За актом перевірки зменшено податковий кредит листопада 2010 року на 17760,0 грн., з тих підстав, що позивач до складу податкового кредиту неправомірно відніс податок на додану вартість у зв'язку із придбанням автомобіля «Таврія», за договором поставки №114012-D00645 від 17.11.2010р., та автомобіля «Богдан» 23101 за договором купівлі-продажу №129 А/Т від 17.11.2010р., чим порушив вимоги пп..7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168.

Відповідно до приписів пп..7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

В обґрунтування своєї позиції по даному питанню позивач надав суду реєстраційні документи на придбані автомобілі «Таврія» та «Богдан», з яких вбачається, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №САЕ459644 від 29.04.11р. та договору поставки №114012-D00645 позивач придбав автомобіль «Таврія» 110558-42 - вантажний фургон, а придбаний за договором купівлі-продажу №129 А/Т автомобіль «Богдан» за свідоцтвом про державну реєстрацію №САЕ459645 від 29.04.11р. також є вантажним фургоном.

Відповідно до абзацу 2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При проведені перевірки відповідач не встановив використання придбаних автомобілів «Таврія» та «Богдан» в інших цілях ніж господарська діяльність позивача, а тому суд вважає, що позивач правомірно відніс ПДВ сплачений (нарахований) у результаті такого придбання до податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника ДПІ на те, що надані суду реєстраційні документи на вказані автомобілі не були надані ревізору під час перевірки, а тому висновки акту перевірки з цього питання є правомірними, суд не приймає до уваги, оскільки ДПІ не надало жодного доказу того факту, що ревізори під час перевірки запитували у позивача такі документі і в їх наданні позивачем було відмовлено.

Слід також прийняти до уваги і те, що ДПІ мало можливість визначитися із видом цих транспортних засобів на підставі інформації та відповідних документів від органів МРЕО, які здійснили державну реєстрацію цих автомобілів за позивачем, а також від постачальників цих автомобілі, але із запитами до цих суб'єктів ДПІ не зверталась.

Отже, суд вважає безпідставним висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 17760,0 грн..

Незважаючи на те, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ визнані судом правомірними лише на суму 5589,2 грн. за жовтень 2009 року, суд вважає, що це завищення не могло бути підставою для нарахування позивачу спірним рішенням зобов'язань з ПДВ, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону №168 сільськогосподарські товаровиробники у 2009-2010 роках застосовували спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість передбачений ст.. 81 цього закону.

За приписами п 81.2. ст.81 Закону №168 у 2009-2010 роках згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

До 1 січня 2009 року діяв пункт 11.29 статті 11 Закону №168, який, зокрема, передбачав, що кошти податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню до бюджету, залишалися в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовувалися ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Суми податку на додану вартість, що повністю залишалися у розпорядженні платників податку для цільового використання, підлягали перерахуванню на окремий рахунок (спецрахунок). У разі нецільового використання акумульованих коштів вони підлягали стягненню до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. №271 було затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок № 271).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 271 кошти, не перераховані на окремий рахунок, також вважалися використаними не за цільовим призначенням і підлягали стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291 постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, а також постанови Кабінету Міністрів України, якими до неї вносилися зміни, визнано такими, що втратили чинність.

Отже, починаючи з квітня 2009 року, порядок використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства був врегульований виключно ст.81 Закону №168, а дана норма закону не встановлювала відповідальності платника податків за порушення, які зменшували або збільшували ПДВ до сплати. Тобто, станом на жовтень 2009 року норми законодавства з ПДВ не передбачали відповідальність за заниження та не повне декларування цього податку у спеціальній декларації з ПДВ.

Суд вважає, що ДПІ повинно було виходити з норм податкового законодавства, яке діяло на момент вчинення порушення, а тому, виявивши під час перевірки порушення у вигляді завищення податкового кредиту за скороченою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 5589,2 грн., ДПІ не мала правових підстав для нарахування позивачу за це порушення грошових зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ та штрафних санкцій.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що спірне повідомлення-рішення від 30.05.2011р. №000092310 є правомірним в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за загальною декларацією на суму 1843,33 грн. за основним платежем та 460,83 грн. за штрафними санкціями, і є неправомірним та підлягає скасуванню в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за скороченою декларацією на суму 23119,2 грн. за основним платежем та 5779,8 грн. за штрафними санкціями.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Агропромислове об'єднання «Красний чабан» до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2011р. №000092310 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 28899 грн., у тому числі 23119,20 грн. - за основним платежем та 5779,80 грн. - за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Агропромислове об'єднання «Красний чабан» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 вересня 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1