ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р. Справа № 2-а-7145/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представників позивача -Аверьянова С.Б., Барабойник Г.І.,

представника відповідача -Тосік Н.І., Грінь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Сигма»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні

про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У грудні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Сигма», яке в ході розгляду справи змінило назву організаційно-правової форми на публічне акціонерне товариство (надалі - позивач), звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування наступних рішень ДПІ від 12.11.10р.:

- податкового повідомлення-рішення №0004282301/0 про нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 5568442,75 грн., у т.ч. 2985081,75 грн. - за основним платежем та 2583361 грн. - за штрафними санкціями;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0015922307 на суму 180399,10 грн. за порушення пп.2.6 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення №637);

- рішення про застосування штрафних санкцій №0015932307 на суму 2116,28 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0015912307 на суму 4080 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР);

У зв'язку із відмовою позивача від позовних вимог щодо оскарження рішення про застосування штрафних санкцій №0015912307, ухвалою суду від 04.07.11р. провадження у справі в цій частині було закрито.

Спірні рішення винесені на підставі акту від 01.11.10р. №4583/23-4/14120788 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.10р..

Підставою для податкового повідомлення-рішення №0004282301/0 з податку на прибуток стали висновки акту перевірки про завищення позивачем витрат на придбання товарів (сільгосппродукції) у СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск» на загальну суму 12005925 грн. внаслідок визнання податковим органом угод позивача з цими контрагентами нікчемними, тобто такими, за якими не здійснювались реальні поставки товарів. Про інші порушення податкового законодавства, які б вплинули на це рішення, в акті перевірки не зазначається.

Порушення пп.2.6 Положення №637, які стали підставою для рішення про застосування штрафних санкцій №0015922307, згідно акту перевірки полягають у тому, що позивач неповно та несвоєчасно оприбутковував готівку на загальну суму 36079,82 грн..

Порушення ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за актом перевірки полягає у проведенні позивачем розрахункових операцій з реалізації будівельних матеріалів за готівкові кошти через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів без придбання відповідного торгового патенту.

Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, обґрунтування позовних вимог полягає у наступному:

- між позивачем та СФГ «Росток-Агро», СФГ «Вереск» існували реальні господарські відносини, укладені позивачем з цими постачальниками договори купівлі-продажу сільгосппродукції не суперечать інтересам держави та суспільства, а операції із придбання товарів у цих постачальників оформлені належними первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість придбаного товару до складу валових витрат;

- порушення пп.2.6 Положення №637 за твердженням позивача допущено не було, оскільки зазначені в акті перевірки суми готівки в загальному розмірі 36079,82 грн., є виручкою, яка поступала до належних позивачу господарських одиниць, що працюють до 23 години, а тому інкасація виручки з цих торгових точок та її оприбуткування до касової книги підприємства своєчасно та в повному обсязі здійснювалась до завершення робочого дня бухгалтерії позивача, а виручка, що поступала до цих торгових точок після інкасації, наступного робочого дня вносилась як «службове внесення» та інкасувалась до бухгалтерії;

- реалізація тротуарної плитки через касу підприємства із оформленням прибуткових касових ордерів на думку позивача не потребує придбання торгового патенту, а тому є неправомірним нарахування позивачу рішенням №0015932307 санкції за відсутність такого патенту.

Відповідно до письмових заперечень на адміністративний позов та пояснень представників ДПІ в судовому зсіданні, позиція відповідача полягає у тому, що висновки акту перевірки є правомірними, а винесені за цим актом відносно позивача рішення цілком законними і скасуванню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №0004282301/0.

Аналіз змісту акту перевірки, який став єдиною підставою для винесення спірних рішень, свідчить про те, що висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат на 12005925 грн. ґрунтуються виключено на інформації, яка міститься в отриманих відповідачем від інших податкових інспекцій актах перевірок постачальників позивача - СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск».

Так, ДПІ не визнає понесені позивачем у 3 кв. 2009 року витрати в сумі 358185 грн. на придбання сільгосппродукції у СФГ «Росток-Агро» з тих підстав, що Каховська ОДПІ у Херсонській області в акті перевірки цього постачальника від 30.04.10р. №202/23/30144651 визнала нечинними всі правочини СФГ «Росток-Агро» із позивачем, та зазначила, що цей постачальник не здійснював оброку та посів земель, не укладав угод на отримання води для зрошення земель, не мав трудових ресурсів, місцезнаходження зареєстрованої за цим підприємством сільгосптехніки не встановлено, інші основні фонди відсутні, бухгалтерського обліку не ведеться, що на думку Каховської ОДПІ свідчить про неможливість здійснення цим підприємством реальних господарських операцій із вирощування, придбання та реалізації сільгосппродукції.

Задекларовані позивачем витрати на придбання сільгосппродукції у СФГ «Вереск» за 4 кв.2009 року на суму 11381240 грн. та за 1 кв. 2010 року на суму 266500 ДПІ не визнає з тих підстав, що Ізмаїльською ОДПІ у Одеській області в акті перевірки цього постачальника від 20.04.10р. №08442304/31339426 визнано нечинними всі правочини цього підприємства із позивачем у листопаді, грудні 2009 року, а також зазначено, що у СФГ «Верес» відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, нерухомість, що унеможливлює фактичне здійснення цим підприємством задекларованих видів господарської діяльності, і свідчить про його намір одержати податкову вигоду за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем валових витрат по СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск» суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання цими контрагентами товарів позивачу фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок формування платником податку валових витрат був встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат.

Аналізуючи в п.3.1.2 акту перевірки валові витрати позивача, ДПІ встановлює факт включення позивачем до складу валових витрат 12005925, у тому числі: 358185 грн. за 3 кв. 2009 року по СФГ «Росток-Агро», 11381240 грн. за 4 кв. 2009р. та 266500 грн. за 1 кв. 2010р. по СФГ «Вереск», та підтверджує факт надання позивачем в повному обсязі первинних документів на ці витрати.

При цьому ДПІ в акті перевірки не аналізує ці первинні документи і не посилається на невідповідність їх вимогам законодавства, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем вказаним постачальникам вартості отриманих від них товарів.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями видаткових та податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до валових витрат вартості отриманих товарів від СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск».

Аналіз наданих позивачем первинних документів та договорів з цими постачальниками свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат по операціям з СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск».

При цьому слід зазначити, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених первинних документів по операціям з СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск», які відповідно до Закону № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару, є обов'язковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування позивачем валових витрат за цими операціями.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку валових витрат суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали первинні документи, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

На виконання вимог суду про підтвердження реальності вищевказаних операцій з СФГ «Росток-Агро» та СФГ «Вереск», позивач, окрім видаткових та податкових накладних, договорів, банківських виписок про оплату товару з урахуванням ПДВ, додатково надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій з придбання у цих постачальників товарів, а також які підтверджують наявність у них податкової правосуб'єктності на час спірних операцій, а саме: товарно-транспортні накладні за період з 03.11.09р. по 26.01.10р. на перевезення від СФГ «Верес» з селища Саф'яни до позивача сільгосппродукції (яблука, насіння соняшника), які засвідчені печатками вантажовідправника - СФГ «Верес»; акт звірки взаємних розрахунків від 14.01.10р, про обсяг поставок на загальну суму 13657488 грн., за підписами та печатками позивача та СФГ «Верес»; довідка Саф'янської сільради від 25.11.09р., в якій підтверджено факт обробки СФГ «Вереск» на території цієї ради земельної ділянки площею 4015 га для вирощування бахчових та зернових культур; довідки СФГ «Верес» від 13.09.09р. про вирощування цим підприємством у 2009 році на орендованих землях Саф'янської сільради яблук різних сортів на площі 50 га., соняшника на площі 100 га., горіхів на площі 80 га.; свідоцтво про реєстрацію СФГ «Вереск» платником ПДВ від 07.11.03р., довідка з статуправління, свідоцтво про його державну реєстрацію; свідоцтво про реєстрацію СФГ «Росток-Агро» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ у 2009 році, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 22.02.1999р., довідка взяття на облік платника податків від 20.01.1999р., свідоцтво про державну реєстрацію від 22.121998р.; довідка СФГ «Росток-Агро» від 19.02.09р. про наявність земель площею 49 га. для вирощування сільгоспкультур, сільгосптехніки та 20 сезонних працівників.

Слід зазначити, що факт ведення СФГ «Вереск» сільськогосподарської діяльності на власних та орендованих землях на території Саф'янської сільради підтверджується також листом цієї ради в адрес ГВПМ ДПІ у М.Херсоні від 17.02.11р., долученим до матеріалів справи відповідачем.

В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилалось на матеріали досудового слідства по кримінальній справі, порушеної відносно керівника СФГ «Росток-Агро» ОСОБА_5, відносно якого вказана кримінальна справа була направлена до суду за ч.3 ст.212 КК України - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах,

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27.07.2010р. ОСОБА_5, як директора СФГ «Росток Агро», було визнано винним в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за результатами операцій з реалізації сільгосппродукції в адрес ряду підприємств, у тому числі і позивачу, за якими ОСОБА_5 не включив суми від продажу сільгосппродукції до бази оподаткування. У даному вироку містяться і пояснення підсудного ОСОБА_5.. який підтвердив факт приховування ним від оподаткування виручки від реалізації сільгосппродукції в адрес позивача.

Також ДПІ посилалось на матеріали досудового слідства по кримінальній справи, яка розслідувалась слідчим СВ УБОЗ ГУМВС України в Одеській області по звинуваченню групи осіб у створені ряду фіктивних підприємств - ТОВ «Кругозор». ФХ «Південний хлібороб-2008», ТОВ «Карго транс груп» та інш., за результатами якої встановлені відносини цих фіктивних підприємств із СФГ «Верес», а також був допитаний в якості свідка директор СФГ «Вереск» - ОСОБА_6, який в протоколі допиту заперечував факти підписання ним первинних документів по операціям із позивачем.

Згідно отриманої судом відповіді слідчого управління ГУМВС України в Одеській області, кримінальної справи відносно керівника СФГ «Вереск» ОСОБА_6 по фактам проведених цим господарством операцій не порушувалось.

Аналіз наданих суду документів, що стосується досудового слідства та судового розгляду зазначених кримінальних справ свідчить про те, що діяльність СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск» не була визнана фіктивною, а навпаки, підтверджується ведення цими підприємствами господарської діяльності в сфері вирощування, купівлі та реалізації сільгосппродукції. Наявність протоколу допиту керівника СФГ «Вереск» ОСОБА_6, в якому останній заперечує факти господарських відносин із позивачем, на думку суду не може бути безумовним доказом того факту, що операції позивача із придбання сільгосппродукції у СФГ «Вереск» були «безтоварними», оскільки з цього протоколу допиту вбачається, що ОСОБА_6 долучив до діяльності СФГ «Вереск» ряд сторонніх осіб, які займались пошуком постачальників та покупців сільгосппродукції і представляли інтереси СФГ «Вереск» у відносинах з іншими підприємствами, що не виключає можливість представництва цими особами СФГ «Вереск» у відносинах із позивачем.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для позбавлення такого платника податків права на валові витрати.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим формування валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагентів, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення певних сум до валових витрат.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск» на момент придбання у них сільгосппродукції .

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ не довело належними доказами висновків акту перевірки щодо фіктивної діяльності СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск» та «безтоварності» господарських операцій позивача з цим постачальником, а посилання ДПІ в обґрунтування цих висновків лише на висновки актів перевірок інших податкових інспекцій суд вважає недостатнім.

Слід зазначити, що згідно наданих ДПІ копій податкових декларацій вищевказаних постачальників з податку на додану вартість із додатками №5, ці постачальники декларували свої податкові зобов'язання, та за певні періоди у складі своїх зобов'язань декларували зобов'язання по операціям із позивачем, що фактично спростовує вищенаведені пояснення директора СФГ «Вереск» ОСОБА_6 в протоколі допиту про відсутність поставок в адрес позивача.

Також необхідно зауважити, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на той факт, що до складу валових витрат позивачем була віднесена вартість товарів, які не підлягають використанню у господарській діяльності позивача. Судом встановлено і підтверджено позивачем копіями вантажно-митних декларацій, що придбана у СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск» сільгосппродукція експортувалась позивачем за межі територій України.

ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск» не можуть бути причинами для зменшення позивачу валових витрат.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню валових витрат по операціям з СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірним повідомленнями-рішенням №0004282301/0 податкових зобов'язань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат по операціям з СФГ «Росток Агро» та СФГ «Вереск», у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині скасування цього рішення.

2. Щодо рішення про застосування штрафних санкцій №0015922307.

В акті перевірки висновок ревізорів про порушення позивачем пп.2.6 Положення №637 ґрунтується виключно на аналізи книг обліку розрахункових операцій, які зареєстровані за касовими апаратами на окремих господарських одиницях позивача - бар в кафе «Піцерія» та бар в ресторані «Пивна хата». Так, ревізори в акті перевірки перерахували фіскальні звітні чеки (Z-звіти), які роздруковувались на початку робочого дня за попередній робочий день, та визначили загальну суму за ними в розмірі 36079,82 грн., як таку, що оприбуткована неповно та несвоєчасно.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення N 637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункових книжок).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а всі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення № 637).

Відповідно до п.1.2 Положення №637 оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Цим же пунктом визначено, що касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Про необхідність дослідження показників касової книги підприємства під час перевірок оприбуткування готівки підприємствами, що здійснюють готівкові розрахунки відповідно до Закону №265 із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, вказує і ДПА України в пункті 4.3 Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених Наказом ДПА України № 210 від 23.04.2009р.

Так, в п.4.3 вказаних Методичних рекомендацій зазначено: «Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.»

Як встановлено судом, бухгалтерією позивача щоденно здійснюється приймання виручки з різних торгівельних точок, в яких провадиться реалізація товарів через реєстратори розрахункових операцій.

Такий вид діяльності позивача відповідно до приписів Положення №637 зобов'язує його щоденно здійснювати оприбуткування готівки в касі підприємства, що надходить до нього з різних торгових точок, у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Одночасно, на кожній торговій точці позивача торгівельна виручка в день її надходження повинна відображатися у КОРО на підставі Z-звітів.

При проведені перевірки ревізори обмежились лише аналізом розділів 1 та 2 книг обліку розрахункових операцій з торгових точок в кафе «Піцерія» та в ресторані «Пивна хата», і не з'ясовували факти надходження виручки з цих торгових точок до каси підприємства та відображення її у касовій книзі.

На підставі наданих позивачем і досліджених судом книг обліку розрахункових операцій, касових документів (касова книга та прибуткові касові ордери) встановлено, що готівкові кошти, які протягом робочого дня находили до бару в кафе «Піцерія» та до бару в ресторані «Пивна хата» проводились через зареєстровані за цими господарськими одиницями касові апарати, та до кінця робочого дня бухгалтерій позивача (до 17 години) інкасувались до бухгалтерії шляхом проведення через РРО операції «службова видача», і в цей же день на підставі прибуткових касових ордерів ці суми надходили до каси позивача та відображались у касовій книзі. Оскільки вказані господарські одиниці закінчували свою роботу вже після завершення робочого дня бухгалтерій позивача (дислокація належних позивачу підприємств торгівлі долучена до справи), то оприбуткувати до каси підприємства виручку, яка надходила до вказаних торгових точок після 17 години позивач міг лише наступного робочого дня, а тому такі суми відображались у Z-звітах як «службове внесення» наступного робочого дня.

Факт того, що загальна сума коштів за перерахованими в акті перевірки Z-звітами знайшла своє відображення у касовій книзі позивача по кор. рахунку 301 в день фактичного надходження цих коштів, підтверджена наданими позивачем витягами з касової книги та прибутковими касовими ордерами.

В розділах 2 наданих суду КОРО суми за перерахованими в акті перевірки Z-звітами також відображені в день їх фактичного надходження.

Разом з тим позивач визнає, що перераховані в акті перевірки Z-звіти слід було роздрукувати не вранці наступного робочого дня, а на кінець попереднього робочого дня, тобто до 24 години, проте цей факт свідчить лише про порушення позивачем пункту 9 ст.3 Закон № 265/95-ВР, за що до ДПІ застосувала до позивача штрафні санкції на суму 4080 грн. рішенням №0015912307, яке позивач не оскаржує.

З наведеного вбачається, що перераховані в акті перевірки факти несвоєчасного роздрукування позивачем Z-звітів одночасно стали підставою для притягнення позивача до відповідальності як за пунктом 9 ст.3 Закон №265/95-ВР, так і за пп.2.6 Положення №637 у п'ятикратному розмірі суми розрахунків за цими Z-звітами.

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. №436/95, на підставі якого до позивача і застосована санкція за порушення п.2.6 Положення №637, передбачає відповідальність саме за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки у касах.

Суд вважає, що відповідальність за Указом Президента №436/95 настає у тих випадках, при яких продавець саме приховує виручку (неоприбуткування), приховує частину виручки (неповне оприбуткування) чи оприбутковує виручку пізнішою датою, ніж вона фактично отримана (несвоєчасне оприбуткування).

Оскільки обов'язок позивача по повному та своєчасному оприбуткуванню готівки буде вважатися виконаним лише після відображення надходження готівки у касовій книзі підприємства, то відображення позивачем у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів надходження готівки за вищевказаними Z-звітами в загальній сумі 36079,82 грн. свідчить про дотримання позивачем вимог Положення №637 щодо повного та своєчасного оприбуткування цієї готівки.

Отже, наявність порушення пункту 2.6 Положення №637 свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшло, і було спростовано доказами, наданими позивачем.

Таким чином, застосування до позивача спірним рішенням №0015922307 штрафної санкції на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України №436/95 не може вважатися обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині скасування цього рішення ДПІ підлягають задоволенню.

3. Щодо рішення про застосування штрафних санкцій №0015932307.

В акті перевірки наявність порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» обґрунтовується встановленими ревізорами фактами проведення позивачем розрахункових операцій з реалізації будівельних матеріалів за готівкові кошти через касу підприємства по вул..Белінського, 15 у м.Херсоні з оформленням прибуткових касових ордерів без придбання відповідного торгового патенту.

В ході розгляду справи представники позивача фактів реалізації будівельних матеріалів (тротуарної плитки) через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів не заперечували, але з посиланням на пункт 10 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» стверджують, що така реалізація не вимагає придбання торгового патенту.

З такою позицією позивача суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Оскільки на момент перевірки позивач не придбавав торговий патент на реалізацію будівельних матеріалів на торгову точку по вул..Белінського, 15 у м.Херсоні, то встановлені ревізорами факти продажу таких матеріалів без придбання торгового патенту є порушенням п.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що в свою чергу свідчить про правомірність застосування до позивача спірним рішенням №0015932307 штрафної санкції на суму 2116,28 грн..

Посилання позивача на п.10 ст. 3 вказаного закону є безпідставними, оскільки за даним пунктом не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта, але фактів реалізації позивачем тротуарної плитки своїм працівниками не встановлено, і сам позивач на наявність таких фактів не посилається.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування спірного рішення №0015932307.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Сигма» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 12.11.2010 р. №0004282301/0.

Визнати недійсним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні про застосування штрафних санкцій від 12.11.2010р. №0015922307.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на публічного акціонерного товариства «Сигма» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 вересня 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.6